У маленькому селі Залужжя на Вінниччині 19 вересня 1983 року з’явився на світ Олег Олександрович Постернак – хлопець, чиє життя перетворилося на вир політичних інтриг, наукових пошуків і гострих коментарів. Золотий медаліст із Ізмаїла, кандидат історичних наук, він пройшов шлях від шкільного випускника до ключового гравця у виборчих кампаніях по всій Україні. Сьогодні Олег Постернак – це не просто політтехнолог, а й керівник Центру політичної розвідки, чиї прогнози та стратегії розбирають у медіа від “Української правди” до “Фокуса”.
Його кар’єра нагадує динамічний трилер: від участі в Помаранчевій революції до консультацій для партій на кшталт “Слуги народу” та “Батьківщини”. Постернак провів понад 16 виборчих кампаній, майстерно поєднуючи історичні знання з практикою політичних технологій. У 2025–2026 роках він активно коментує переговори Україна–США, ризики військової диктатури та потребу в нових політичних обличчях, наголошуючи, що 45% українців не бачать післявоєнних лідерів у знайомих фігурах.
Цей шлях сповнений поворотів: від викладацької кафедри в Ізмаїлі до київських студій, де його слова про кремлівські наративи та “корисних ідіотів” викликають бурхливі дискусії. Олег Постернак – фігура суперечлива, включена до бази псевдосоціологів за піар-діяльність, але його експертиза в електоральних стратегіях визнається Асоціацією професійних політичних консультантів України.
Раннє дитинство: корені на Вінниччині та переїзд до Ізмаїла
Село Залужжя, де народився Олег Постернак, – типовий український куточок з родючими полями та тихим ритмом життя. Тут, у Теплицькому районі Вінницької області, малий Олег вчився першим урокам наполегливості. Родина, ймовірно, прищепила любов до історії – дисципліни, яка згодом стане його покликанням. Точних деталей про батьків чи siblings у публічних джерелах мало, але цей провінційний старт заклав основу характеру: дисциплінованого, амбітного, готового до викликів.
Переїзд до Ізмаїла в Одеській області змінив усе. Місто на Дунаї, з його мультикультурним духом – румуни, болгари, українці – стало ідеальним тлом для формування світогляду. У середній школі №3 Олег блискуче проявив себе, закінчивши з золотою медаллю у 2000 році. Цей диплом не просто папірець – він символ першого великого тріумфу, що відкрив двері до університету. Тут юнак відкрив для себе світ політики, читаючи газети та спостерігаючи за подіями в країні.
Студентські роки в Ізмаїльському державному гуманітарному університеті (2000–2005) стали фундаментом. Спеціальність “історія та правознавство” привабила своєю глибиною: від давніх цивілізацій до сучасних революцій. Диплом з відзнакою – черговий доказ таланту. Уже тоді, у 2002-му, Постернак опублікував перший політичний матеріал у газеті “День”, ніби передчуваючи свою долю.
Академічний шлях: від викладача до кандидата наук
Закінчивши університет, Олег одразу поринув у педагогіку. З 2006 по 2012 рік він викладав на історичному факультеті alma mater: політологію, історію дипломатії, політичні системи зарубіжних країн, історію слов’янських народів. Студенти згадують його як енергійного лектора, здатного оживили сухі дати метафорами з сучасності. Уявіть уроки, де революція 1905 року оживає через аналогії з українськими подіями!
Паралельно Олег ріс у адміністрації: з 2010-го – заступник декана історичного факультету та факультету економіки та інформатики. Автор понад 30 наукових статей і співавтор двох підручників з регіональної історії – це не просто цифри, а реальний внесок у українську науку. Кульмінація: у 2010 році в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова захист дисертації “Буржуазія південних губерній Російської імперії під час революції 1905–1907 рр.”. Тема – глибоке занурення в соціальні трансформації, що резонує з його політичними поглядами на еліти та маси.
Цей науковий ступінь кандидата історичних наук став перепусткою в еліту. Навіть переїхавши до Києва у 2012-му, Постернак не порвав з академією повністю. З 2015-го – заступник директора з інновацій, інформатизації та маркетингу в Globe International Lyceum, де поєднує освіту з технологіями. Його підхід: історія вчить стратегії, а технології – реалізовувати її.
Вступ у велику політику: Помаранчева революція та перші перемоги
Політика кликала ще зі студентських років. У 2004-му, під час президентських виборів, Олег працював у районному штабі Віктора Ющенка в Ізмаїлі. Помаранчева революція – це був його хрещення вогнем: вуличні мітинги, адреналін боротьби за чесні вибори. “Демократія потребує жертв”, – сказав він згодом, маючи на увазі ті ночі на Майдані.
