Євген Циганов: біографія, досягнення, особисте життя

У серці Москви, де шум великих артерій зливається з відлунням театральних аплодисментів, 15 березня 1979 року з’явився на світ хлопчик, чиє ім’я згодом засяє на афішах кінотеатрів і сцен. Євген Циганов, син інженерів з НДІ «Титан» Едуарда та Любові, виріс у атмосфері наукових пристрастей і музичних мелодій фортепіано. Його дитинство нагадувало тиху увертюру перед бурею талантів – музична школа, перші кроки на сцені Театру на Таганці, де з дев’яти до тринадцяти років він втілював дитячі образи, ніби тренуючи душу для великих ролей.

Ті ранні роки сформували характер: рок-гурт «А.S.» у підлітковому віці, власна група «Гренки» з альбомом і клубними концертами. Ви не уявите, як цей музикант-аматор з рок-душею перетворився на одного з найяскравіших акторів сучасної Росії. Євген вступив до Театрального училища Щепкіна в 1996-му, а за рік – на режисерський факультет ВДІКу, який закінчив у 2001-му. Цей вибір став фундаментом: не просто грати, а розуміти драму зсередини.

Театральний шлях: від дитячих ролей до режисерського дебюту

Театр для Циганова – це не просто робота, а жива тканина емоцій, де кожна роль рве серце на шматки. Після Таганки його прийняли в легендарну «Майстерню Петра Фоменка» у 2001-му, де він став частиною трупи, що дихає свободою. Спектаклі на кшталт «Одна абсолютно щаслива деревня» чи «Безприданниця» розкрили його як актора з неймовірною пластикою – Карандышев у другому став втіленням приниженої гордості, ніби дзеркало суспільних ран.

У 2014-му Циганов ступив на режисерську стежку зі спектаклем «Олімпія» за Ольгою Мухіною: сам зіграв тренера, написав музику, змусив зал плакати від болю й сміху. Пізніше – «Чайка» як Тригорін, де його погляд передавав тугу митця, і «Моцарт „Дон Жуан“» як Режисер, за що у 2022-му отримав «Золоту маску». А спектакль «Я – Сергій Образцов» у 2021-му виявився особливим: бабуся Євгена – родичка легендарного лялькаря, тож роль стала сімейною сповіддю.

Його театральні образи часто балансують на межі: від Раскольникова в МХТ до Чебутыкина в «Трьох сестрах». Циганов не грає – він живе ролями, роблячи сцени незабутніми, ніби витягує емоції з глибин глядацьких душ.

Кіношлях: від дебюту до голлівудських масштабів

Кіно увірвалося в життя Циганова у 2001-му з «Колекціонера» Юрія Гримова – роль Іллі стала пропуском у великий світ. Та справжній прорив стався 2006-го: «Пітер FM», де Максим – коханий мрійник, що біжить по дахах заради любові, зачарував мільйони. Фільм став культовим, ніби саундтрек до першого поцілунку для цілого покоління.

Далі – вир ролей: у «Русалці» (2007) Саша оживає як дикий хлопець з боліт, у «Брестській фортеці» (2010) лейтенант Почерников показує стійкість духу. 2013-й приніс «Відлигу» – Віктор Хрустальов, натхненний Ельдаром Рязановим, розкрив Циганова як режисера-романтика часів відлиги. А 2015-й вибухнув «Територією» – геолог Андрій Гурін бореться з Сибіром, де природа жорстока, як доля.

Знакові ролі 2010-х: від війни до фантастики

У «Незламній» (2015) Леонід Киценко – коханий снайперки Людмили Павліченко – не просто солдат, а людина з серцем, що тремтить від жаху війни. Ця роль, знята спільно з українськими митцями, нагадує про універсальний біль втрат. Потім «Чорновик» (2018) з фантастикою, де Антон Бєлецький мандрує світами, шукаючи сенс.

«Людина, яка здивувала всіх» (2018) – Єгор Коршунов, що обирає смерть заради порятунку, принесла «НІКУ» 2019-го. У «Одесі» (2019) Борис оживає як бандит з душею поета. Сучасні хіти: «Майстер і Маргарита» (2023), де його Мастер – втілення творчої муки, і нові проекти 2025-го як «Батя 2. Дід» чи «Отель „У погибшего альпиниста“».

Ось таблиця ключових фільмів з ролями та рейтингами (дані з kinorium.com та wikipedia.org):

Рік	Фільм	Роль	Рейтинг (Kinopoisk)
2006	Пітер FM	Максим	6.9
2013	Відлига	Віктор Хрустальов	8.1
2015	Територія	Андрій Гурін	6.7
2015	Незламна	Леонід Киценко	7.2
2018	Людина, яка здивувала всіх	Єгор Коршунов	6.9
2024	Майстер і Маргарита	Мастер	7.5

Ця таблиця ілюструє еволюцію: від романтики до драми. Джерела: uk.wikipedia.org, ru.wikipedia.org. У 2026-му чекаємо «Чоловік, який сміється» та «Картини дружеских зв’язків» – Циганов продовжує дивувати.

Досягнення та нагороди: визнання майстерності

Талант Циганова не залишився непоміченим – нагороди сипалися як сніг у його «Йолках». У 2002-му «Кинотавр» за роль у «Займемося любов’ю», 2015-го «Золотий орел» і премія Уряду РФ за «Відлигу». «НІКА» 2019-го за «Людину…», «Золота маска» 2022-го за театр, і свіжа «НІКА» 2025-го за «Майстра».

Він не просто актор – режисер короткометражок («Мятежний» 2021-го), композитор, продюсер. Його внесок у кіно – це місток між поколіннями, де кожна премія підтверджує: Циганов – голос епохи.

Ці факти додають Циганову шарму: він не зірка на п’єдесталі, а людина з пристрастями, що надихає фанатів копати глибше.

Особисте життя: любов, діти та вибори долі

Особисте Циганова – як драматичний серіал: з актрисою Іриною Леоновою вони були парою понад десять років, народивши семеро дітей. Поліна (2005), Микита (2006), Софія (2008), Андрій (2010), Олександр (2011), Георгій (2014), Віра (2015) – велика, гамірна родина в заміському будинку. Ірина пожертвувала кар’єрою заради сім’ї, але у 2015-му, коли Віра з’явилася, Євген пішов до Юлії Снігір – партнерки по «Софії» та «Майстра».

З Снігір у 2016-му народився Федір – восьмий спадкоємець. Розрив з Леоновою став скандалом у пресі, та Циганов не коментує: «Сім’я – святе». Сьогодні він з Юлією, знімається з нею, балансує зйомки з вихованням. Ви не повірите, але цей батько-герой встигає все: від шкільних концертів до нічних репетицій.

Його життя – урок: вибори серця болісні, але ведуть до росту. Циганов залишається харизматичним, з рок-енергією в очах, готовим до нових ролей, де реальність зливається з вигадкою.