Снігопад у Запоріжжі 1939 року сховав під білою ковдрою народження хлопчика, який згодом запустить ракети в небо і сформує доктрини, що тримають країну на плаву. Володимир Павлович Горбулін, народжений 17 січня, виріс у часи, коли радянська машина ковала зброю для холодної війни, а він сам став ключем до української незалежності в обороні та космосі. Як перший секретар РНБО в 1990-х, він не просто підписував папери — він будував фундамент безпеки, від ядерного роззброєння до сучасних прогнозів про дрони й балістику.
Сьогодні, у 87 років, цей академік НАН України, перший віцепрезидент академії та голова Ради зовнішньої і безпекової політики, продовжує аналізувати фронти гібридної війни. Його голос лунає в статтях про сценарії 2026 року, де Україна масово виробляє ракети-дрони, виснажуючи ворожу ППО. Ви не повірите, але цей інженер з КБ “Південне” бачив, як ракети “Сатана” лякають світ, і тепер радить, як повернути моральне право на стримування.
Його шлях — це не суха хронологія, а драматична сага про вибори між радянським спадком і українським майбутнім. Від розробки космічних апаратів “Космос” до переговорів про Будапештський меморандум, Горбулін завжди ставив Україну в центр. А тепер розберемо, як цей чоловік перетворив технічні креслення на стратегічні перемоги.
Ранні роки: від запорізького двору до креслярського столу КБ “Південне”
Запоріжжя 1940-х — місто заводів і гулів турбін, де юний Володимир вдихав металеву пилюку промисловості. Народжений у родині простих робітників, він рано відкрив для себе магію фізики, де закони Ньютона оживають у двигунах. У 1962-му, закінчивши фізико-технічний факультет Дніпропетровського університету (нині Дніпро), Горбулін отримав диплом інженера-механника за спеціальністю “літальні апарати”. Це був квиток у святая святих радянської оборонки — Державне КБ “Південне” ім. Янгеля.
П’ятнадцять років, з 1962 по 1977, він малював траєкторії для стратегічних ракет і космічних апаратів серії “Космос”. Уявіть: ночі за дошкою, де кожна лінія — це тисячі кілометрів висоти, а помилка коштує не просто кар’єри, а глобальної рівноваги. Горбулін брав участь у створенні систем, що несли ядерні заряди, і саме там сформувалося його бачення: технологія — це не зброя, а інструмент виживання нації. Ці роки загартували його, перетворивши інженера на стратега, готового до більших викликів.
Перехід у 1977-му до апарату ЦК Компартії України став логічним кроком. З 1980-го, як завідувач сектору ракетно-технічної та авіаційної техніки, він координував програми по всій республіці. Це був період, коли СРСР гнався за зірками, а Горбулін уже думав про український космос. Джерело: uk.wikipedia.org.
Незалежність і космічний ривок: перша національна програма
Розпад Союзу 1991-го — хаос для більшості, але для Горбуліна це шанс. У 1990-му він очолив підвідділ оборонного комплексу в Кабміні УРСР, а вже 1992-го став генеральним директором новоствореного Національного космічного агентства України. Ракети, що раніше служили Москві, тепер мали нести український прапор.
Під його керівництвом народилася перша Національна космічна програма на 1992-1994 роки — амбітний план, що зберіг спадщину “Південного” для Києва. Він став членом Міжнародної академії астронавтики, бо розумів: космос — це не хобі, а стратегічна висота. Україна запустила супутники, уклала контракти, і Горбулін особисто домовлявся з Заходом. Це був прорив: від радянських стартових майданчиків до глобального гравця.
- Розробка та затвердження програми: інтеграція КБ “Південне” та “Південмаш” у національну систему.
- Міжнародні угоди: перші експортні контракти на ракети “Зеніт”, що принесли мільярди.
- Технологічний трансфер: збереження ноу-хау, яке сьогодні годує Укроборонпром.
Ці кроки не просто врятували галузь — вони заклали основу для сучасних “Нептунів” і дронів. Без Горбуліна український космос міг би зникнути, як зірка в чорній дірі бюрократії.
Секретар РНБО: роки, що визначили долю держави
Серпень 1994-го: Леонід Кучма призначає Горбуліна секретарем нової Ради національної безпеки. З 1996 по 1999-й він — повноцінний секретар РНБО, радник президента з нацбезпеки. Це період, коли Україна відмовилася від третього у світі ядерного арсеналу за Будапештським меморандумом. Горбулін був ключовим переговірником: 46 міжконтинентальних ракет, 130 інших, бомбардувальники — все передали, обмінявши на “гарантії” від РФ, США та Британії.
Але він не просто підписував — створював доктрини. Концепція національної безпеки, програма ЗСУ, Стратегічний оборонний бюлетень до 2015-го, Воєнна доктрина 2004-го, Закон “Про основи нацбезпеки” 2003-го. У 2000-2002-х очолював комісію з ОПК, розробивши програми озброєнь. Навіть т.в.о. секретаря РНБО в 2006-му.
