Юлія Джима народилася 19 вересня 1990 року в Києві, виросла в родині спортсменів і стала олімпійською чемпіонкою Сочи-2014 у жіночій естафеті, де на другому етапі ідеально відстрілялася без додаткових патронів, вивівши команду на лідерські позиції. Ця струнка киянка зростом 168 сантиметрів і вагою 58 кілограмів не раз доводила, що стабільність на рубежах – її суперсила, а лижня для неї як друга шкіра. Навіть на Олімпіаді-2026 в Антхольц-Антерсельві, попри травми та пропущені старти, вона фінішувала 24-ю у спринті з чистою стрільбою, а в естафеті тимчасово вирвала друге місце для України.
Її кар’єра – це не просто медалі, а історія наполегливості: від юніорських четвертих місць до 24 подіумів на Кубку світу, включно з індивідуальною перемогою в Поклюці-2018. У сезоні 2024/25 Джима очолила рейтинг снайперок з 91% точності, а в 2025/26, повернувшись після травми пальця, показала стабільність на тлі складного сезону. Ця жінка перетворює тиск на точність, ніби пуля, що летить у яблучко.
Батько Валентин Джима, учасник Олімпіади-1994 у Ліллегаммері, і мама, колишня лижниця, запалили в ній іскру спорту, але шлях до вершин виявився тернистим – від відмови тренерів у юності до бронзи на ЧС-2021. Сьогодні, у 35 років, вона все ще в строю, представляючи Збройні сили України.
Ранні роки: кисть маляра проти лижної палиці
Київські двори 90-х бачили маленьку Юлію з олівцем у руках, а не з лижами – дівчинка обожнювала малювати портрети, виграла срібло на конкурсах і мріяла про виставку. Мама помітила, як дитина засиджується за мольбертом, і в 2003-му, у дев’ять років, відвела до спортивної школи “Восход”. Там, під керівництвом Олександра Кравченка, почався бій з лижнею: спочатку Юлія плакала від втоми, бо лижі не слухалися, зате стрільба йшла як по маслу.
Батько, легенда українського біатлону, став першим радником – не тренером, а мотиватором. “Вона була непридатною для спорту на початку, – згадувала Джима пізніше, – танцювала, малювала, але лижі змусили боротися”. У 2008-му вступила до Сумського державного університету на іноземну філологію та соціальні комунікації, паралельно ганяючи траси. Юніорські роки (2008–2011) принесли два четверті місця на ЧС, але без медалей – це загартувало характер, як морозні норвезькі вітри.
До 2010-го на юніорських ЧЄ: 22-е у спринті, 14-е в переслідуванні, сьоме в естафеті. Тренери сумнівалися в її ході, але точність на стенді робила з неї перспективу. Ці роки навчили терпінню – якість, що згодом принесе золото Олімпіади.
Дебют у збірній: від Обергофа до перших подіумів
Сезон 2011/12 став проривом: дебют на Кубку світу в Обергофі, 34-е у спринті, восьме в естафеті. Наступного року, 2012/13, Гохфільцен приніс друге в естафеті, Обергоф – шосте у спринті. Перший особистий подіум – 9 грудня 2013-го, друге в переслідуванні в Гохфільцені, де вона відіграла позиції чистою стрільбою.
Чемпіонат Європи-2013 у Банско: срібло в спринті, бронза в естафеті. А ЧС-2013 у Нове-Место – срібло естафети з Підгрушною та Семеренко. Цей сезон став трампліном: Джима увійшла в еліту як естафетний мотор. Тренування тоді включали довгі кроси в Карпатах і тисячі пострілів, бо “стрільба – це 90% успіху”.
- Перший подіум КС: естафета Гохфільцен-2012, 2-е місце – команда відчула її стабільність.
- ЧЄ-2011 Ріднау: золото естафети – юніорський успіх, що відкрив двері до дорослої збірної.
- ЧЄ-2012 Осрбліє: ще одне золото естафети – Джима вчиться перемагати в команді.
Після цих стартів головний тренер Урош Велепець взяв її під опіку, і індивідуальна програма почала давати плоди. Перехід від юніорів до КС – як стрибок з трампліна, повний адреналіну й падінь.
Олімпійське золото Сочи-2014: естафетний шедевр
Сочи-2014 увійшло в історію: 21 лютого, естафета 4х6 км. Віта Семеренко стартувала першою, передала четвертою. Джима на другому етапі – нуль промахів лежачи й стоячи, привезла півхвилини переваги, піднявши Україну на перше. Валя Семеренко та Підгрушна добили золото. “Я просто стріляла, як на тренуванні, – згадувала Джима, – серце калатало, але приціл тримався”.
