Київ, 4 червня 1976 року. У серці столиці, де пульсувала наукова еліта, з’явився на світ Максим Георгійович Луцький. Син двох видатних учених — професора КПІ Георгія Михайловича та науковиці Інституту кібернетики Неллі Митрофанівни — він виріс у атмосфері формул, алгоритмів і безмежних амбіцій. Цей хлопець з професійної школи №79, що перетворилася на Ліцей інформаційних технологій, пройшов шлях від студентських лабораторій до парламентських трибун, ректорського кабінету НАУ і, зрештою, до лав Збройних Сил України. Його біографія — це суміш тріумфів, бурхливих скандалів і несподіваних поворотів, що тримають у напрузі як прихильників, так і критиків.
Максим Луцький не просто чиновник чи науковець. Він — людина, яка змінювала правила гри в освіті, ледь не загинула від куль (чи то пак, інсценовок), роздавала ліки з власним обличчям і в 2023-му, на піку кар’єри, обрала фронт. Від перших бізнесових ризиків у 90-х до обшуків НАБУ у 2025-му — його історія відображає хаос української трансформації, де талант переплітається з контроверсіями.
Раннє дитинство та перші кроки в науковому світі
Зростання в родині науковців визначило траєкторію Максима Луцького з самого початку. Батько, Георгій Михайлович, завідувач кафедри в КПІ, став для сина взірцем — професор, доктор технічних наук, автор патентів і монографій, що пішов з життя 27 червня 2024-го у 87-річному віці. Мати, Неллі Митрофанівна, доповнювала цей інтелектуальний тандем роботою в Інституті кібернетики НАН України. Домівка Луцьких гуділа від дискусій про комп’ютерні мережі та алгоритми, ніби лабораторія майбутнього.
Після восьми класу Максим обрав практичний шлях — професійну школу №79, де опанував основи інформаційних технологій. Це не завадило йому вступити до НТУУ “КПІ” у 1992-му за спеціальністю “Комп’ютерні та інтелектуальні системи та мережі”. Навчання тривало до 1997-го, а вже у 1998-му він подався в аспірантуру. Стажування в Німеччині на третьому курсі розкрило Європу, де хлопець з Києва ковтав знання про корпоративне управління та IT-безпеку, наче губка.
2004 рік приніс кандидатський ступінь з автоматизованих систем управління. А у 2012-му — доктор технічних наук за математичне забезпечення обчислювальних систем. 2013-го присвоєно звання професора кафедри безпеки інформаційних технологій НАУ. Понад 100 публікацій, монографії на кшталт “Онтологія безпеки авіації” чи “Корпоративне управління в Україні” — це не сухі звіти, а справжні мости між теорією та практикою. Луцький став лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки 2011-го, ордену “За заслуги” III ступеня та низки нагород МОН.
Бізнес у 90-х: ризики, суди та уроки виживання
Коли СРСР розпався, Максим Луцький, ще студент, кинувся у вир підприємництва. 90-ті — час хижацького капіталізму, де юні амбітні хлопці ризикували всім. Він заснував фірми, торгував, інвестував. Але не обійшлося без темних плям: у 90-х засуджений за ч.3 ст. 213 ККУ — придбання майна, добутого злочинним шляхом. Деталі розмита часом, але Луцький називає це “молодіжними помилками”, амністованими пізніше. Цей епізод, ніби шрам від вуличної бійки, не зламав, а загартував.
У 2001-му — перший заступник голови правління ЗАТ СК “Українські резерви”. Тут він опанував фінанси, ризики, корпоративне управління — навички, що стануть у пригоді пізніше. 2002-го долучається до НАУ як директор “Сервісного центру”, де розвиває IT-інфраструктуру. З 2004-го — проректор з корпоративного управління та міжнародки. НАУ стає його плацдармом: від проректора до ректора, з перервами на політику.
Ці роки — фундамент. Луцький пише підручники, патентує методи прийняття рішень для авіації, будує мости з Заходом. Але бізнес не відпускає: підозри у банкрутстві “Терра Банку”, виведенні вкладів. Критики кричать про корупцію, прихильники — про наклеп. Факт лишається: він вижив і розвинувся.
Політичний вир: від Тимошенко до Азарова
2006-й: вибори до ВРУ V скликання. Луцький входить від БЮТ — молодий, енергійний, голова підкомітету з фахової освіти. Та вже за п’ять місяців антикризова коаліція кидає його в обійми Партії регіонів. Зрада чи прагматизм? Він подає 32 законопроєкти, контролює приватизацію. 2007-го — короткий спалах як заступник міністра освіти.
