Уна Чаплін: біографія, досягнення та особисте життя

Уна Кастілья Чаплін з’явилася на світ 4 червня 1986 року в сонячному Мадриді, де гучні вуличні фестивалі та аромати свіжих хамонів формували її перші враження від життя. Онука легендарного Чарлі Чапліна, вона успадкувала не лише гени геніїв кіно, а й ту іскру, що запалює екрани. Її шлях від маленької мандрівниці до зірки “Гри престолів” і антагоністки “Аватара: Полум’я і попіл” сповнений драматичних поворотів, подібних до сюжетів її ролей.

З дитинства Уна відчувала магію родинної спадщини: дідусь Чарлі з його тростиною та капелюхом, мати Джеральдіна – актриса з екранів усього світу. А роль Таліси Мейґір у “Грі престолів” принесла їй номінацію на премію Гільдії кіноакторів США, а остання – Варанг у “Аватарі: Полум’я і попіл” 2025 року – визнання Джеймса Камерона як ідеальної втілення жорстокої, сексуальної та гнівної лідерки клану. Сьогодні, у 39 років, вона балансує між Голлівудом, родиною та пристрастю до подорожей, доводячи, що спадок Чаплінів – це не тягар, а крила.

Її кар’єра налічує понад 30 ролей, від інді-фільмів до блокбастерів, а особисте життя, попри таємничість, розквітло материнством і шлюбом, що змінило її світогляд. Розберемося, як ця космополітка з чилійським корінням по батьку та ірландсько-англійським по матері стала символом сучасного кіно.

Раннє життя та родинне коріння династії Чаплінів

Мадридські вулиці, де народилася Уна, стали лише стартовою точкою її кочового дитинства. Батько, чилійський кінооператор Патрісіо Кастілья, і мати, актриса Джеральдіна Чаплін, постійно мандрували зйомковими майданчиками. Іспанія, Великобританія, Швейцарія, Куба – ці країни змішали в Уні коктейль культур, мов і ритмів. Уявіть маленьку дівчинку, яка танцює фламенко під кубинські ритми чи сальсу в швейцарських замках: саме так формувалася її пристрасть до руху, що згодом перейшла в акторську гру.

Родинне дерево Уни – справжній голлівудський епос. Дідусь Чарлі Чаплін, король німого кіно, подарував світу “Маленького бродягу”, а прадід по материнській лінії, Юджин О’Ніл, лауреат Нобелівської премії з літератури, писав п’єси, що розривали серця. Бабуся по батьку, Хільда Вальдеррама, була адвокаткою з народу мапуче, борцем за права людини в Чилі. Напівбрат Шейн від матері та Карлоса Саури додає ще один шар: Уна – плетivo культур від Європи до Латинської Америки. Названа на честь бабусі Уни О’Ніл, останньої дружини Чарлі, вона лише раз зустрілася з нею через мовний бар’єр – іспанська проти англійської.

Ці мандри не були легкими: Уна згадує, як прізвище Чаплін відкриває двері на кастингах, але sexism та об’єктивація кидають виклик. “Коли люди кажуть ‘Чаплін’, я думаю про бродягу з вусами, а не про старого дідуся”, – ділиться вона в інтерв’ю. Ця родинна аура надихала, але й тиснула, штовхаючи до самостійних звершень.

Шлях до зірок: освіта та перші кроки в акторстві

У 15 років Уна потрапила до престижної Gordonstoun School у Шотландії на драматичній стипендії – тій самій, де вчився принц Чарльз. Тут вона ожила: грала Ромео і Джульєтту на британських турах, втілювала Боттома з “Сну в літню ніч” на Единбурзькому фестивалі. Шекспір став її першим коханням, а сцена – домом. “Я не купую речі, я купую квитки на літак”, – жартує вона про свою любов до подорожей, що почалася саме тоді.

Закінчивши школу, Уна вступила до Королівської академії драматичного мистецтва (RADA) у Лондоні – кузні талантів. Диплом 2007 року став пропуском у світ: перша роль Кейт у серіалі “Привиди” (Spooks). Далі – короткометражки з мамою, як “Немислиме” чи “Зображення смерті”. У 2008-му епізод у “Кванті милосердя” з Дэніелом Крейгом кинув її в обойму бондіади. Ці перші кроки були скромними, але наполегливими: Уна знімалася з Джеральдіною чотири рази, вчитися в материнській майстерності.

Перехід до великих ролей стався плавно. У ITV “Одружений, самотній, інший” вона грала бразильську танцівницю, а в BBC “Шерлок” – подругу Ватсона Джанетт. Кожен проект додавав шарів: від комедії до драми, формуючи актрису, готову до вибуху популярності.

