Антоніна Петрівна Матвієнко, відома як Тоня Матвієнко, народилася 12 квітня 1981 року в Києві в родині, де музика пульсувала в кожній жилці. Донька легендарної Ніни Матвієнко та художника Петра Гончара, вона з дитинства вбирала енергію українського фольклору, ніби земля сама шепотіла їй мелодії. Сьогодні, у 44 роки, ця співачка з унікальним народним сопрано не просто продовжує традиції — вона їх оживає, змішуючи з сучасними ритмами, і зачаровує мільйони.
Її шлях — це суміш ніжності звивистих гуцульських стежок і потужі рок-енергії, де кожна пісня стає мостом між поколіннями. Заслужена артистка України з 2021 року, Тоня Матвієнко випустила альбоми, що резонують у серцях, взяла друге місце в “Голосі країни” 2011-го і продовжує турне з чоловіком Арсеном Мірзояном у 2026-му. А ще — дві доньки, скандали, які загартовують, і біль втрати матері в 2023-му, що додає голосу глибини океану.
Київські вулиці, наповнені ароматом свіжих вареників від бабусі, стали колискою для дівчинки, яка вже у 10 років співала на сценах США під час гастролей мами. Той досвід — перші оплески за океаном — запалив іскру, що не згасає досі.
Ранні роки: музика як спадщина
Уявіть маленьку Тоню, яка тримається за руку Ніни Матвієнко, поки та зачаровує публіку в Америці 1991-го. Саме там, у 10-річному віці, Антоніна вперше відчула смак великої сцени — співала українські народні пісні, і зал вибухав оваціями. Наступного року, 1992-го, вона виконала Гімн України на Майдані Незалежності в Києві, де вітер історії ще не знав, які бурі принесе майбутнє.
Родиною Гончарів-Матвієнків жила творчість: батько Петро малював монументальні полотна, мати співала так, ніби небо розступалося. Старші брати — Андрій та Іван (тепер монах) — додавали хаосу й тепла. Але Тоня росла в тіні маминої слави, що й стало її першим викликом: як знайти свій голос у хорі легенд? Вона відповідала просто — співом з душі, без пафосу, з тією сирою емоцією, яка чіпляє за живе.
Ці роки сформували її тембр — високе народне сопрано, що дзвенить як кришталь і рве серце, ніби гуцульська трембіта в горах. Родинні вечори з піснями під гармошку стали фундаментом, на якому виросла кар’єра.
Освіта: від диригування до PR і вокалу
У 1999-му Тоня закінчила Київську спеціальну музичну школу-інтернат імені Миколи Лисенка за фахом хорового диригування — там навчилася керувати голосами, ніби диригент оркестром душ. Потім Київський національний університет культури і мистецтв: спершу менеджмент зв’язків з громадськістю у 2004-2008 роках, бо життя вимагало практичності, а згодом друга вища — вокалістка народного співу у 2010-му на факультеті музичного мистецтва.
Ця освіта не просто папери: PR-навички допомогли просувати себе, а вокал — опанувати техніку, де народне співи переливається в етно-електроніку. Викладає тепер у тому ж КНУКіМ, передаючи естафету молодим талантам. Освіта стала для неї мостом від аматорства до професіоналізму, де теорія злилася з практикою на сцені.
Ранні робота в Художній галереї Києва та рекламній агенції загартували характер — від співачки в кафе до солістки “Київської камерати” у 2006-му, де Валерій Матюхін жартома “звільнив” Ніну, аби взяти дочку.
Прорив: “Голос країни” і перші хіти
2011 рік — перелом. На сліпому прослуховуванні “Голос країни” Тоня співає народне, тренери в захваті: Пономарьов каже, “після Ніни — на другому місці”. Руслана дає шанс, і ось — прямі ефіри, фінал, друге місце після Івана Ганзери. Цей проєкт не просто шоу — каталізатор, що вивів її з тіні мами.
Там же познайомилася з Арсеном Мірзояном, який став не тільки коханим, а й музичним партнером. 2007-го вийшов дебютний сингл “Чи не метелиця лугом стелиться” — народна класика в свіжій обробці. 2010-го — роль у театральній виставі “Скіфські камені” Вірляни Ткач, де спів змішався з перформансом у США, Киргизстані й Україні.
Ці події — як вибух феєрверку: раптова популярність, тури, фестивалі. У 2013-му — Global Gathering Ukraine з Tapolsky & VovKING, де етно злилося з електронікою, хедлайнер “Наша Галичина” в Кракові.