2010-й: нардеп VI скликання від ПР. З 2011-го — голова Комітету з науки та освіти. Тут розквітає: реформи вишів, інновації, 10 поправок до законів. 2012-го — радник прем’єра Азарова з освіти. Березень 2013-го — голова Солом’янської РДА в Києві, де роздає ліки з наліпками “Безкоштовно від Максима Луцького”. Скандал! “Не підкуп, а допомога від Червоного Хреста”, — парирує він. Програв мажоритарку Дмитру Андрієвському.
2014-й: Революція. Звільнений Турчиновим з РДА, відсторонений з НАУ. Повертається проректором 2015-го, але махінації з аудитами — черговий виток. 2019-го балотується від ОПЗЖ по 222 округу — не проходить. Політика для нього — арена, де він бився за освіту, але часто програвав через асоціації з Януковичем.
Ректор НАУ: реформи, пожежі та антипремії
Січень 2021-го: перемога на виборах ректора НАУ з 63,9%. Луцький обіцяє модернізацію. Оновлює класифікатор МЕРТ авіапрофесіями — дрони, БПЛА. Почесні професорства з Жуковського, Грузії, Західноукраїнського НУ. Але гуртожитки горять — 16 пожеж за два роки! Студенти мерзнуть, скаржаться.
Луцький сам заявляв: “Ректори несуть особисту відповідальність за тепло у студентських гуртожитках”. Та реальність б’є ключем: борги, 15 ЖК від попередників, корупція.
Жовтень 2023-го: сенсація. Ректор йде в ЗСУ, у ППО — “бо маю спеціальність”. Антипремія “Академічна негідність” — “Токсичний ректор 2023”. Ректорство триває до 2023-го, після — колишній.
| Період | Посада в НАУ | Ключові події |
|---|---|---|
| 2002–2004 | Директор “Сервісного центру” | Розвиток IT |
| 2004–2006 | Проректор з корпоративного управління | Міжнародні зв’язки |
| 2008–2010 | Перший проректор | Повернення після політики |
| 2021–2023 | Ректор | Реформи БПЛА, скандали (джерело: uk.wikipedia.org) |
Таблиця ілюструє динаміку: НАУ під Луцьким — це двигун авіаційних інновацій, але з тінню корупції. Дані з lb.ua та Вікіпедії.
Скандали, що не вщухают: від замахів до обшуків
2009-й: два замахи. Кулі рвуть лобове скло авто — ніхто не зачеплений. Експертиза: постріли зсередини, інсценовка! Прокуратура відкриває справу 2014-го. Луцький мовчить, але це додає містики.
2025-й: НАБУ проводить обшуки. Підозра у розкраданні 16 млн грн через 89 фіктивних працівників НАУ. Схема з формами для студентів — “не пускали без форми”? Критики кричать про рейдерство, родину звинувачують у знесенні будинків у Конча-Заспі. Луцький — класичний “сірий кардинал” української еліти.
Сім’я та людське обличчя
Одружений з Оленою Володимирівною Савицькою — опора в бурях. Два сини, Віталій та Дмитро, ростуть у Києві. Хобі: футбол, лижі, більярд, кіно. Кум Дмитра Табачника — зв’язок, що множить скандали, але й двері в еліту. Після смерті батька у 2024-му Максим пише в FB: “Вчора на 87 році пішов з життя мій батько… Вічна пам’ять”. Емоційний момент у залізній біографії.
Цікаві факти про Максима Луцького
- Кум Табачника, але після ляпаса від студентки захищав міністра, вимагаючи “кадрових рішень” для НаУКМА.
- Засновник “Соціальної ініціативи Максима Луцького” — благодійність чи PR?
- Викуп агітки конкурентів у 2012-му: “Щоб не засмічувати вулиці”.
- Почесний професор трьох вишів за кордоном — від Грузії до Росії (до 2022).
- У 2023-му обрав ППО ЗСУ: “Рішення служби у лавах”. Чи служить досі?
Ці перлини роблять його не просто фігурою, а легендою з присмаком детективу.
Служба в ЗСУ 2023-го — пік трансформації. Від ректорських кабінетів до окопів ППО, де авіаційна експертиза на вагу золота. Обшуки 2025-го не зламали — Луцький продовжує пости в FB про освіту, Європу. Його шлях нагадує американські роуд-муві: швидкість, ризики, несподіванки. Чи повернеться в НАУ? Чи нові вершини? Історія триває, як нескінченний код алгоритму.