З 2005 по 2009-й – політичний консультант Ізмаїльської районної організації “Народного Союзу Наша Україна”. У 2006-му обраний депутатом Ізмаїльської районної ради від блоку “Наша Україна” – секретарем комісії з депутатської етики. Тут він освоїв локальну агітацію: від зустрічей з виборцями до медіа-стратегій. Паралельно – журналістика в газеті “Співрозмовник Ізмаїла”.
2007-й: заступник керівника штабу “Наша Україна – Народна Самооборона” на парламентських виборах. 2010-й: балотувався до міської ради від “Сильної України”, але програв “регіоналу”. Не зупинився – очолив місцеву “УДАР”. Ці поразки загартували: навчили аналізувати помилки, як у науковій роботі.
Професійний ріст: Центр “Меридіан” і київські горизонти
З 2008 по 2013-й Олег очолював Центр регіональної політики “Меридіан” – хаб для виборчих технологій: правовий супровід, польова агітація, підбір спостерігачів. Тут народився його стиль: data-driven стратегії з історичним підтекстом. Переїзд до Києва у 2012-му став логічним – столиця кликала амбіцій.
Революція Гідності: Постернак – ініціатор Євромайдану в Ізмаїлі, організовував мітинги. Звідси – стрибок на національний рівень. Він консультував “Фронт змін”, “УДАР”, “Батьківщину”, “Слугу народу”. Понад 16 кампаній: мажоритарники, міські голови, ОТГ. Його фішка – електоральна психологія: як мотивувати виборця, як нейтралізувати опонента.
Сьогодні – член Асоціації професійних політконсультантів, автор блогів у “УП”, “24 каналі”, “Фокусі”. Теми: виборче право, політичні технології. У 2025-му прогнозував кризу лідерства: “45% не бачать Зеленського чи інших після війни”.
Ключові виборчі кампанії: приклади успіху та уроки
Ось що робить Постернака легендою – реальні кейси. Уявіть кампанію кандидата в нардепи: аналіз округів, таргетована агітація, контрпропаганда. Перед кожною кампанією він малює “електоральну мапу” – сильні/слабкі сторони, як генерал перед битвою.
Щоб структурувати, розгляньмо хронологію ключових подій у таблиці.
| Рік | Подія | Роль Постернака |
|---|---|---|
| 2004 | Президентські вибори | Співробітник штабу Ющенка |
| 2006 | Районна рада Ізмаїл | Депутат від “Нашої України” |
| 2007 | Парламентські вибори | Заступник керівника штабу |
| 2010 | Міська рада Ізмаїл | Кандидат від “Сильної України” |
| 2013–2025 | 16+ кампаній (мажоритарка, ОТГ) | Керівник/консультант |
Дані з uk.wikipedia.org та appc.org.ua. Ця таблиця ілюструє еволюцію: від локалки до націоналки. Після кожної кампанії – розбір: що спрацювало, де фейл. У 2025-му, наприклад, аналізував атаки на Буданова як кремлівські наративи.
Типова помилка новачків, за Постернаком: ігнор локальних настроїв. Він радить: вивчай історію округу, як дисертацію.
Цікаві факти з життя Олега Постернака
- Перший політичний текст у 19 років – у престижній “День”.
- Дисертація про буржуазію 1905-го: ніби прогнозував сучасні елітні бої.
- Ініціатор Євромайдану в Ізмаїлі – зібрав тисячі на провінційному мітингу.
- Керівник Центру політичної розвідки: моніторить соцмережі як шпигунські агенції.
- У 2026-му коментує: “Політика потребує свіжої крові – 45% українців готові до нових облич”.
Ці факти додають кольору: Постернак не сухий аналітик, а людина з вогнем у очах.
Сучасна діяльність: прогнози на 2026 і виклики
У 2025–2026 роках Олег – голос у медіа. Інтерв’ю “1+1”, Instagram, Telegram-канал (@posternakoleg) – де тисячі слідкують за його розборами. Про військову диктатуру: “Можлива, якщо слабкість влади”. Про вибори: “Критичний запит на новачків”. Про США: “Переговори завершено, але сподобається чи ні – питання часу”.
Його Центр політичної розвідки – хаб даних: опитування, тренди. Критики звинувачують у піарі (texty.org.ua називає “прихованим піарником” через пули експертів), але фани цінують прямоту. Постернак відповідає: робота політтехнолога – як шахи, де кожен хід розрахований.
У 2026-му, з війною та післявоєнними настроями, його роль зростає. Він радить партіям: фокус на локальних лідерах, цифрова агітація, антипропаганда. Олег Постернак продовжує задавати тон, нагадуючи: історія не пробачає слабких стратегій. А його наступний хід? Слідкуйте – гра триває.