Роман Андрійович Скрипін народився 27 травня 1973 року в Полтаві, де перші кроки в журналістиці робив ще школярем-стажером. Сьогодні, у 52 роки, він – медіамагнат з власним цифровим мовником skrypin.ua, що налічує понад 430 тисяч підписників на YouTube і тисячі стрімів, де розбирає політику без цензури. Його гострий язик і проукраїнська позиція зробили його голосом незалежних медіа в часи війни. Переїзд до Верховини на початку повномасштабного вторгнення став символом стійкості – там розквітнув медіакемп для журналістів.
Кар’єра Скрипіна – це калейдоскоп битв за свободу слова: від цензури на СТБ у 2002-му до скандального розриву з Громадським ТБ у 2016-му. Він очолював Незалежну медіа-профспілку, запускав проекти на 5 каналі та ТВі, а нині веде ефіри з Карпат, де збирає донати від глядачів. Його стиль – прямота, гумор і нуль компромісів з владою чи олігархами.
У 2025-2026 роках skrypin.ua вибухнув стрімами про Євробачення, Трампа та фронт, набираючи мільйони переглядів. Це не просто блог – це лабораторія медіадослідів, де Скрипін з колегами розкриває фейки та інсайди.
Ранні роки: від полтавських газет до київських студій
Полтава 1990-х – це не лише гоголівські мотиви, а й перша журналістська школа для юного Романа. У 17 років він уже стажувався в “Комсомольці Полтавщини”, де вчився писати репортажі про місцеве життя. Швидко переїхав до Києва, вступив до Інституту журналістики КНУ імені Шевченка, який закінчив у 1997-му. Там, серед однодумців, зародилася любов до незалежної преси.
Перші кроки – газети “Україна молода” (1991-1992), студія “Гарт” (1992-1993), Центр творчого телебачення (1993-1995). Кожен етап додавав гостроти: від репортажів про вуличні протести до телевізійних сюжетів. Скрипін згадує ті часи як “школу виживання в цензурі Кучми”, де кожен матеріал міг стати останньою краплею.
До УТН у 1996-му він уже репортер і ведучий – там навчився говорити камеру в очі. Цей фундамент витримав бурі: СТБ (1998-2002), де цензура змусила піти, бо “не хотів бути рупором влади”.
5 канал і перші медіатріумфи: боротьба з олігархами
2003 рік – співавтор ідеї 5 каналу разом з Андрієм Шевченком та Євгеном Глібовицьким. Скрипін став шеф-редактором “Часу. Інформаційний марафон”, заступником генпродюсера. Канал став маяком свободи слова під час Помаранчевої революції – мільйони дивилися ефіри Майдану.
Але рай не вічний: 2006-го пішов через розбіжності з топ-менеджментом. Скандал з доменом 5tv.com.ua – Скрипін зареєстрував його на себе, відключивши сайт, аби “захистив від цензури”. “Моє бачення розвитку каналу не тотожне поглядам топ-менеджменту”, – заявив тоді (uk.wikipedia.org).
Далі – медіадиректор РБК-Україна (2006-2008), “Вечірня Свобода” на Радіо Свобода, автор “Telecity”. 2008-го очолив Незалежну медіа-профспілку України, борючись за права журналістів до 2011-го. Переобрання показало довіру, але “неспроможність системи” змусила піти.
| Рік | Проект/Посада | Досягнення/Подія |
|---|---|---|
| 1990-1997 | Газети, УТН, КНУ | Освіта, перші репортажі |
| 2003-2006 | 5 канал | Шеф “Часу”, скандал з доменом |
| 2008-2011 | НМПУ | Голова профспілки |
| 2013-2015 | Громадське ТБ | Засновник, Революція Гідності |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, lb.ua. Ця таблиця ілюструє стрімкий ріст – від локальних газет до національного ТБ. Після кожної кризи Скрипін повертався сильнішим, наче фенікс у медіа-джунглях.
Громадське ТБ: мрія та розкол
2013-й – один із засновників Громадського телебачення, що стало сенсацією Майдану. Скрипін висвітлював Революцію Гідності, збираючи мільйони на PayPal. Проект ріс як на дріжджах: з нуля до топ-медіа.
