У серці донецького бізнесу, де асфальтні траси перетворювалися на артерії торгівлі пальним, народився і виріс чоловік, який зумів перетворити мережу заправок на справжній нафтовий імперію. Гавриленко Микола Миколайович, народжений 29 червня 1969 року в Мар’їнці Донецької області, пройшов шлях від локального підприємця до генерального директора Укртранснафти – монополіста магістральних нафтопроводів України. Його кар’єра, сповнена різких поворотів, тендерних баталій і гучних призначень, досі викликає жваві дискусії в енергоеліті. З 2015 по 2022 рік він стояв біля штурвалу ключової компанії Нафтогазу, а нині його ім’я асоціюється з епохою стабілізації після хаосу.
Цей шлях не був викладений трояндовими пелюстками. Донецькі 90-ті, з їхніми “кришуваннями” і бандитськими розборками, загартували характер, а державні тендери й призначення в НАК “Нафтогаз України” додали гостроти. Сьогодні, станом на 2026 рік, Гавриленко лишається фігурою загадковою: чи то легендою успіху, чи то героєм скандальних хронік. Розберемося по поличках, спираючись на перевірені дані з декларацій НАЗК та аналітики Chesno.org.
Ранні роки: Донецьк як ковадло характеру
Мар’їнка, маленьке містечко на Донеччині, де пилюкають степові вітри, стала колискою для Миколи Миколайовича. У 1969-му тут з’явився хлопець, який з дитинства вбирав атмосферу промислового регіону – шахти, заводи, вантажівки, що мчать по трасах. Шкільні роки в Донецьку, зокрема в школі №136, заклали основу практичного мислення. А от вища освіта відкрила двері у великий світ: Донецький державний університет економіки та торгівлі, спеціальність “Економіка підприємства”, випуск 1992 року.
Цей диплом виявився не просто папірцем. У часи, коли Україна розпадалася на шматки, а гіперінфляція пожирала заощадження, Гавриленко одразу пірнув у бізнес. Донецьк тих років – це не романтична казка, а жорстка реальність, де успіх вимірювався не дипломами, а зв’язками та сміливістю. Він одружений, але деталі про родину тримає подалі від софіту – типово для людини, яка звикла до публічного тиску.
Освіта дала інструменти: розуміння логістики, фінансів, ринків. Без цього “Вік Ойл” міг би лишитися гаражним бізнесом. А так – фундамент для імперії.
Вихід на арену: Тріумф “Вік Ойл” у 90-х і 2000-х
1995 рік – точка відліку. ТОВ “Вік Ойл” з’являється на мапі Донецька, а Микола Гавриленко стає його директором і співвласником. Разом з партнерами – Ігорем Філіпченком та Анатолієм Гаврильченком – вони будують мережу АЗС. Спочатку локальна торгівля пальним, але швидко розростається: до 2002-го створюють “УТН-Схід”, що контролює 118 заправок у трьох областях. Продажі з Кременчуцького НПЗ “Укртатнафта” течуть рікою, прибутки сягають мільярдів гривень.
Це був бум. Заправки “Вік Ойл” – не просто колонки з бензином, а хаб для корпоративних клієнтів, сервісні станції. У 2007-му річний оборот перевищив 3 мільярди гривень – цифра, що змушує замислитися над масштабом. Гавриленко керував логістикою, тендерами, розширенням. Навіть коли у 2009-му “Укртатнафта” подала до суду за використання бренду (арешт майна на 13 млн грн), бізнес не похитнувся.
Кульмінація – 2010 рік. Російська ТНК-BP купує 100% акцій “Вік Ойл” та пов’язаних структур за 313 мільйонів доларів. Гавриленко виходить з капіталом, що дозволяє мріяти про нові вершини. Ця угода – не просто продаж, а стратегічний хід: гроші в кишені, репутація гравця на федеральному рівні.
- Ключові кроки розширення: 1995 – запуск “Вік Ойл”; 2002 – “УТН-Схід” з 118 АЗС; 2003 – партнерство з Тимуром Валітовим; 2010 – мега-угода з ТНК-BP.
- Фінансові показники: Мережа включала 8 нафтобаз і флот бензовозів, обслуговувала тисячі клієнтів.
- Ринкова ніша: Фокус на корпоративний сегмент, де маржа вища за роздріб.
Після угоди Гавриленко не зупинився. Цей етап показав: він не просто продавець бензину, а стратег, здатний монетизувати активи вчасно.
