Юрій Кармазін біографія: від маленького містечка до вершин української політики

У тихому провінційному Звенигородці на Черкащині, де Дніпро несе свої води повз старовинні сади, 21 вересня 1957 року з’явився на світ хлопець, чиє ім’я згодом прогриміло в парламенті. Юрій Анатолійович Кармазін виріс серед простих людей, де чесність вимірювали не словами, а справами. Його шлях – це не гладенька доріжка, а вибоїста стежка через прокуратуру, суди й гарячі політичні трибуни, де він не раз кидав виклик системі.

Маленьке містечко формувало характер: тут кожен знав одне одного, а справедливість розбирали на гарячу руку. Юрій рано зрозумів, що закон – це щит для слабких. Після школи він не сидів склавши руки. З 1974 по липень 1976 року працював робітником на Смілянському міському побуткомбінаті. Тяжка фізична праця загартувала його – руки, що тримали інструменти, згодом триматимуть молоток правосуддя. Цей етап став фундаментом: з робітника до прокурора – типова українська історія успіху через наполегливість.

Освіта в Одесі: ковальня юридичного розуму

Одеса, з її бурхливим морем та гострим гумором, стала для Кармазіна університетом життя. У 1976 році він вступив на юридичний факультет Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, який закінчив у 1981-му. Студентські роки припали на переломну епоху – розпад Союзу маячив на горизонті. Тут, серед лекцій про радянське право, Юрій вчився бачити прогалини в системі.

Університет не просто дав диплом юриста. Він відкрив двері в прокуратуру: ще на студентському етапі, з грудня 1980-го, Кармазін став помічником прокурора Центрального району Одеси. Перехід від теорії до практики був стрімким, як одеська хвиля. За даними uk.wikipedia.org, ці роки заклали основу його репутації як принципового фахівця.

Прокурорські баталії: Одеса як арена правосуддя

Одеса 80-х – це не тільки Привоз і гумор, а й тінь організованної злочинності. З 1982 по 1984 рік Кармазін служив помічником прокурора Одеської області, а з 1984-го – заступником помічника спеціального прокурора області. Листопад 1985-го приніс призначення прокурором Приморського району – серця міста, де кипіли найбільші справи.

До серпня 1992-го він розслідував десятки криміналів: від дрібних крадіжок до бандитських розборок. Його стиль – жорсткий, без компромісів. Коллеги згадували: Кармазін не брав хабарів, ризикнувши кар’єрою. Почесний працівник прокуратури – нагорода, що підтверджує це. Уявіть: ночі за паперами, погрози від “авторитетів”, але він стояв міцно, як скеля на Чорноморському узбережжі.

Від судді до парламентаря: перелом 1992–1994

У липні 1992-го Верховна Рада призначила його суддею Одеського обласного суду. Два роки в мантії – час, коли Кармазін вкусився в гучні справи. Найяскравіша – липень 1994-го, коли він очолив слідчу комісію в резонансній справі АСК “Бласко”. Компанія, пов’язана з тіньовими схемами, сколихнула Одесу. Його висновки стали бомбою: корупція на високому рівні.

Ця справа вистрелила Кармазіна в політику. Того ж 1994-го його обрали нардепом II скликання від Приморського округу №299 (60,29% у другому турі). Безпартійний, висунутий трудовим колективом – народ довірився “своєму”.

III скликання: вершина антикорупційної боротьби

1998 рік: мажоритарка №134 Одеси, 40% голосів – нардеп III скликання. Спочатку фракція “Громада” Лазаренка, потім позафракційний, з липня 2000-го – група “Солідарність” Порошенка. Головне досягнення: голова Комітету з боротьби з організовану злочинністю та корупцією (з 1998-го). Він став щитом нації проти “чорних” схем – за статистикою, найактивніший у законодавстві проти мафії.

У 1999-му балотувався в президенти від Партії захисників Вітчизни (яку очолив у травні) – 0,35%, 10-е місце. Не перемога, але сигнал: Кармазін – голос справедливості.

Помаранчева ера: IV скликання та революція

2002-й: №17 у списку “Наша Україна” – нардеп IV скликання. Фракція “Наша Україна”, голова підкомітету з правової політики. Помаранчева революція 2004-го – його стихія. Кармазін на Майдані, радник Ющенка (2007). Він бачив фальсифікації Януковича зблизька, як ніхто.

2005-го в інтерв’ю “Бульвар” кинув: проти Януковича, “вища сила” керує. Ризик, але принцип.

Партійне лідерство та випробування 2006-го

Травень 1999-го – голова Партії захисників Вітчизни. 2001-й: співголова “За Україну”, участь в “Україна без Кучми”. 2006-й: Блок Юрія Кармазіна – 0,65%, не пройшов. Кандидат у мери Києва (5,45%, 4-е місце). Невдача боліла, але загартувала.

Before списком, ось ключові партії та блоки:

• Партія захисників Вітчизни – фокус на патріотизм, соцзахист.
• Блок Ю. Кармазіна – спроба власної сили.
• “Наша Україна” – союз з Ющенком.
• НУНС – опозиція Януковичу.

Ці етапи показали: Кармазін – не ситуативний гравець, а стратег. З Chesno.org відомо, що він балотувався понад 10 разів, не здаючись.

VI скликання та пізні битви

2007-й: №58 НУНС – нардеп VI скликання. Перший заступник голови Комітету з правосуддя. 2012-го ЦВК відмовила через подвійні округи. 2019-й: президентські (самовисуванець), 0,08%. Травень 2018-го – “гетьман козацтва всієї України” – символічний титул, що підкреслив патріотизм.

Скандали не уникли: 2016-й – “Революційні праві сили”, заклик до “Третього Майдану”. Січень 2018-го – звинувачення ICU в зв’язках з Трамповим радником Броуді. Суд 2021-го визнав наклеп – ICU виграв. Кармазін стояв на своєму: “Правда гірка”. Березень 2022-го: проект про стан війни Зеленському.

Родина підтримувала: дружина Лариса, доньки 1982 та 1998 р.н. Вони – тиха гавань серед штормів.

Рік	Подія
1957	Народження у Звенигородці
1981	Закінчення Одеського університету
1985-1992	Прокурор Приморського р-ну Одеси
1994	Нардеп II скликання, справа “Бласко”
1998	Голова антикорупційного комітету
2002	Наша Україна, Помаранчева революція
2006	Власний блок
2007	НУНС, комітет правосуддя
2018	Гетьман козацтва
2022	Смерть 9 листопада

Таблиця базується на даних uk.wikipedia.org та chesno.org. Хронологія показує динаміку: від локальних справ до національних.

9 листопада 2022-го серце Кармазіна зупинилося на 66-му році. Похований на Байковому кладовищі. Його спадщина – закони проти корупції, що досі працюють, натхнення для молодих юристів. Одеса плакала, Київ згадував. Юрій Кармазін пішов, але його голос лунає: справедливість – не порожнє слово. А ви готові взяти естафету?