Його роль у євроатлантиці: голова комісії з НАТО, співголова комітету Україна-Польща. У Придністров’ї мирив сторони. “Будапештський меморандум поставив нас перед скороченням потенціалу, але сьогодні маємо моральне право на перегляд”, — каже він у 2025-му BBC. Джерело: bbc.com/ukrainian.
| Період | Посада в РНБО/ОПК | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1994-1999 | Секретар РНБО | Концепція нацбезпеки, програми ЗСУ |
| 2000-2002 | Голова Держкомісії ОПК | Програма озброєнь, реформа ОПК |
| 2003-2005 | Заступник голови комісії ЗСУ | Воєнна доктрина, бюлетень до 2015 |
| 2006 | т.в.о. секретаря РНБО | Координація в кризу |
Таблиця базується на даних з lb.ua та nas.gov.ua. Ці документи — як компас у тумані 90-х, що врятували від хаосу.
Науковий Олімп: НАН України та стратегічні інститути
Доктор технічних наук з 1994-го, професор з 1995-го, академік НАН з 1997-го — Горбулін не зупинився на політиці. З 2020-го — перший віцепрезидент НАН, в.о. президента. Очолює Наглядову раду НА СБУ з 2023-го, був у раді Укроборонпрому (голова 2020). Директор НІСД 2014-2018, засновник Інституту проблем нацбезпеки 2003-го та Центру євроатлантики.
Його статті в “Дзеркалі тижня” та “Віснику НАН” — біблія для аналітиків: про гібридну війну, дрони 2024-го, сценарії 2026-го з Бадраком. Голова Ради зовнішньої політики з 2009-го, ініціатор Міжнародного безпекового форуму.
- Створення ключових центрів: від євроінтеграції до СБУ-нагляду.
- Науковий внесок: роботи з кібернетики, інформаційної безпеки (завсектор Інституту кібернетики 1980-90).
- Міжнародне визнання: Великий командор литовського ордена, член Президії Держпремій.
У НАН він — міст між наукою і армією, де теореми стають щитами.
Цікаві факти про Володимира Горбуліна
- Розробник елементів “Сатани” (Р-36М2) — ракети, що досі лякає Пентагон своєю потужністю.
- У 2025-му отримав “Національну легенду України” — за космос і безпеку.
- Співавтор книги з Залужним “Російська війна проти України” — пророкування 400-річного кола конфліктів.
- Прогнозував “рої дронів” ще в 2020-му книзі “Как победить Россию в войне будущего”.
- Чотири покоління МБР створив його центр “Південне” — спадщина, що годує сучасні ракети.
Ці перлини показують: за фасадом стратега ховається візіонер з гумором про “задзеркалля” політики.
Книги та публіцистика: пірнання в стратегічне задзеркалля
Горбулін — автор понад десятка книг, де реальність переплітається з прогнозами. “Без права на покаяння” (2010) розкриває гібридні пастки, “Мій шлях у задзеркалля” (2019) — мемуари з нотками іронії. “Світова гібридна війна: український фронт” (2017), “Как победить Россию в войне будущего” (2020), “Над прірвою” з Бадраком (2022), “Російська війна проти України” з Залужним і Бадраком (2023? актуально 2026).
У статтях 2025-2026: три сценарії для світу (LIGA.net), де Україна йде на ракети 700+ км, аналоги “Ланцета”, рої БПЛА. “Дронами війну не виграти, але без них — програємо”, — його кредо. Ці тексти — не теорія, а roadmap для ЗСУ.
Сучасні горизонти: від балістики до ядерного стримування
У 2025-му BBC Горбулін кидає бомбу: Україна з Польщею чи Балтією може створити ядерку для стримування. “Маємо школу від ‘Сатани’, моральне право після зради меморандуму”. Випробування “Сапсана”/”Грома” (2024-2025) — дальність 500-1000 км, 480 кг БЧ. Російські “Орєшнік” чи “Сармат” — перебільшені, як їхня пропаганда.
З Бадраком пророкує 2026-й: масові ракето-дрони виснажать ППО РФ, роботи замінять піхоту, але потрібні PrSM від США. Голова наглядової НА СБУ, віцепрезидент НАН — він формує політику, де технології перемагають танки. Його ентузіазм заразливий: Україна не жертва, а творець нової архітектури безпеки.
У 2025-му — “Золоті руки” НАН, у 2026-му статті про “воєнний 2024-й”. Нагороди сяють: Герой України (2021), повний Ярослава Мудрого (I ст. 2019, II 2017 тощо), Держпремії. Від Трудового Червоного Прапора (1976,82) до Золотої Вернадського.
Горбулін доводить: стратегія — це жива річ, що еволюціонує з фронтами. Його думки про 2026-й — як маяк у штормі, де Україна не чекає допомоги, а кує перемогу.