У спекотний липневий день 1935 року в селі Снітин Лубенського району Полтавської області народився Вадим Петрович Гетьман – чоловік, чиє ім’я назавжди вписане в історію української банківської системи. Син сільських вчителів, він виріс серед золотих ланів і простих селянських буднів, де перші уроки життя вчили наполегливості та чесності. Ставши другим головою Національного банку України в 1992–1993 роках, Гетьман заклав фундамент гривні, підпис якої прикрашає перші банкноти національної валюти. Його кар’єра – це епічна сага від радянських фінансових установ до вершин незалежної держави, а трагічна смерть у 1998-му досі викликає тихий жах і запитання про темні куточки 90-х.
Здається неймовірним, як хлопець з провінції, що не мав ні зв’язків, ні золота, піднявся до еліти фінансів. Гетьман не просто керував банками – він будував систему, яка витримала буревії гіперінфляції та політичних криз. Його зусилля дозволили Україні вирватися з рубльової пастки, створивши власну монетарну фортецю. А наприкінці життя, коли здавалось, що вершина близька, кулі обірвали все в ліфті київської багатоповерхівки. Ця біографія – не сухий перелік дат, а жива історія людини, яка формувала долю нації.
Раннє дитинство та юність на Полтавщині
Снітин, маленьке село біля Лубен, де народився Вадим Гетьман 12 липня 1935-го, нагадує тихий куточок раю з білими хатами та вишневими садками. Батьки – Петро Трохимович і Ніна Леонтіївна – були філологами-вчителями в місцевій школі, тож дім завжди дзвенів літературними рядками Шевченка та Франка. Малий Вадим уявляв себе не героєм поем, а господарем цифр: ще школярем рахував урожай у сусідів, мріючи про великі фінанси.
Після семирічки в Снітині перейшов до Литвяківської середньої школи неподалік. Тут, серед однолітків з сіл, де трактори були розкішшю, Гетьман вирізнявся допитливістю. Полтавщина тих часів – це край голодних 30-х спогадів і повоєнної відбудови, де сім’ї виживали на картоплі та вірі в краще. Батьки прищепили сину любов до знань: вечорами за лампою розбирали книги з економіки, які здавалися Вадиму чарівними заклинаннями проти бідності.
Ці роки заклали фундамент. Гетьман не просто вчився – він відчував пульс землі, де гроші народжуються з поту. Пізніше, згадуючи юність, друзі казали: “Він дивився на колосся пшениці не як селянин, а як банкір, що оцінює кредитний потенціал”. Така приземлена мудрість вирізнила його серед столичних кар’єристів.
Освіта та перші професійні кроки в Запоріжжі
1956 рік став поворотним: Вадим Гетьман, свіжий випускник Київського фінансово-економічного інституту (нині КНЕУ імені нього самого), ступив у світ大人ніх справ. Факультет фінансів дав йому диплом і кандидатський ступінь економічних наук – рідкість для провінціала. Замість Москви чи Ленінграда розподілили до Запоріжжя, де промислові гіганти жерли ресурси, а банки годували їх кредитами.
Перша посада – кредитний інспектор Сільгоспбанку Запорізької області. Тут, серед соняшникових полів і заводських труб, Гетьман перевіряв колгоспи: чи не завищують плани, чи вистачить грошей на сівбу. Звідти – старший інспектор Держбанку, начальник відділу фінансування в облфінвідділі з 1959-го. Кожен день – бій з бюрократією радянської системи, де цифри ховали правду про неефективність.
До 1970-х він піднявся до інспектора облкому народного контролю, завідувача відділу цін, голови планової комісії облвиконкому. Запоріжжя загартувало: Гетьман навчився балансувати між партією та реальністю, прогнозуючи кризи за стопками паперів. Його стиль – точний, як годинниковий механізм, з інтуїцією селянського сина. Ці роки – не просто сходинки, а школа, де народився стратег.
Від радянських реформ до лідерства в Агропромбанку
1975-й: перший заступник голови Держкомітету УРСР з цін у Києві. Тут Гетьман торкався нервів економіки – фіксовані ціни в Союзі душили ініціативу, але він маневрував, оптимізуючи розподіл. 1987-го – вершина: голова правління Агропромислового банку УРСР, що 1990-го став банком “Україна”. Це був флотилія філій по всій республіці, де Гетьман впровадив комп’ютеризацію – революцію для паперового хаосу.
Під його керівництвом банк став піонером: перші кредитні програми для аграріїв, валютні операції на тлі перебудови. Гетьман бачив крах Союзу і готував ґрунт: акціонування, нові продукти. Співробітники згадують його як батька: суворий, але справедливий, з жартами про “гроші, що не пахнуть полем”. До 1992-го банк “Україна” – еталон ефективності в хаосі розпаду.
Цей етап – місток від планової економіки до ринку. Гетьман не боявся ризику: інвестував у технології, коли інші тремтіли. Його реформи в Агропромбанку стали прототипом для всієї системи.
