У серці промислового Харкова, де димар фабрик малює сірі штрихи на небі, Андрій Олександрович Тимчук роками тримав штурвал екологічної політики регіону. Народжений 1977 року в Слов’янську Донецької області, цей енергійний менеджер перетворився на головного захисника довкілля Харківщини, очолюючи відповідний департамент з 2013-го. Його кар’єра — це вихор від приватного бізнесу до високих кабінетів влади, з депутатськими мандатами, скандалами та переходами в центральні агенції, як Державне агентство з управління зоною відчуження (ДАЗВ).
Сьогодні, у 2026-му, Тимчук — постать, що викликає суперечки: для одних — досвідчений адміністратор, який маневрував між промисловістю та зеленими нормами, для інших — символ бюрократичних гальм. Він балотувався від Партії регіонів, “Європейської солідарності” та “Слуги народу”, складав мандати, керував транспортом і Чорнобильською зоною. А за лаштунками — нерухомість у Криму, мільйони готівкою та звинувачення в конфліктах інтересів, що додають перцю його історії.
Його шлях розпочинається не в кабінетах, а в реаліях 90-х, коли молодий хлопець з Донбасу переїжджає до Харкова за освітою. Там, серед гула заводів, формувалася філософія балансу: економіка не повинна душити природу, але й природа — не гальмо прогресу. Ця думка пронизувала всю кар’єру Тимчука, роблячи його фігурою, близькою як до бізнесу, так і до активістів.
Раннє життя та шлях до першої освіти
Слов’янськ 1977-го — шахтарське містечко, де запах вугілля проникає в кожну щілину. Андрій Тимчук виріс у цій атмосфері, де промисловість диктувала ритм життя. Точна дата народження — 5 листопада, як зазначають біографічні джерела, — позначила початок шляху, що приведе його до вершин держслужби.
Переїзд до Харкова став поворотом. Середню освіту він здобув тут, у місті, що кипить інженерними амбіціями. Потім — Харківський національний технічний університет “ХПІ”, де отримав диплом інженера-системного аналітика. Ця спеціальність, з її акцентом на моделі та оптимізацію, ідеально пасувала майбутньому менеджеру: аналізувати хаос, знаходити ефективні рішення.
Друга вища — у Харківському регіональному інституті державного управління НАДУ при Президентові України — додала управлінського лоску. Тут Тимчук опанував мистецтво бюрократії: як керувати департаментами, балансувати бюджети, домовлятися з стейкхолдерами. Освіта не просто папери — вона стала фундаментом для стрибків від бізнесу до ОДА.
Бізнес-стартап і перші кроки в держслужбі
2000 рік. Молодий випускник створює ТОВ “Промекологія і метал” — компанію, що спеціалізувалася на екологічних технологіях для промисловості. Це не випадковий вибір: Харківщина тонула у викидах, а Тимчук бачив нішу в очищенні. Фірма росла, накопичуючи досвід, який згодом стане козирем у держслужбі.
У 2005-му двері Харківської ОДА відчинилися. Спочатку — заступник начальника управління паливно-енергетичного комплексу. Тут він стикався з реаліями: газопроводи, ТЕЦ, конфлікти між підприємствами та еконормами. Короткий “виїзд” до Дніпра у 2008–2010: керував промисловістю в ОДА, дослужився до начальника головного управління. Повернення до Харкова — директор Харківського приладобудівного заводу ім. Шевченка, збанкрутілого гіганта.
Цей період — школа виживання. Тимчук реанімував завод, маневруючи між кредиторами та реформами. Досвід промисловості зробив його не теоретичним екологом, а практиком, який знає, як фільтри впливають на прибуток.
Очільник екології Харківщини: досягнення та бурі
З 2013-го — директор Департаменту захисту довкілля та природокористування Харківської ОДА. Посада, де кожен день — війна з забрудненням. Харківщина: металурги, хіміки, кар’єри. Тимчук впроваджував моніторинг викидів, акції “За чисте довкілля” з півмільйоном учасників у 2016-му. Під його керівництвом департамент видавав дозволи, боровся зі звалищами.
Але бурі не забарилися. 2019-го губернаторка Юлія Світлична ліквідувала департамент через скандали: мор риби, вирубки лісів, промислові скиди. Активісти не заставали Тимчука на місці, критикували незадекларовані авто та доходи. Проте в грудні департамент поновили, а його — на посаді. Це як фенікс: з попелу критики — повернення.
