Навесні 2014 року, коли гарячі вітри АТО заважали спокійному морському бризу Миколаєва, Ольга Малярчук стояла біля палати київського госпіталю. Її чоловік, Олександр, майор 79-ї аеромобільної бригади, щойно уникнув ампутації ноги після жахливого бою. БТР переїхав йому кінцівку під Зеленопіллям, але вона, не вагаючись, кинула роботу тренера у фітнес-клубі й поринула в хаос допомоги пораненим. Той момент став поворотним: з простої дружини військового вона перетворилася на невтомну координаторку гуманітарки, яка рятувала життя десятків бійців. Сьогодні, у 2026 році, як заступниця голови Херсонської обласної військової адміністрації, Ольга продовжує цю місію на передовій деокупації, де кожен день – це боротьба з мінними пастками та ракетними дощами.
Її шлях вражає стійкістю: від маленького магазину дитячого одягу до нарад з литовськими спікерами Сейму. Ольга Іллівна Малярчук, народжена 25 грудня 1985-го в Миколаєві, виросла в родині, де патріотизм ковався не на словах, а в діях. Вища освіта відкрила двері до світу фітнесу та підприємництва, але війна перекроїла долю. Вона не просто допомагала – вона створювала мережі підтримки, які витримують і досі.
Раннє життя та перші кроки в Миколаєві
Миколаїв, місто кораблебудівників і солоного вітру, став колискою для Ольги. Народжена наприкінці 1985-го, вона рано відчула ритм портового життя, де праця – це не абстракція, а щоденна реальність. Закінчивши вищий навчальний заклад, Ольга обрала динамічну стезу: тренувала людей у фітнес-клубі, де її енергія запалювала інших. Потім з’явився власний бізнес – ФОП з роздрібної торгівлі одягом для дітей. Той магазинчик на околиці міста став не просто крамницею, а осередком тепла для молодих мам.
Але справжня сила проявилася в сім’ї. Чоловік Олександр, військовий за покликанням, і син Гліб – це коло, яке тримало її в найтемніші години. Ольга одружилася рано, і їхній союз став зразком партнерства: коли Олександр пішов на Схід, вона тримала тил. До травня 2015-го бізнес процвітав, але травма чоловіка все змінила. Вона закрила ФОП, бо зрозуміла: одяг почекає, а життя бійців – ні. Цей перехід був болісним, як розрив м’яза після надто інтенсивного тренування, але саме він загартував характер.
У тих перших роках Ольга ще не знала, що її ім’я звучатиме в кабінетах ОВА. Вона просто робила те, що мусила: координувала постачання для миколаївських підрозділів, спілкувалася з лікарями, шукала ліки. Раннє життя в Миколаєві навчило її практичності – без зайвих слів, з фокусом на результат.
2014-й: травма чоловіка і народження волонтерки
3 червня 2014-го син Гліб прокинувся серед ночі з криком: “Тато!” Ольга саме влаштовувала його до першого класу, коли почула про обстріл 79-ї бригади. Телефон мовчав, серце стискалося. Зв’язавшись з бійцями, вона дізналася: Олександр тяжко поранений у Харкові, нога на межі ампутації. Через знайомих переправила його до Києва, де сама залишилася волонтерити в палаті. Там, серед стогонів і запаху ліків, почалося нове життя.
Хлопці лежали без сил, а вона пакувала коробки з медикаментами прямо в палаті. Лікарі бурчали: “Це ж не склад!” – але Ольга стояла на своєму. Три дні після Зеленопілля стали пеклом: списки поранених, дзвінки рідним, крики відчаю. Вона не спала, керувала переміщеннями по госпіталях, падала на коліна, щоб виплеснути біль. Ці миті ковали характер, як вогонь – сталь.
Сім’я стала єдиною в області з двома державними нагородами за АТО: Олександр отримав орден Богдана Хмельницького III ступеня, Ольга – орден княгині Ольги III ступеня. Їхня історія надихала: дружина не ламалася, а множила сили. З Києва вона повернулася в Миколаїв сильнішою, готова будувати системи допомоги.
ГО “Оберіг”: мережа підтримки для сімей військових
Ініціатива ГО “Оберіг” з’явилася як відповідь на хаос 2014-го. Ольга зібрала матерів і дружин миколаївських бійців, створивши центр допомоги при ОДА. Це не було просто збором речей – це психологічна опора, документи, супровід у лікарнях. Центр став хабом: від одягу до юридичної допомоги, від поранених до сиріт.
Ольга очолила соціальну групу в раді волонтерів при ОДА, координувала вильоти авіадопомоги. Один приклад: під час ротацій вона особисто супроводжувала конвої до фронту. “Хлопці в оточенні – скинемо з неба”, – казала вона, і робила. ГО виросла в потужну структуру, яка охопила тисячі родин. Перед вступним реченням ось ключові напрямки їхньої роботи:
- Медична допомога: евакуація поранених, ліки, реабілітація – понад 500 бійців отримали підтримку в перші роки.