Музична кар’єра: альбоми, що оживають традиції
Дискографія Тоні — калейдоскоп жанрів: від чистого фольклору до етно-року й електроніки. Ось ключові релізи, що демонструють еволюцію.
| Альбом/Сингл | Рік | Особливості | Популярні треки |
|---|---|---|---|
| Нове та найкраще (з Ніною Матвієнко) | 2013 | Спільний з мамою, мікс старого й нового | Ой, верше мій, верше |
| Сміються, плачуть солов’ї | 2015 | Етно-поп з емоційними баладами | Дивна квітка, Злива і полум’я |
| Антоніна | 2016 | Сольний, з елементами року | Мій милий (feat. Lama) |
| Кульбаби (ремікси), Ліхтарики | 2025 | Сучасні ремікси для ЗСУ-концертів | Така як є (Zaec Remix) |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та esu.com.ua. Ці альбоми не просто колекції треків — вони історії: “Мавка” оживає в кліпі 2013-го, “Душа” 2017-го рве серце після втрат.
У 2016-му — півфінал відбору на Євробачення, де показала амбіції. Сьогодні #antoninaproject поєднує фольк з EDM, а концерти з Мірзояном — як романтичний вир пристрасті.
Особисте життя: від раннього материнства до сімейних криз
У 17 років, 6 листопада 1998-го, народила доньку Уляну — від першого шлюбу, що тривав 10 років. Сьогодні Уляні 27, вона росте з батьком, але мама тримає зв’язок міцно. 15 січня 2016-го з’явилася Ніна — плід кохання з Арсеном Мірзояном, шлюб узаконили того ж року.
Їхня історія — казка з гострими кутами: познайомились на “Голосі”, тур 2012-го, весілля попри його попередній шлюб. У 2025-2026 кризи — втома, сварки, ревнощі від фанаток, але врятувалися, бо “пристрасть не вічна, але кохання — так”. Тоня ділиться: не обговорюють гроші чи роботу, кожний сам за себе.
Втрата мами 8 жовтня 2023-го від онкології — рана, що кровоточить. Сни про Ніну, присвяти на концертах, як “Ліхтарики” 2025-го. Сім’я — опора в турне по Черкасах, Одесі, Зінькову у 2026-му.
Цікаві факти про Тоню Матвієнко
- Зріст 171 см, вага коливається 55-67 кг — фанатка здорового харчування, але любить “заборонені” солодощі.
- У 2025-му пережила побиття таксистом Bolt — 63-річний водій отримав підозру, Bolt вибачився, скандал підкреслив повагу до жінок.
- Скандал з Рибчинським та вдовою Поклада: звинувачення в плагіаті пісень, Арсен захистив — болючий удар, але не зламав.
- Працювала PR-менеджером, відтворювала костюми в музеї Гончара — корені в етнографії.
- У 2025-му ремікс “Така як є” з Zaec — хіт для ЗСУ-концертів, символ стійкості.
Ці штрихи роблять Тоню живою, не іконою — жінкою з вогнем у очах.
Сучасні виклики: скандали 2025-го і тур 2026-го
2025-й видався гарячим: липневий інцидент з Bolt — удар таксиста після прохання зачинити вікно, поліція втрутилася, Тоня наголосила на гендерній повазі. Вересень-жовтень: звинувачення від Євгена Рибчинського та вдови Ігоря Поклада в порушенні авторських прав — Арсен назвав це “ударом”, але пара стоїть міцно.
Підсумок року: “Пропала на гроші”, але мрії про музичну школу для дітей горять. 2026-й — спільні концерти з Мірзояном: 27 лютого Черкаси, 1 березня Одеса, 5 березня Зіньків. “Цілуй мене і ваби!” — слоган туру, де ніжність Тоні й харизма Арсена огортають зал.
Криза в шлюбі: двічі хотіла піти, але донька Ніна врятувала. Сьогодні — “італійська сім’я” з сварками й миром, де ревнощі вгамовуються гумором.
Вплив на культуру: етно як тренд
Тоня — міст між фольклором і сучасністю. Її #antoninaproject надихає молодь: вишиванки з корсетками, гуцулка з EDM. Благодійні концерти для ЗСУ, популяризація України за кордоном — від Кракова до Карпат. Вона не копіює маму — переосмислює спадщину, роблячи українську музику глобальною.
У вишах навчає, на фестивалях хедлайнить, в Instagram (135k фоловерів) ділиться реальним життям. Тренд етно-ф’южн — її заслуга, бо хто ще так змусить танцювати під “Ой, летіли дикі гуси” з басами?
Її голос — як ріка Дніпро: спокійна й бурхлива, несе традиції в майбутнє. Концерти тривають, нові ремікси лунатимуть, а фанати чекатимуть чергової емоційної хвилі від цієї неперевершеної співачки.