У серці промислового велетня, де земля вивергає чорне золото, а повітря просякнуте запахом вугілля й зварювальних швів, 20 лютого 1933 року в Сталіно – нинішньому Донецьку – народився Юхим Леонідович Звягільський. Цей чоловік, етнічного єврея за походженням, пройшов шлях від скромного гірничого інженера до виконувача обов’язків прем’єр-міністра України, ставши народним депутатом усіх восьми скликань Верховної Ради з 1990 по 2019 рік. Його життя – це епічна сага про підйом у радянській системі, бурхливі 90-ті, політичні інтриги та неминучі скандали, що не згасили його впливу на Донбас.
Звягільський не просто вижив у вихорі епох – від сталінських репресій до війни на сході, – він формував долю регіону, керуючи найбільшою шахтою Європи та будуючи “донецький клан”. Батько Леонід, службовець, виховав сина в атмосфері дисципліни, де праця під землею була не вибором, а покликанням. Юхим рано зрозумів: Донбас – це арена, де сильні виживають, а слабкі тонуть у пилу.
Його кар’єра сягає піку в 1993–1994 роках, коли після відставки Леоніда Кучми він очолив уряд, намагаючись вгамувати шахтарські страйки касками по бруківці Києва. А смерть 6 листопада 2021 року від ускладнень COVID-19 у 88-річному віці закрила сторінку однієї з найколоритніших постатей української політики. Але спадщина Звягільського пульсує досі – у вуличках Донецька, названій його іменем, і в спогадах про “сірий кардинал”, що шепотів рішенням еліт.
Ранні роки: від Сталіно до першого кирки
Донецьк 1930-х – місто-контраст, де фабричний гул змішується з сиренами аварійок, а діти грають серед відвалів шлаку. Тут, у родині службовця, виріс Юхим, чий шлях визначився війною та повоєнною відбудовою. Єврейське коріння додавало перчинки: у 1955-му, коли молодий хлопець прийшов на шахту “Куйбишевська”, йому кинули: “Єдиний єврей проситься під землю, а ви не пускаєте?” Ця фраза, згодом процитована самим Звягільським, стала символом його наполегливості.
Сім’я трималася купи – дружина Людмила Юхимівна стала опорою на все життя, а дочка Стелла виросла в тіні батькового успіху. Ранні роки не були легкими: брак, голодні 40-ті загартували характер, перетворивши хлопця на стратега, готового копати глибше за інших. Він не просто працював – будував фундамент імперії, де вугілля було валютою влади.
Ці роки сформували його філософію: “Донбас ніхто не поставить на коліна”. Фраза, виголошена з трибуни парламенту в 90-х, відлунювала досвідом підземних тунелів, де кожен метр – боротьба з хаосом.
Освіта та перші сходинки в “Донецьквугіллі”
1956 рік став поворотним: Донецький індустріальний інститут видав диплом гірничого інженера молодому амбітному Звягільському. Спеціальність “розробка родовищ корисних копалин” не була випадковою – це квиток у еліту радянської промисловості. Звідси почався марафон: помічник начальника дільниці на шахті №13 тресту “Куйбишеввугілля”, потім начальник, головний інженер і, нарешті, директор до 1975-го.
Тут проявився талант менеджера: шахта, що дихала на ладан, ожила під його рукою. Звягільський не просто керував – він передбачав, модернізував, роблячи з збиткового активу зразок. До 1975-го він очолив шахтоуправління “Куйбишевське”, демонструючи, як один чоловік може підняти ціле об’єднання “Донецьквугілля”.
Пізніше – доктор технічних наук (2001), професор (1992), автор десятків наукових праць до 2005-го. Освіта не стояла на місці, як і його амбіції, що вели від підземелля до Офісу прем’єра.
Імператор шахти Засядько: вершина промислової кар’єри
1979 рік – призначення директором шахти імені Засядько, гіганта, що видобував третину коксівного вугілля для радянської металургії. Це не просто посада – символ влади, де тисячі життів залежали від одного рішення. Звягільський перетворив її на флагман, але ціна була високою: серія аварій з 1999-го по 2015-й забрала сотні життів, кульмінацією став вибух 2007-го з 106 загиблими.
Критики звинувачували в технічному зносі та ігнорі безпеки, але він наполягав: “Людський фактор”. До 1992-го керував безпосередньо, потім – як почесний голова ради директорів орендного підприємства. Навіть депутатський мандат не завадив: посади мінялися, вплив лишався. Шахта стала його фортецею, де народжувався “донецький клан”.
Після 2014-го, з війною, контроль хитнувся – “ДНР” намагалася націоналізувати, але Звягільський продавав вугілля Ахметову, стаючи “зрадником” для сепаратистів. Ця шахта – метафора його життя: глибока, небезпечна, але незамінна.
Мер Донецька: від шахтаря до господаря міста
1992-й: Звягільський стає головою Донецької міськради та виконкому. Місто, розколоте перебудовою, потребувало сильної руки. Він будував інфраструктуру, вирішував проблеми бізнесу й простих донеччан, заробляючи репутацію “людини, яка все владнає”. Вулиця його імені з’явилася 2003-го – символ визнання.
Тут зародилася політика: балотувався до першої ВР від КПРС 1990-го, поєднуючи мандат з директорством. Перехід від промисловості до влади був плавним, як підйом ліфта в шахтному стволі. Донецьк став його королівством, де кожен знав: Звягільський – це стабільність.