- Психологічна підтримка: групи для матерів, де сльози ставали силою, а не слабкістю.
- Соціальні проєкти: центр для людей з інвалідністю, де Ольга стала директоркою, навчаючи самодостатності.
Після списків робота не зупинялася: Ольга розширювала мережу, залучаючи бізнес і владу. Це заклало фундамент для більших ролей, показавши, що волонтерство – це не хобі, а професія.
Політичні амбіції: від кандидатки до радниці
2015-й: перша спроба – кандидатка в міськраду від Блоку Порошенка. Не пройшла, але досвід навчив маневрувати в бюрократії. 2019-го – мажоритарка по 128 округу від “Європейської солідарності”, 5,24% голосів, четверте місце. Входила в політраду обласної організації, але 2020-го вийшла з партії, обравши практичні справи.
Наприкінці 2021-го Віталій Кім, голова Миколаївської ОВА, запросив її радницею з питань військових. Тут Ольга керувала гуманітарним штабом фонду Сергія Притули: мільйони гривень на дрони, авто, екіпіровку. Вона жила в ОДА місяць після 24 лютого 2022-го, координуючи оборону. Цей етап став мостом до Херсона: від локальної допомоги до стратегічного планування.
Політика навчила її компромісам, але волонтерський дух переміг. Ольга не шукала крісел – крісла знайшли її.
Херсонська ОВА: на передовій деокупації
15 березня 2023-го Кабмін призначив Ольгу заступницею начальника Херсонської ОВА під керівництвом Олександра Прокудіна. Відповідальна за оборону, цивзахист і ліквідацію наслідків воєнної ситуації, вона одразу взялася за гарячі точки. Евакуація: тисячі з Бериславщини, понад 700 дітей. Розмінування: Херсонщина – лідер за темпами, залучили сотні саперів.
Вона проводить наради з ТЦК, СБУ, міжнародниками. У 2025-му – співпраця з INTERSOS, німецьким Шлезвіг-Гольштейном. Січень 2026-го: візит до Литви з делегацією, обговорення стажувань лікарів, передача досвіду роботи в зоні бойових дій. Ольга оглядає модульні містечка в Дар’ївській громаді, де евакуювали 283 жителі за 2025-й.
Ось порівняльна таблиця її зарплат, що відображає інтенсивність роботи (дані з декларацій та звітів ОВА):
| Рік | Загальний дохід (грн) | Найвища місячна (грн) | Надбавки |
|---|---|---|---|
| 2023 | 723 400 | 90 200 (листопад) | Інтенсивність, вислуга, таємниця |
| 2024 | ~1 200 000 | 246 000 (листопад) | Премії, оклад 74 500 |
| 2025 | 1 490 000 | 246 000+ | За даними suspilne.media |
Таблиця ілюструє навантаження: високі виплати за екстремальні умови. Ольга фокусується на ветеранах – наради щодо житла для них і родин загиблих тривають досі.
Сім’я як фундамент стійкості
Олександр Малярчук – не просто чоловік, а партнер у боротьбі. Після поранення він заснував стрілецький клуб “Фалькон” у 2018-му, навчаючи молодь. Разом вони тримають баланс: Ольга на фронті адміністрування, він – у тилу. Син Гліб, свідок тих ночей 2014-го, виріс патріотом. Сім’я володіє квартирою в Миколаєві (54,6 м²) та ділянкою (750 м²), авто Volkswagen Tiguan 2017-го.
Декларації прозорі: готівка 125 тис. грн і 37 тис. дол. у 2023-му. Хоча деякі ЗМІ згадують нюанси з минулим бізнесом чоловіка, консенсус авторитетних джерел – фокус на внеску. Сім’я Малярчуків – приклад, як любов множить сили нації.
Цікаві факти про Ольгу Малярчук
- У 2024-му увійшла до рейтингу “УП 100. Сила жінок” у категорії “Державне управління та політика” – визнання за лідерство на Херсонщині.
- Її сім’я – єдина в Миколаївщині з двома орденами за АТО: Богдана Хмельницького для чоловіка, княгині Ольги для неї.
- Очолювала центр для людей з інвалідністю в Миколаєві, де вчила підопічних жити повноцінно.
- У 2026-му делегація під її керівництвом у Литві обговорила стажування херсонських лікарів – крок до відновлення медицини.
- Ви не повірите, але в палаті госпіталю 2014-го вона пакувала гуманітарку прямо серед ліжок поранених!
Ці штрихи роблять її портрет живим, як морський бриз над Дніпром.
У лютому 2026-го Ольга Малярчук коментує спроби росіян форсувати Дніпро в ефірі “Новини. LIVE”: “Ці провокації ми тримаємо під контролем”. Її робота триває – від евакуацій до міжнародних партнерств, нагадуючи, що справжні лідери не зупиняються на півдорозі.