Нагороди посипалися: орден “За заслуги” III ступеня, квартира в Києві, авто ЗАЗ Sens від Порошенка, 125 тисяч доларів призових. Загальний залік КС-2013/14 – 18-е. Але тиск слави не зламав: у Контіолахті-2015 п’яте в естафеті на ЧС.
| Змагання | Дисципліна | Місце | Рік |
|---|---|---|---|
| ОІ Сочи | Естафета 4х6 км | 1 | 2014 |
| ЧС Нове-Место | Естафета | 2 | 2013 |
| ЧС Гохфільцен | Естафета | 2 | 2017 |
| ЧС Естерсунд | Естафета | 3 | 2019 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, biathlon.com.ua.
Ця перемога змінила все – від статусу перспективної до зірки, але й додала відповідальності за команду.
Індивідуальні вершини та естафетний фундамент
2015/16: мас-старт у Шушені – перша перемога? Ні, але топ-10. ЧЄ-2015 Отепя – золото естафети. Найкращий сезон – 2016/17: восьме в загальному заліку, друге на ЧС-естафеті, повний комплект на ЧЄ-2017 Душники-Здруй (золото спринт, срібло переслідування).
Перша індивідуальна перемога КС – 6 грудня 2018, Поклюка, 15 км індивідуальна, обійшла Монікель Геррманн на 6 секунд. Загалом 4 перемоги КС (1 індивідуальна, 3 естафети), 24 подіуми. ЧС: три бронзи естафет (2019–2021), срібла 2013/2017. ЧЄ: 5 золотих, 3 срібла, 1 бронза (uk.wikipedia.org).
- Золото ЧЄ-спринт 2017: ідеальна стрільба в негоду.
- Срібло ЧЄ-індивідуальна 2023 Ленцерґайде: витримка на 15 км.
- Бронза літнього ЧС-2015 переслідування.
Її стрільба – легенда: 84–91% залежно від сезону, у 2024/25 – 91% загалом, лідерка снайперів.
Сезони 2024–2026: від снайперського титулу до олімпійського реваншу
2024/25: 17-е в загальному заліку КС, 13-е спринт, 91% стрільби – найкраща снайперка. Пекін-2022: бронза естафети? Ні, участь без медалей, але досвід. 2025/26: травма пальця восени 2025, пропуск кінця року, повернення в Обергофі (82-е спринт). ОІ-2026: 24-е спринт (0+0, +1:34.6), 43-є персьют, друге на етапі естафети (9-е фініш команди), 53-є індивідуальна (biathlon.com.ua).
“Задоволена стабільністю, – казала Джима після спринту, – пропустила підготовку через хвороби, але Олімпіада мотивує”. Хід відстає на 18.9 с/км у спринтах, але нуль промахів – її козир.
Особисте життя: творчість і таємниці
Сім’я та перші кроки
Родина – спорт: батько надихав, мама наполягала. Освіта в СумДУ, НУФВСУ. Незаміжня, дітей немає, приватність – норма. Чутки 2018-го з Велепцем (старший на 23 роки): жила в номері, тренувалася окремо, але “кожна правда своя”. Симпатії до Фуркада й Бьо – жарт.
Хобі, що рятують душу
Малює портрети, розписувала гвинтівки Семеренко сестрам. “Творчий світ рятує від спорту”, – зізнавалася. Музика, танці в юності – баланс для снайпера.
Цікаві факти про Юлію Джиму
- Не хотіла біатлон: відмовилася перші тренування, любила малювати, але мама змусила – інакше сидітиме вдома.
- Розписала зброю: гвинтівки для Семеренко – її художній штрих на полігоні.
- Срібло з малювання: юнацька медаль, мрія про виставку досі жива.
- Проблеми з легенями: у Словенії вилікували – додало швидкості, комплект медалей ЧЄ-2017.
- Нацгвардія: 2022-го вступила, підтримує ЗСУ символікою на стартах.
- Авто від Порошенка: ЗАЗ Sens після золота Сочи – скромний приз для чемпионки.
Ці штрихи роблять Джиму не просто спортсменкою, а живою легендою з душею художниці.
Тренувальний режим: індивідуальний план і витривалість
Підготовка – окрема історія: з 2010-х за планом Велепця, 90% зборів з командою, але індивідуально. Літні табори в Карпатах, тунелі Швеції для лижні, тисячі пострілів. “Ходом хочу швидше, доводиться терпіти”, – після ОІ-2026. Фокус: стрільба лежачи/стоячи, кроси 30+ км, відновлення після травм.
Сезонно: міжсезоння – Швеція, Австрія; зима – симулятори. Мотивація: “Прапір України на грудях розганяє сумніви”.
Війна та стійкість: від волонтерства до Нацгвардії
2022-го вступила до Нацгвардії, носить вишиванки на подіумах, благодійні акції для ЗСУ. “Коли виходиш з прапором – розумієш, за що борешся”. Волонтерила тихо, підтримувала збірну в скрутні часи. ОІ-2026 без медалей для України – антирекорд, але Джима тримала прапор високо.
Майбутнє? “Бог знає”, – сміється. У 35 вона все ще бореться, надихаючи новачків точністю й серцем. Лижня кличе далі, а ми чекаємо нових пострілів у яблучко.