Прем’єрські випробування: хаос 90-х під його егідою
Червень 1993-го: перший віцепрем’єр у кабінеті Кучми. Вересень – в.о. прем’єра після страйків шахтарів, що гупали касками в Києві. Гіперінфляція, розпад СРСР, дефіцит – уряд Звягільського тримав країну на плаву дев’ять місяців. Він стабілізував вугільну галузь, давши директорам право продавати продукцію, що врятувало Донбас.
Але скандали чатували: звинувачення в розтраті 12 млн німецьких марок з ФРН, перевищення повноважень. 1994-го – кримінальна справа, втеча до Ізраїлю до 1997-го. Повернувся феніксом: обраний нардепом II скликання, справа зникла. Ці роки – квінтесенція його стилю: удари по ногах, але стійкість граніту.
Парламентська марафон: єдиний у восьми скликаннях
З 1990-го по 2019-й – унікальний рекорд: нардеп усіх восьми скликань. Позафракційний спочатку, співзасновник Партії регіонів, №9 у списку 2006-го, мажоритарник ОВО №45. У VIII скликанні – голова Комітету з ПЕК, голосував за “диктаторські закони” 16 січня 2014-го, але не скасовував.
Найстарший депутат, зачитував присягу. 2014-го переміг з явкою 2 тис. осіб на частині округу. 2019-го, у 86, пішов на пенсію. Фракції: ПР, Опоблок. Вплив: лобіював інтереси Донбасу, балансуючи між Києвом і регіоном. Ви не повірите, але цей дідусь пропустив купу засідань, та все одно диктував тон.
Цікаві факти з життя Юхима Звягільського
- Єдиний нардеп усіх восьми скликань – рекорд, що увійшов в історію.
- Створив “Перший український міжнародний банк” 1991-го для шахтарських експортів, проданий SCM Ахметова 2005-го.
- Тост на день народження Януковича 2014-го: критикував “смотрящих” у вугіллі – сміливість сірого кардинала.
- Підтримував визнання УПА у WWII – єдиний регіонал за це.
- Статки 173 млн дол. у 2015-му (80-е місце в топ-200 “Фокус”), попри “бідний” регіон.
- Був у Донецьку після 2014-го за згодою “ДНР”, але відмовився від сепаратизму.
Ці перлини показують: за фасадом політика ховався стратег, гуморист і виживальник.
Бізнес-імперія: банки, газ і агро
Звягільський не обмежився шахтою: 1991-го заснував “Перший український міжнародний банк” для зовнішньої торгівлі вугіллям. “Діамант-банк”, “Юзгаз” (родовища в Харківщині 2015-го), агропідприємства. Звинувачували в “Газовій схемі” з “Гленкур”, але справи закривали. Декларації вражали: 85 млн грн у банках, Lexus, BMW.
Він допомагав Ахметову сходами вгору, контролював активи в ДНР? (сотні млн рублів щороку). Бізнес – його щит: від радянських орденів до топ-200 багатих. Імперія, побудована на вугіллі, розтеклася по газу й фінансам, роблячи його магнатом.
Навіть у 80 років – вплив: асоціація керівників підприємств Донеччини з 1997-го. Гроші працювали на владу, а не навпаки.
| Рік | Ключова подія | Посада/Досягнення |
|---|---|---|
| 1956 | Початок кар’єри | Інженер шахти №13 |
| 1979 | Директор Засядько | Флагман вугілля |
| 1990 | Перший мандат | Нардеп I скликання |
| 1993-94 | Урядова криза | В.о. прем’єра |
| 2003 | Герой України | Орден Держави |
| 2019 | Пенсія | 86 років, рекорд |
| 2021 | Смерть | Київ, Байкове |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, liga.net.
Таблиця ілюструє ритм життя: від глибин до піку, з падіннями та тріумфами. Кожен етап – цеглина в монументі.
Скандали: тіні на горизонті слави
Аварії Засядько – найболючіше: 2007-й, 106 загиблих, генпрокурор Медведько вказував на керівництво. Звягільський: “Грубі порушення норм”. Розтрата німецьких коштів, втеча до Ізраїлю (можливе громадянство?), торгівля з окупантами. Шантаж “ПіСУАР” за субсидії. Але справи розсмоктувалися – вплив!
Голос за “диктаторські закони”, корупційні схеми в ПЕК. Критики: батько донецької корупції. Та він повертався, як бумеранг, доводячи: скандали – пил, влада – скеля.
Нагороди: від Леніна до Ярослава Мудрого
Герой Соціалістичної Праці (1986), ордени Леніна, Жовтневої революції. В Україні: Герой (2003) “за вугільну промисловість”, Ярослава Мудрого IV (2013), V (2009), Держпремія науки (2002). Почесний громадянин Донецька (1998). Нагороди – медалі за виживання в бурях.
Сім’я та особисте: за лаштунками кардинала
Людмила – опора, Стелла – дочка, зять Володимир Мілованов (нардеп VII скл.?). Онука з віллою в Швейцарії. Заощадження дружини вражали. Особисте: любив говорити правду владі, сподівався на санкції проти РФ. “Не жити з надіями – яка мета?” – його філософія до кінця.
Спадщина: Донбас пам’ятає
Похований на Байковому 9 листопада 2021-го. Вулиця в Донецьку – спадок, попри перейменування сепаратистами. Вплив на Ахметова, Рибаків, Януковича. Звягільський – символ стійкості Донбасу: грубий, хитрий, незамінний. Його ера скінчилася, але відлуння чути в кожному тунелі, кожному рішенні еліт. А ти як гадаєш, чи з’явиться новий кардинал?