Перезапуск: Formula і гра на тендерах
Продаж “Вік Ойл” міг би стати кінцем, але став новим стартом. Гавриленко запускає сервісну компанію Formula – інноваційний підхід: смарт-карти, бланк-дозволи для корпоративних флотів. До 2011-го – понад 10 АЗС, партнерства з WOG, Лукойл, ОККО. Клієнти: Укрпошта, Новий канал, Укртелеком, Укрсоцбанк. Перша автоматична контейнерна АЗС у Києві в 2015-му – це був прорив.
Паралельно – Торговий дім “СКФ” та “Промтерміналсервіс”. Ці фірми хапають державні тендери: паливо для МВС (1,04 млн літрів), Київблагоустрій (дизель, бензин). Але не без хмар: звинувачення в завищених цінах (опт по 28,96 грн/л проти роздрібних 20,89 грн), укладанні договорів з поступовим ростом цін. У 2015-му тендер на 1,5 млн грн для Миколаївської області – ще один трофей.
Цей період – перехід від регіонального гравця до національного. Гавриленко освоював ProZorro, тендерні процедури, перетворюючи досвід АЗС на інструмент для великих угод.
Велика гра: Гендиректор Укртранснафти та дивізіон “Нафта”
Листопад 2015-го: після блокування офісу Коломойським і відсторонення Лазорка, Гавриленко перемагає в конкурсі НАК “Нафтогаз”. Кабмін схвалює – і ось він керує 5000 км магістральних трубопроводів, монополістом транспортування нафти. Зарплата, премії – мільйони, але й відповідальність: стабілізувати компанію після крадіжок на 550 млн грн.
Досягнення: реструктуризація, цифризація (статті в журналах “Проблеми економіки” 2019-го). Січень 2019-го – голова дивізіону “Нафта” в Нафтогазі. Червень 2020-го – голова наглядової ради Укрнафти. Під його керівництвом УТН пережила “російську нафту”, карантин, війну.
Але травень 2022-го: Кабмін звільняє, призначає Цепенду. Причини? Політика, чи завершення етапу? Станом на 2026-й, Гавриленко не на передовій держкомпаній, але його спадщина – стабільна УТН – лишається.
| Період | Посада/Компанія | Ключові події |
|---|---|---|
| 1995–2010 | Директор “Вік Ойл”, “УТН-Схід” | 118 АЗС, продаж ТНК-BP за 313 млн $ |
| 2010–2015 | Formula, СКФ | Тендери МВС, перша смарт-АЗС |
| 2015–2022 | Гендиректор Укртранснафти | Стабілізація, дивізіон “Нафта”, Укрнафта |
Джерела даних: декларації НАЗК, Chesno.org. Таблиця ілюструє динаміку – від малого бізнесу до держгіганта.
Тіні на шляху: Скандали, що не вщухли
Кожна вершина має тіні. Донецькі зв’язки з авторитетом Жиганом Такташевим (помер 2005-го) – найболючіша тема. “Шістка” чи партнер? Бізнес “Вік Ойл” нібито “кришується” кланами. Офшор Turitella Corporation – звинувачення в Панамагейті, хоч Гавриленко продає частку в 2007-му.
У УТН: тендери на ремонт труб на півмільярда грн з фірмами Ахметова та Пашинського (Chesno фіксує завищені ціни, фіктивну конкуренцію). Премії на 10+ млн грн у 2017-му, чутки про COVID у 2020-му з порушенням карантину. Але об’єктивно: під ним УТН уникла краху, як за Лазорка.
- Тендери СКФ: Переплата за пальне в 2015–2016.
- УТН-скандали: Ремонт нафтопроводів, зв’язки з олігархами.
- Офшори: Turitella, виведення з “УТН-Схід”.
Ці історії додають перцю, але не затьмарюють внесок у галузь. Гавриленко – продукт своєї епохи, де виживали сильніші.
Цікаві факти про Гавриленка Миколу Миколайовича
- Перша автоматична АЗС у Києві (2015) від Formula – прообраз сучасних безпілотних заправок.
- Продаж “Вік Ойл” за 313 млн $ – одна з найбільших угод у сегменті АЗС в Україні.
- Співавтор статей про цифризацію монополій (журнал “Бізнес-Інформ”, 2019).
- У 2020-му – голова наглядової ради Укрнафти, контролюючи активи на мільярди.
- Його фірми обслуговували Укрпошту та банки – паливо для всієї країни.
Ці перлини показують: за скандалами ховається стратег.
Сьогодні Гавриленко – поза держслужбою, але його вплив на нафтогаз відчутний. Чи повернеться в гру? Галузь чекає нових глав. А його історія – урок: з Донеччини до Києва веде не пряма дорога, а звивиста траса успіху й випробувань.