Та 2015-2016 – грім серед ясного неба. Конфлікт: звинувачення в привласненні €212 тис. та $38 тис., домен hromadske.tv, кримінальне провадження. Скрипін створив “Громадське.Київ”, але суди тривали роками. Він обіцяв повернути гроші, називаючи це “внутрішньою боротьбою за незалежність”.
- Заснування: 2013, краудфандинг вибухнув.
- Розкол: 2016, позови про виключення з організації.
- Наслідки: народження skrypin.ua як альтернативи.
Цей етап навчив Скрипіна: незалежність – це не тільки слова, а й фінанси від глядачів. Конфлікт заповнив прогалини в медіаринку, показавши вразливість колективів.
Skrypin.ua: від стартапу до медіаімперії
Травень 2016-го – запуск skrypin.ua з Данилом Яневським, Богданом Процишиним, Наталкою Якимович. Спочатку UMN (Українська медіа мережа), потім повноцінний мовник: YouTube, стріми, подкасти. Фінансування – донати, без олігархів.
До 2022-го – сотні тисяч підписників, аналітика політики. Повномасштабне вторгнення: 26 лютого Скрипін купує землю у Верховинах для медіакемпа. Там – студія в Карпатах, де ефіри про фронт, Трампа, ЄС. 2025-го стріми про Євробачення з Іриною Бало та Сашком Лікаренком набирають тисячі.
- Старт: 2016, фокус на розслідуваннях.
- Зростання: 430 тис. підписників YouTube (skrypin.ua), 6 тис. відео.
- Війна: Верховина як хаб, донати на ЗСУ.
Сьогодні – лабораторія медіадослідів: розбір фейків, інтерв’ю з політиками. “Лабораторія цікавих дослідів в українських медіа” – слоган, що оживає щодня (skrypin.ua). Це еволюція від ТВ до digital, де глядач – спонсор.
Верховина та війна: нова глава стійкості
26 лютого 2022-го – переїзд до Верховини. Не втеча, а форпост: медіакемп для журналістів, студія з видом на гори. Ефіри “Говорить Верховина” стали хітом – про життя під ракетами, Залужного, мирні плани.
2025-2026: стріми про Гаагу, Трампа, фронт. Скрипін критикує владу, але підтримує ЗСУ донатами. Живе просто, з котом “Тараканом” – пост в Instagram 2025-го розчулив мережу.
Цей переїзд – метафора: від київських студій до карпатської фортеці, де правда не вмирає.
Скандали: гострий язик і вороги
Скрипін – магніт скандалів. 2007: домен 5 каналу. 2014: назвав Шуфрича “терористом” в ефірі. 2016: Громадське – суди, але повернув кошти. 2017: інцидент у Wizz Air з лайкою через мову.
Критика: від Порошенка до Зеленського – не щадить. 2020: конфлікт з “Забороною” через StopFake. Та прихильники бачать бунтаря: “Ви не повірите, але його прямота – як свіжий карпатський вітер”.
Скандали додають шарму: вони доводять, що Скрипін не з тих, хто мовчить.
Сім’я та особисте: за кадром камери
Шлюб з Катериною Кириченко (журналістка, політтехнолог) – 2006-2014. Донька Ганна – приватна перлина, мало в публічному просторі. Куму Наталія Мосейчук – символ дружби в медіа.
Нагороди: Заслужений журналіст України, “Людина року-2002”, “За людяність” 2016-го. Відмовився від деяких, бо “не для нагород працюю”.
Особисте – як пауза в ефірі: спокій у Верховинах, де родина – опора.
Цікаві факти про Романа Скрипіна
- У 2018-му запустив “Prime: Скрипін” на ATR – інтерв’ю з Гончаренком, Добкіним, що стали вірусними.
- Його YouTube – топ-100 в Україні за підписниками (473 тис. у деяких рейтингах).
- У Верховинах тримає медіакемп: земля для 20+ журналістів, де народжуються подкасти.
- Скандал з Anna Maria 2019-го: “Чий Крим?” – класика його стилю.
- Донат-система: з 2016-го мільйони від глядачів, без грантів.
Ці перлини роблять Скрипіна не просто журналістом, а легендою – живим, суперечливим, незламним.
Скрипін продовжує ефіри, розбираючи тренди: від Трампа до фронту. Його голос лунає з Карпат, нагадуючи – правда завжди знаходить шлях.