Валерій Олексійович Баранов, народжений 19 квітня 1957 року в Бердянську, став символом регіонального самоврядування та стійкості. Цей інженер за фахом перетворився на досвідченого мера, народного депутата й губернатора Запорізької області, де його кар’єра сягнула піку в 2014-му. Помер 5 травня 2023-го у 66 років, залишивши по собі спадщину практичних реформ у курортному Бердянську та стабілізації області під час кризи.
Його шлях від цеху заводу “Південгідромаш” до крісла голови Запорізької ОДА вражає динамікою: майже десять років мерства в Бердянську, чотири роки в парламенті, півроку на чолі області. Баранов не раз перемагав на виборах, демонструючи зв’язок з людьми, а його проекти оживили інфраструктуру курорту. Останній легітимний мер Бердянська перед окупацією, він пішов у відставку за півроку до вторгнення через конфлікти в раді, але його бачення розвитку міста досі надихає.
Бердянськ, з його солоними озерами та піщаними пляжами, завжди був для Баранова домом. Тут він виріс, працював і повертався на службу, перетворюючи виклики на можливості. Його стиль — прагматичний, з акцентом на туризм і енергоефективність, — робив регіон привабливішим для інвестицій.
Ранні роки: Бердянськ формує характер
Сонце Запорізької області освітлювало дитинство Валерія Баранова в Бердянську, де 19 квітня 1957-го з’явився на світ у родині Олексія Микитовича та Галини Іванівни. Батько, ветеран, і мати-пенсіонерка вклали в сина любов до праці. Закінчивши школу №10, юнак обрав шлях інженера — у 1974-му вступив до Ждановського металургійного інституту.
У 1979-му диплом інженера-механіка за спеціальністю “Технологія машинобудування” став пропуском у світ реального виробництва. Бердянськ, з його заводами та морем, здавався ідеальним тлом для амбітного хлопця. Ці роки загартували його: від простих робіт до керівництва, Баранов вчився керувати людьми, як шестернями точного механізму.
Пізніше, у 2001-му, друга вища освіта — магістр державного управління в Дніпропетровській філії НАДУ — розкрила двері до політики. Ця комбінація техніки й менеджменту стала його суперсилою в управлінні містом і областю.
Від цеху до партійних комітетів: перші кроки
Січень 1980-го: інженер-технолог на заводі “Південгідромаш” — тут Баранов ремонтував обладнання, оптимізував процеси. Швидко піднявся до начальника механоскладального цеху в 1986-му. Комсомол кликав: з 1981-го секретар комітету ЛКСМУ в технікумі, потім перший секретар міськкому.
1988-й приніс посаду в КПУ — завідувач оргвідділу, другий секретар райкому. Радянська система вишколила його в бюрократії, але й навчила бачити слабкі місця. Перебудова змінила все: у 1991-му Валерій Олексійович став гендиректором виробничої фірми “Аванта” в Бердянську.
“Аванта” — це машинобудування, деталі для промисловості, — розквітла під його керівництвом. Сім років бізнесу навчили ризикувати й інвестувати, перетворивши підприємця на кандидата в мери. До 1998-го Бердянськ потребував свіжого подиху, і люди обрали Баранова.
Міський голова Бердянська: епоха перетворень 1998–2007
Квітень 1998-го: перемога на виборах міським головою. Переобраний у 2002-му та 2006-му, Баранов правив дев’ять років, змінивши принципи управління. Один з перших в Україні створив стратегічний план розвитку Бердянська до 2010-го — фокус на туризмі, інфраструктурі, енергоефективності.
Курортне місто засяяло: модернізація пляжів, гребель Азовського моря, програми з ЄІБ для водопостачання. Баранов увійшов до Асоціації міст України віце-президентом з енергоефективності, ініціював Клуб мерів. Його проекти оживили грязі Бердянська, приваблюючи тисячі відпочивальників щороку.
Не обійшлося без викликів: скандали з опонентами, але довіра виборців трималася. У 2006-му — заступник представника України в Палаті місцевих влад Ради Європи. Ці роки заклали фундамент для національної кар’єри.
Народний депутат: бюджет і реформи 2007–2012
Листопад 2007-го: список №6 Блоку Литвина — обраний нардепом VI скликання. Заступник голови комітету з будівництва та ЖКГ (2007–2010), потім голова бюджетного комітету. Голосував за мовний закон 2012-го, що критикували, але фокусувався на фінансах регіонів.
У парламенті Баранов просував децентралізацію, енергоефективність. 2012-го на окрузі №78 набрав 37,86%, але програв. Радник спікера Рибака до 2014-го — перехідний період перед бурею змін.
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1998–2007 | Мер Бердянська | Стратегічний план до 2010, туризм |
| 2007–2012 | Нардеп VI | Голова бюджетного комітету |
| 2014 | Голова ЗОДА | Стабілізація регіону |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, rada.gov.ua.
Таблиця ілюструє хронологію — кожна посада додавала досвіду. Після парламенту Баранов не зник: консультував з самоврядування.
Голова Запорізької ОДА: час кризи 2014-го
3 березня 2014-го указом в.о. президента Турчинова — голова ЗОДА, замінив Пеклушенка. Революція Гідності, сепаратизм поруч з Донбасом: Баранов встановив блокпости, стабілізував ситуацію. Підтримав ЗТМК, презентував пріоритети — промисловість, реформи.
Півроку напруженої роботи: протидія агресії, економічна стабільність. 27 жовтня подав відставку за власним бажанням, звільнений 29-го Порошенком. Регіон устояв завдяки його рішучості — як скеля проти хвиль.
Цей період показав Баранова стратегом: від мерства до області, він адаптувався блискавично.
Практичні кейси з мерства Валерія Баранова
- Стратегічний план 2010: Перший в Україні, фокус на туризмі — зріст відпочивальників на 20% за роки правління. Розвиток грязелікування, пляжів.
- ЄІБ-проекти 2021: Подача на водопостачання, готелі з казино — амбітні плани для курорту держзначення.
- Енергоефективність: Віце-президент АМУ, модернізація ЖКГ, зменшення втрат енергії в школах, лікарнях.
Ці кейси доводять: Баранов думав наперед, інвестуючи в майбутнє Бердянська як перлини Азову.
Повернення мером: 2020–2021 і тіні війни
2020-й: від “За майбутнє” переміг у другому турі (понад 50%), став останнім легітимним мером. Анонсував п’ятизіркові готелі, постковідний центр. Та конфлікт з радою: депутати блокували ініціативи.
16 листопада 2021-го відставка — “дружби з корпусом не склалося”, проблеми здоров’я. За місяць — окупація. Баранов пішов, але його бачення живе. У лютому 2022-го створено ВЦА для координації з окупацією.
Сім’я, нагороди та спадщина
Дружина Наталя Ігорівна (1956), домогосподарка; дочки Марина (1977, підприємець), Ольга (1998). Захоплення більярдом розслабляло після сесій. Нагороди: повний кавалер Ордену “За заслуги” (I — 2011, II — 2007, III — 2000), “Золотий дельфін”, грамота КМУ.
- Орден За заслуги III (2000) — за мерство.
- Почесна грамота КМУ (2000).
- Орден II (2007), I (2011) — парламентська робота.
Спадщина Баранова — у Бердянську, що чекає деокупації. Він будував мости між бізнесом і владою, регіоном і центром. Його енергію відчуваєш у кожному пляжному променаді, кожній стратегії. Історія триває — з такими лідерами Україна сильніша.