Голова НБУ: драматичне народження гривні
Березень 1992-го: президент Леонід Кравчук призначає Гетьмана другим головою НБУ, після Володимира Матвієнка. Україна в рубльовій зоні – гіперинфляція 10 000%, порожні полиці. Гетьман, як генералісимус, реорганізував банк: комп’ютеризація, нова структура, вихід з “рубльової пастки”. Він наполіг на власній валюті, готуючи гривню – підпис на пробних банкнотах його рук справа.
До грудня 1992-го – член Координаційної ради реформ. Створив підґрунтя для гривні (введена 1996-го), вступ до МВФ та ЄБРР. Виклики жахливі: дефіцит валюти, чорний ринок. Гетьман стабілізував, створивши перші валютні резерви. Наступник Віктор Ющенко, його учень з “України”, продовжив справу. Гетьман пішов не через конфлікти – фокус на біржі.
Цей період – апогей: від руїн до фундаменту. Без Гетьмана гривня могла б стати купою паперу, як талон.
Ось хронологія ключових етапів кар’єри Вадима Гетьмана. Вона ілюструє стрімкий підйом від інспектора до архітектора системи.
| Рік | Посада/Подія | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 1956 | Кредитний інспектор Сільгоспбанку Запоріжжя | Перші кроки в фінансах |
| 1987–1992 | Голова Агропромбанку “Україна” | Комп’ютеризація, акціонування |
| 1992 | Голова НБУ | Підготовка гривні, реформи |
| 1993–1998 | Голова біржового комітету УМВБ | Розвиток валютного ринку |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, lb.ua.
Таблиця показує динаміку: кожні п’ять років – стрибок. Після НБУ Гетьман створив УМВБ – першу валютну біржу, де торгували доларами легально. Це врятувало економіку від тіні.
Політична кар’єра: від депутата до конституціоналіста
Березень 1990-го: депутат ВР УРСР I скликання від Уманського округу (Черкаси), склав мандат 1994-го. 1994-го – вдруге, II скликання від Тальнівського, лідер групи “Незалежні”, заступник комітету фінансів. У 1996-му кандидатурувався на віце-спікера, брав участь у Конституції 1996-го.
Політика для Гетьмана – не шоу, а інструмент реформ. Він відстоював фінансову незалежність, критикував хаос приватизації. 1997-го – премії “Парламентарій 1996”, “Фінансист 1997”, “Людина року”. На виборах-98 у окрузі №198 набрав 21,8%, програв мінімально. Друзі жартували: “Вадим – банкір з душею депутата, що рахує голоси як кредити”.
Його внесок у Конституцію – статті про НБУ, бюджет. Без нього фінансова глава могла б бути слабшою.
Цікаві факти про Вадима Гетьмана
- Його підпис на перших гривнях – як автограф батька на свідоцтві народження дитини.
- У Запоріжжі жив у будинку, де нині меморіальна дошка; там почалася його кар’єра.
- Заснував регату “Кубок Вадима Гетьмана” друзі після смерті – символ свободи на воді, як гривня в економіці.
- Кандидат наук, але пишався селянським корінням: “Фінанси – це поле, де сієш стабільність”.
- У 2006-му Кабмін запровадив стипендію його імені для економістів – живе натхнення для студентів.
Ці перлини розкривають людину за цифрами: гуморист, патріот, мрійник.
Трагедія в ліфті: загадкове вбивство 1998-го
22 квітня 1998-го, 20:12, вулиця Суворова (нині Михайла Омеляновича-Павленка), 13 у Києві. Гетьман заходить у ліфт – шість пострілів з пістолета. 62 роки, на піку: голова УМВБ, кандидат у депутати. Виконавець – Сергій Кулєв (Кулев), 29-річний з “банди Кушніра” з Донбасу. Затриманий 2002-го, довічне від Луганського суду 2003-го.
Замовник? Версії множаться: Павло Лазаренко (звинувачений Генпрокуратурою 2001-го, не доведено), виборчі чвари чи бізнес-конкуренти. Гетьман знав забагато про 90-ті: тіньові схеми, приватизацію. Слідство тягнуло роки – типово для епохи беззаконня. Похований на Байковому кладовищі, ділянка 52а.
Ця смерть – шрам на тілі України. Ви не повірите, але після неї посилився контроль над банками, ніби урок коштував дорого.
Вічна спадщина: від вулиць до сучасних реформ
Посмертно 2005-го – Герой України від Ющенка, орден Держави. Почесна відзнака 1995-го, орден “Знак Пошани”. КНЕУ носить ім’я з 2005-го; вулиця Вадима Гетьмана в Києві (колишня Індустріальна), Біла Церква. Меморіальні дошки в Києві, Запоріжжі; камінь біля НБУ.
Спадщина жива: гривня витримала кризи 2008, 2014, 2022. Його модель біржі – основа Forex в Україні. Стипендія мотивує тисячі студентів. У 2026-му, коли НБУ бореться з війною, Гетьмана згадують як піонера стабільності. Його принципи – незалежність, прозорість – актуальні, як ніколи.
Гетьман пішов, але його тінь веде: від снітинських ланів до глобальних ринків. Історія триває в кожній гривні кишені українця.