Погуляйко Юрій Михайлович: біографія від луганських степів до волинських лісів

У маленькому селі Верхньошевирівка на Луганщині, де вітер шепоче секрети степів, 12 листопада 1978 року з’явився на світ Юрій Михайлович Погуляйко. Хлопець з простої родини виріс у ритмі сільського життя, де праця на землі вчила наполегливості, а мрії про велике місто манили вперед. Сьогодні цей юрист і державний діяч стоїть на чолі ключових посад, демонструючи, як амбіції та досвід правоохоронця можуть перетворити регіональні виклики на реальні перемоги.

Раннє життя та шлях до знань

Верхньошевирівка, тихе село в Краснодонському районі, стало колискою характеру Юрія Погуляйка. Тут, серед полів Луганської області, він провів дитинство, де кожен день був уроком виживання та самодисципліни. Родина, ймовірно, не мала зайвих статків, але передала сину любов до праці – той факт, що згодом він обрав кар’єру в міліції, натякає на прагнення до порядку в хаосі.

Освіта стала його першим великим стрибком. У 2000 році Юрій закінчив Луганський державний аграрний університет за спеціальністю “менеджмент організацій і підприємств”, здобувши навички, які згодом знадобляться в управлінні. Не зупинившись, у 2003-му отримав диплом юриста в Міжрегіональній Академії управління персоналом, а в 2010-му – ще один юридичний фах в Академії управління МВС. Три вищі освіти за 10 років – це не просто папірці, а фундамент для кар’єри, де право перетинається з владою. Ці знання допомогли йому маневрувати в складних лабіринтах держслужби.

Такий вибір напрямків не випадковий: аграрний бекграунд зв’язував з корінням, а юриспруденція відкрила двері до елітних структур. Уявіть, як юний луганчанин, перегортаючи сторінки підручників, мріяв змінити систему зсередини.

Перші кроки в міліції: від дільничного до оперуповноваженого

Трудовий шлях Юрія Погуляйка розпочався в 1999 році в рідному Краснодоні – дільничним інспектором міліції. Кожен день на вулицях, розмови з людьми, розкриття дрібних злочинів загартовували характер. З 2002-го він перейшов на посаду оперуповноваженого відділення Державної служби боротьби з економічною злочинністю в Краснодонському міському відділі УМВС Луганської області.

Служба кидала його по областях: Миколаївська, Дніпропетровська, Чернігівська – скрізь рядовий і начальницький склади МВС ставали його школою життя. До 2015 року Погуляйко накопичив досвід, який робить його експертом у боротьбі з корупцією на місцях. Потім – Національна поліція, де він продовжив лінію безпеки.

Ці роки були суворими, як луганські зими. Юрій Михайлович не просто носив форму – він вчився читати людей, передбачати ризики. Без цього фундаменту не було б подальшого злету.

Підйом у Державній фіскальній службі: боротьба з економічними тінями

З 2015-го кар’єра набрала обертів у податковій міліції. Спочатку – посади в ГУ ДФС Донецької області, де Погуляйко став начальником внутрішньої безпеки. З 2017 по 2019 рік очолював службу в ГУ ДФС Донецької області, борючись з ухиленнями та схемами в зоні конфлікту.

Уявіть напругу: Донеччина в напіввоєнному стані, а він розкопує фінансові пастки. Це період, коли досвід міліціонера перетворився на інструмент для великих справ. До березня 2019-го – перший заступник голови Луганської ОВА, де керував військово-цивільною адміністрацією.

Таблиця нижче ілюструє ключові етапи – від бази до вершин.

Період	Посада	Область/Структура
1999–2002	Дільничний інспектор, оперуповноважений	Краснодонське УМВС, Луганська обл.
2002–2005	Завідувач відділу внутрішньої політики	Краснодонська міська рада
2005–2015	Різні посади в МВС	Різні області
2015–2019	Начальник внутрішньої безпеки ГУ ДФС	Донецька обл.
2019	Перший заступник голови ОДА	Луганська обл.
2019–2024	Голова ОДА/ОВА	Волинська обл.

Джерела даних: uk.wikipedia.org, lova.gov.ua. Ця хронологія показує стрімкий ріст – від вулиць до кабінетів влади.

На Волині: від протести до реформ

2 грудня 2019 року указом Президента Погуляйко став головою Волинської ОДА. Призначення “чужака” з Луганщини викликало хвилю протестів: депутати ради звернулися до Зеленського, вимагаючи місцевого. Та Юрій Михайлович взявся за справу з енергією міліціонера.

Виклики війни стали тестом. З 2022-го – Волинська ОВА. Він ініціював перевірки МСЕК після хмельницького скандалу, співпрацював з Польщею (поїздки до Жешува 2020-го), просував “План перемоги”. Волинь під його керівництвом стала логістичним хабом для Західної України, з фокусом на оборону та економіку. Хоча критики закидали нав’язування російської мови, Погуляйко тримав курс на стабільність.

8 листопада 2024-го звільнений – пішов з посади, але не з гри. Повернення на Луганщину як перший заступник голови ОДА свідчить про довіру Києва до його досвіду в східних реаліях.

Сім’я – опора в бурях влади

Юрій Погуляйко – одружений з Вікторією Анатоліївною, приватним нотаріусом у Києві з 2012-го. Подружжя виховує сина Олександра та дочку Анастасію. Сім’я лишилася в столиці під час волинських років, що дозволило Юрію фокусуватися на роботі.

Декларації показують солідні заощадження: сотні тисяч гривень і доларів готівкою, квартири в Києві, паркомісця. Дружина має нежитлове в Луганську. Пенсія з 46 років – бонус від міліцейської служби. Це не скандал, а реальність держслужбовця, який пройшов вогонь і воду.

Ці штрихи роблять Погуляйка не просто чиновником, а людиною з історією. Його шлях – приклад, як з луганського села дійти до ключових крісел, долаючи скепсис і кризи. А що чекає попереду на Луганщині? Тільки час покаже, але досвід говорить сам за себе.