Згідно з даними Bihus.Info, ключові проблеми лишалися: коксохім без фільтрів, нелегальні НПЗ. Тимчук погоджував документи для компаній, пов’язаних з близькими, що додавало тіні. Та попри критику, регіон уникав екокатастроф, а департамент тримав баланс.
| Період | Посада | Організація |
|---|---|---|
| 2005–2008 | Заступник начальника управління ПЕК | Харківська ОДА |
| 2008–2010 | Начальник управління промисловості | Дніпропетровська ОДА |
| 2010–2012 | Директор заводу ім. Шевченка | Харківприлад |
| 2013–2020 | Директор департаменту екології | Харківська ОДА |
| 2021–2022 | Начальник Слобожанського управління | Укртрансбезпека |
| 2023–2025 | Перший заступник Голови | ДАЗВ |
Таблиця базується на даних з Opendatabot.ua та Chesno.org. Джерела відображають еволюцію від регіональної промисловості до національної безпеки.
Політичні баталії: від “регіоналів” до “слуг”
Політика для Тимчука — не хобі, а платформа. 2010-го, від Партії регіонів, обирається депутатом Харківської міськради. Мажоритарка №10 — перемога на тлі Януковича. 2015-го пробує з “Європейською солідарністю” — 4,2% у окрузі №62, провал.
- 2020-й: “Слуга народу”, округ №6. Обирається, входить у фракцію. Характеристика Chesno.org — прогульник, але активний у питаннях транспорту й екології.
- Складає мандат у липні 2023-го, йдучи в Укртрансбезпеку.
- Цей зигзаг відображає адаптивність: від старої гвардії до зеленої влади.
Депутатство додало ваги: голосував за бюджети, земельні питання. Але прогули — слабке місце, як і для багатьох.
Укртрансбезпека, ДАЗВ і нові горизонти
2021-й: начальник Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки. Контроль за перевезеннями, безпека доріг — логічний крок для екс-депутата. 2023-го — призначення першим заступником Голови ДАЗВ. Чорнобильська зона: радіація, туризм, демілітаризація після окупації.
Тут Тимчук спілкувався з Al Arabiya в 2024-му, просуваючи зону як унікальний об’єкт. Скарги бізнесу на монополію в 2024-му — гальмування дозволів. Звільнення 3 січня 2025-го наказом Кабміну. Станом на 2026-й — статус невідомий, але досвід Чорнобиля лишає слід.
Цікаві факти з кар’єри Андрія Тимчука
- Мільйони готівкою: У декларації 2020-го — 24,8 млн грн наличними. Джерело: НАЗК.
- Кримська нерухомість: Будівля 478 м² в Алушті, набута 2013-го. Залишилася попри анексію.
- Швейцарські годинники: Corum, Franck Muller — колекція на кшталт міні-музею.
- ФОПи та бізнес: Власник у “Експрес-2001” (транспорт) та “МРТ Медсервіс” (медицина).
- Побоївка 2021-го: Подряпався з бізнесменом на парковці — типовий харківський колорит.
Ці перлини роблять портрет живим: не просто чиновник, а людина з пристрастями.
Особисте життя: родина, майно, таємниці
Одружений був з Айною Тимчук (Леонідівною), яка кар’єрила в ОДА — від заступниці мера Харкова до апарату Дніпро ОДА. Діти — Анна та Володимир. Розлучення? Соцмережі натякають на Дар’ю Прядко, екс-співробітницю департаменту, співвласницю фірм з відходами, прописану в його маєтку.
Майно вражає: квартири в Харкові (77,8 м², будинок 172 м²), Дніпрі, Алушті. Готівка, банківські активи. Декларації НАЗК показують стабільність: зарплата ~140–350 тис. грн щорічно, подарунки, продажі.
Скандали: конфлікти інтересів і критика
Найгостріше — розслідування Bihus.Info 2020-го. Департамент Тимчука погоджував паспорти відходів для “Новінтех” Прядко: небезпечні шлаки на побутове звалище. Кар’єри піску — теж під його егідою. Конфлікт? Співмешканка в бізнесі, що залежить від департаменту.
- Бездіяльність: коксохім без фільтрів 10 років.
- Ліквідація департаменту 2019-го: мор риби, вирубки.
- Неявки: активісти не заставляли.
- Багатство: 15 млн грн від продажу нерухомості 2017-го.
Проте криміналу не довели, Тимчук поновився. Це типовий український сюжет: тіні на сонці влади. “Екологія — не для слабких”, — міг би сказати він.
Його історія — дзеркало трансформацій: від донбаського хлопця до чільця Чорнобиля. Що чекає попереду — нові департаменти чи бізнес? Реалії 2026-го шепочуть про можливі повороти, бо такі, як Тимчук, не зникають.