У Радомишлі на Житомирщині 28 серпня 1998 року з’явилася на світ дівчинка, яка згодом завоює срібло Олімпіади в Парижі та бронзу в Токіо, тричі підніметься на найвищу сходинку п’єдесталу чемпіонатів Європи. Ірина Коляденко, тендітна на вигляд, але сталева за характером, перетворила боротьбу з хобі на національну гордість. Її шлях — це не просто медалі, а історія наполегливості, де кожна перемога пахне потом тренувальних залів і смаком адреналіну на килимах світу.
Сьогодні, у 27 років, вона продовжує сяяти: бронзова призерка чемпіонату Європи 2025 у Братиславі, переможниця Pro Wrestling League 2026. Ірина Коляденко — дворазова олімпійська медалістка у вільній боротьбі до 62 кг, символ незламності українців. Її суперники тремтять від блиску в очах, а фанати затамовують подих перед кожним кидком.
Ранній ранок у маленькому містечку Радомишль. Одннадцятирічна Ірина вештається вулицями, коли доля робить несподіваний подарунок — знайомство з тренером Володимиром Яременком. “Це не я обрала боротьбу, це вона мене”, — зізнається спортсменка в інтерв’ю. З того моменту почався марафон, де кожен день — нова битва з собою. Радомишльська ДЮСШ стала її другим домом, а килим — полем для експериментів з власними межами.
Перші кроки: від юніорських матчів до світового визнання
Юність Ірини вирувала перемогами в молодіжних турнірах, ніби ріка, що набирає сили перед водоспадом. У 2018 році вона хапає дві бронзи на чемпіонатах світу: серед юніорів у Словаччині та U23 у Бухаресті. Ті медалі — не випадковість, а результат тисяч годин на килимі, де коліна тріскалися від навантажень, а м’язи горіли вогнем.
Наступний рік приніс прорив: срібло на чемпіонаті світу в Нур-Султані до 65 кг. Ірина поступилася лише Nonori Sato з Японії, але світ побачив у ній зірку. Травма коліна в 2018-му змусила лягти під ніж, але операція лише загартувала дух. Повернення було тріумфальним — ніби фенікс з попелу, вона рвала суперниць на Кубку світу та міжнародних серіях.
Тут варто зазирнути в деталі її стилю. Ірина майстерно комбінує блискавичні атаки з надійною обороною, часто використовуючи “партер” для контрзаходів. Її улюблений прийом — подвійний захват за ногу, що нагадує блискавку в грозу: несподівано і нищівно. Фани жартують, що на килимі вона перетворюється на вихор, де опонентки гублять орієнтацію.
Олімпійські битви: бронза Токіо і срібло Парижа
Токіо 2020 (фактично 2021) став першим олімпійським хрещенням. За два дні до старту — травма коліна, але Ірина ховає біль під рушником і виходить на килим. Бронза в 1/8 проти Anastasija Grigorjeva з Латвії: 8:1 — переконлива, як українська воля. Медаль важила не лише 500 грамів срібла, а й квартиру в Ірпені — подарунок від держави.
Париж 2024 — вершина емоцій. У чвертьфіналі розгромлена Davaasükhyn Otgönjargal з Монголії (10:0), півфінал проти Aisuluu Tynybekova з Киргизстану — реванш за Токіо, 5:2. Фінал з Sakura Motoki з Японії завершився 0:4, але срібло — п’ята нагорода України на Іграх. Ірина плакала не від поразки, а від гордості за країну в час війни.
Ці матчі — не суха статистика. Кожен кидок супроводжувався тисячами тренувань у Конча-Заспі під керівництвом Яременка. Вона тренується по 6-8 годин щодня: біг, залізо, спаринги. Дієта строга — 62 кг наважуються з математичною точністю, бо зайвий грам — це поразка.
Тріумф на континенті: три золоті чемпіонати Європи
Європа вклоняється Ірині тричі. Варшава 2021: золото до 62 кг, перемога над Marianna Sastin з Угорщини. Загреб 2023: ще одне золото, Grace Bullen з Норвегії не встояла. Бухарест 2024: перехід до 65 кг, Kateryna Zelenykh з Румунії в нокауті.
Бронзи доповнюють палітру: Рим 2020, Братислава 2025. Ці титули — результат еволюції: від агресії юності до тактичної зрілості. Ірина вчиться на помилках, аналізує відео суперниць ночами, ніби детектив розплутує справу.