Проривні ролі, що зачарували мільйони глядачів

“Година” (The Hour, 2011-2012) стала першим великим успіхом: Уна втілила Марні Медден, амбітну журналістку 1950-х, чия пристрасть і вразливість зачепили британську аудиторію. 12 епізодів – і двері HBO відчинилися для Таліси Мейґір у “Грі престолів” (2012-2013). Лікувальниця з Волантису, дружина Робба Старка, закохана трагічно – роль, що принесла емоційний катарсис фанатам. Номінація на SAG Award 2014 за найкращий ансамбль у драматичному серіалі стала першим визнанням.

Далі – вибух: Кітті Тревельян у “Багряному полі” (2014), воєнна медсестра Першої світової, чия сила вражала. У “Чорному дзеркалі” (“Біле Різдво”, 2014) Грета – жертва техно-дистопії, що розкрила її драматичний діапазон. А “Табу” (2017) з Томом Харді – Зільфа Гірі, інцестуозна сестра, чия темна харизма шокувала. Ці ролі перетворили Уну з “онуки Чапліна” на актрису з власним голосом.

Критики хвалили її інтенсивність: у “Табу” вона передала божевілля і спокусу, ніби танцювала фламенко на лезі ножа. Фани “Престолів” досі сперечаються про “Червневе весілля”, де Таліса стала іконою трагедії.

Велике кіно та глобальні блокбастери: кульмінація кар’єри

У кіно Уна сяяла в “Найдовшій дорозі” (2015) – молода Рут Левінсон, романтична героїня за Ніколасом Спаркcом навпроти Скотта Іствуда. “Я жива” (Realive, 2016) – Наомі, воскреслий клон, торкнулася тем безсмертя. “Якір і надія” (2017) з мамою – лесбійська драма, що розкрила її чуттєвість.

Але вершина – франшиза “Аватар”. У “Шляху води” (2022) і особливо “Полум’я і попіл” (2025) Варанг, лідерка клану аш-піпл, антагоністка з “шари сексуальності, домінуючої психології та люті”, за словами Камерона. Він обрав її понад трьома зірками, хвалячи hiss і вогняний темперамент. Фільм зібрав касу, а Уна – похвалу за “оскароносний потенціал” від фанатів. Перед цим – документальний “Голлівудські вигнанці” (2024) про чорний список діда Чарлі.

У 2026-му Уна готується до “Аватара 4”, балансуючи між екшном і інді. Її вибір ролей – суміш сили та вразливості, ніби спадок Чапліна оживає в блакитних тілах Пандори.

Досягнення та визнання в світі кіно

Номінація SAG 2014 – лише початок. За “Аватар: Полум’я і попіл” – перемога Austin Film Critics Association 2025 та номінації Washington DC Area Film Critics. Гауді Awards за іспанські ролі, Actors Awards – її поличка поповнюється. Критики відзначають еволюцію: від телевізійної зірки до блокбастерної villainess.

Вона – довірена особа The Boa Foundation, фанатка Девіда Аттенборо, боксерка для форми. “Прізвище відкриває двері, але робота тримає”, – каже Уна. Її внесок – у розширенні Chaplin legacy: від комедії до sci-fi епосу.

Ось ключові ролі в таблиці для порівняння впливу:

Рік	Проект	Роль	Досягнення
2012-2013	Гра престолів	Таліса Мейґір	Номінація SAG 2014
2014	Чорне дзеркало	Грета	Культовий епізод
2017	Табу	Зільфа Гірі	Критичний успіх
2025	Аватар: Полум’я і попіл	Варанг	AFCA Award 2025

Дані з imdb.com та en.wikipedia.org. Таблиця ілюструє еволюцію: від ТВ до глобальних хітів, де кожна роль – крок до вершини.

Особисте життя: пристрасті, родина та нові горизонти

Уна – таємнича муза: мови (англійська, іспанська, французька), бокс для розрядки, подорожі замість шопінгу. “Дочка тримає мене на землі – просто бути з нею орієнтує”, – зізналася в 2025-му. Зйомки “Аватара” стали переломом: одружилася, народила дочку, купила землю. Ці зміни зробили її “іншою людиною”, повною радості материнства.

Раніше чутки про романи – з Алексом Ланіпекуном у RADA чи сайтами знайомств – не підтвердилися. Тепер фокус на сім’ї: чоловік (ім’я не розголошує), дитина, мрії про подорожі разом. Ви не повірите, але фанатка Аттенборо мріє знімати природу, а Chaplin спадок – надихати, не тиснути.

Її світ – суміш вогню Варанг і ніжності Таліси, де родина перемагає славу.

Ці перлини роблять Уну живою легендою: від мадридського немовляти до зірки Пандори, вона продовжує дивувати вогнем пристрасті й глибиною душі.