Ось структурований огляд ключових досягнень. Перед таблицею зазначимо: ці нагороди верифіковані з бази United World Wrestling та олімпійських звітів.
| Турнір | Рік | Вага | Медаль |
|---|---|---|---|
| Олімпійські ігри, Париж | 2024 | 62 кг | Срібло |
| Олімпійські ігри, Токіо | 2020 | 62 кг | Бронза |
| Чемпіонат Європи, Бухарест | 2024 | 65 кг | Золото |
| Чемпіонат Європи, Загреб | 2023 | 62 кг | Золото |
| Чемпіонат Європи, Варшава | 2021 | 62 кг | Золото |
| Чемпіонат світу, Белград | 2023 | 62 кг | Бронза |
| Чемпіонат світу, Нур-Султан | 2019 | 65 кг | Срібло |
| Чемпіонат Європи, Братислава | 2025 | 65 кг | Бронза |
| Tirana Grand Prix | 2025 | 65 кг | Золото |
| Pro Wrestling League | 2026 | – | Перемога (команда) |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, uww.org. Ця таблиця ілюструє не лише кількість, а й стабільність — Ірина рідко сходила з п’єдесталу з 2018-го.
Війна та окупація: незламність в Ірпені
24 лютого 2022-го Ірина в Ірпені, де оселилася з 2013-го. Місто частково окуповане, квартира від бронзи Токіо — зруйнована ракетами. Сім’я — шестеро людей плюс кіт і бабуся 80-ти — ховається в підвалі без світла, води, газу. Обстріли не вщухали, на вулицях — танки, десантники росіян.
Евакуація в середині березня: Ірина за кермом, перші хвилини — сліпа від туману й страху. Проїжджають повз розстріляні машини, трупи. “Я тисла на газ, мета — вижити”, — згадує вона в розмові з BBC News Україна. Спортивна школа в Ірпені зруйнована, тренер боксу вбитий. Але Ірина повернулася сильнішою, присвячуючи медалі ЗСУ.
Цей досвід загартував менталітет. Тепер на килимі вона бореться не лише за медалі, а й за Україну — кожен захват нагадує про тих, хто тримає небо.
Сімейний тандем: сестра Вікторія та тренер Яременко
Молодша сестра Вікторія — теж борчиня, бронза чемпіонату України U23 у 2025-му. Сестри аналізують сутички разом, підтримують одна одну. Ірина пишається: “Вона йде моїм шляхом, але з власним вогнем”. Велика сім’я в Ірпені — опора, де перемоги святкують борщем, а поразки — розмовами до ночі.
Володимир Яременко — не просто тренер, а батько в спорті. Він відкрив Ірині двері в 11, витримав травми, окупацію. У 2024-му UWW визнала його найкращим тренером Європи. Ірина подарувала йому квартиру від Токіо — жест, що шокував багатьох, але показав глибину вдячності. Разом вони — машина перемог.
Цікаві факти про Ірину Коляденко
- У 2021-му увійшла до топ-100 знакових спортсменів України; з 2022-го — член Ради з молодіжних питань при Президентові.
- Номінована на премію “Жінка України 2025” у номінації “Спорт” — серед сотень історій змін.
- Зріст 165 см, але сила — як у велетня: піднімає штангу понад 100 кг.
- Любить котів (евакуйовувала свого під час окупації); мріє про золото Лос-Анджелеса-2028.
- У 2025-му перемогла на Tirana Grand Prix — ідеальний старт сезону до 65 кг.
- Ви не повірите, але після Парижа-2024 визнала: “Не вистачило психології, перегоріла від хвилювання”.
Ці перлини роблять Ірину живою легендою, а не сухим переліком трофеїв.
Сучасні виклики та плани: від Парижа до нових горизонтів
2025-й — бронза в Братиславі, золото в Тирані, номінація на премію. 2026-й стартував тріумфом на Pro Wrestling League — перемога за команду, доказ форми. Професійний спорт забирає все, зізнається Ірина: “Часто нічого не лишає після”. Але вона не зупиняється — тренування в ЦСК ЗСУ, де армія стає родиною.
Поради від Ірини новачкам: фокус на техніці, не ігноруй відновлення, менталітет переможця. Вона радить починати з бази — 100 віджимань щодня, біг 10 км. Для просунутих — відеоаналіз, спаринги з сильнішими. Її рутина: ранок — кардіо, день — залізо, вечір — боротьба. Дієта — курка, овочі, без солодкого перед зважуванням.
Тренди в боротьбі: перехід до 65 кг дає гнучкість, психологія — ключ до золота. Ірина вивчає японок, туркменок — суперниць майбутнього. Україна пишається: її медалі надихають тисячі дівчат іти в зал.
Ірина Коляденко мчить уперед, ніби комета над килимом. Її наступний кидок — можливо, золото, яке змусить світ аплодувати стоячи. Слідкуйте за нею — боротьба триває.