Село Дзюньків на Вінниччині, де тихі води Росі шепочуть давні легенди, стало колискою таланту, що розквітнув у поезії, мистецтві та краєзнавстві. Юлія Валеріївна Коновалова, народжена 21 липня 1980 року саме тут, у Погребищенському районі, перетворила любов до рідної землі на яскраві рядки й витончені візерунки. Її творчість – це мозаїка з ліричних спогадів, де кожна деталь пульсує теплом сонячних ланів і ароматом польових квітів. Ця жінка не просто пише вірші чи плете намиста з бісеру – вона оживає історію Надросся, роблячи її близькою для кожного, хто торкнеться її слів чи робіт.
У перші роки життя Юлія вбирала красу простору, як губка вологу після дощу. Батько Валерій Васильович, відданий справі культури в Дзюнькові, і мати Ганна Іванівна створили атмосферу, де мистецтво невіддільне від буденності. Змалку руки дівчинки творили: акварельні пейзажі оживають у її картинах, ніби саме небо спустилося на папір. А сьогодні, у 2026 році, її ім’я лунає на презентаціях від Погребища до Вінниці, збираючи поціновувачів слова й фарби.
Її шлях – приклад того, як звичайна професія переплітається з покликанням душі. Закінчивши Немирівський будівельний коледж за спеціальністю техніка-будівельника, Юлія працювала інженером у КП «Погребищерембудпроект» та КЗ «Райдімпроект». Та серце тягнуло до спадщини: з 2023 року вона екскурсовод у Краєзнавчому музеї імені Н. А. Присяжнюк у Погребищі. Тут, серед артефактів, народжуються її розвідки, що поєднують факти з поезією, ніби нитки в гобелені часу.
Художниця, що творить дива з бісеру та фарб
Юлія Коновалова – майстриня народного мистецтва, чий талант сяє в деталях. Вона відроджує старовинні техніки: плетені гердани з коралів, силянки, авторські намиста, квіткові віночки в українському стилі. Кожна прикраса – не просто річ, а історія, виткана з любові до предків. Уявіть, як блиск бісеру ловить сонце, віддзеркалюючи золоті лани Надросся – ось так народжуються її витвори.
Малярство для неї – це дихання душі. Акварельні полотна передають м’якість хмар над Россю, фотоживопис додає магії реальності. Заслужений майстер народної творчості України Іван Горобчук хвалив її за колоритність, а на презентаціях 2025 року відвідувачі не відривали очей від виставок. Її роботи – місток між традицією й сучасністю, де кожна фарба шепоче про вічне.
Перед тим, як зануритися глибше, ось огляд її художніх напрямків у формі списку для ясності:
- Декоративно-прикладне мистецтво: гердани, силянки, намиста з коралів і бісеру – відродження забутих звичаїв, що прикрашають сучасні свята.
- Малярство: акварельні пейзажі Надросся, де небо зливається з землею в ліричному танці.
- Фотоживопис: фотографії, опоетизовані цифрово, як у роботах, що вражали фотожурналіста Олександра Гордієвича.
Ці напрямки не ізольовані – вони переплітаються з поезією, створюючи унікальний стиль. Наприклад, на виставках у Погребищенській бібліотеці 2022 року бісерні прикраси супроводжувалися читанням віршів, ніби намиста оживали в словах.
Літературний світ: від “Вервечки” до глини любові
Поезія Юлії – як ріка Рось: спокійна на поверхні, але глибока й бурхлива всередині. Перша збірка «Вервечка» (2021, Нілан-ЛТД, Вінниця) зібрала лірику, натхненну рідним краєм. Передмову написав Михайло Каменюк, член НСПУ, відзначивши її пишний розквіт. Друга – «Мій світ із глини та любові» (2025, Бук-Друк) – ще інтимніша, де глина символізує формуємо душу, а любов – вічний вогонь.
Її вірші торкаються тем кохання, природи, війни. Ось уривок з лірики: “Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання.” Ці рядки, ніби весняний дощ, освіжають серце. Або про біль сучасності: “Моя земля стомилась. Хоче тиші. Нещадно б’ють ракети цілий рік! Рани її стають дедалі глибші.”
Ще один перлиновий шматок: “Холодний смуток душу охопив, він не дожив, не докохав, не долюбив. Та праведна душа не помирає.” Тут біль переплітається з надією, як коріння з кроною дерева.
Для порівняння її доробку, таблиця ключових збірок:
| Назва книги | Рік видання | Жанр і тематика | Особливості |
|---|---|---|---|
| Вервечка | 2021 | Лірика | Лірика про природу, кохання; передмова М. Каменюка |
| Мій світ із глини та любові | 2025 | Лірика | Інтимна лірика, метафори глини; наклад 1000 прим. |
| Вітри та дороги, допоможіть мені | 2024 | Краєзнавство | Серія «Моя Вінниччина»; есе, поезія (джерело: library.vn.ua) |
Таблиця базується на даних з видавництв та бібліотечних каталогів. Ці твори не просто книги – вони запрошення до подорожі Надроссям.
Краєзнавиця, що будить забуте
Юлія – справжня хранителька Надросся. У «Вітри та дороги, допоможіть мені. Скарби рідного Надросся» (2024) вона розкопує артефакти, стародруки, легенди Погребищенщини. “Ой там, над Россю, – дерево кохання…” (2025) продовжує тему нематеріальної спадщини. Її публікації в «Русалка Дністровська», журналі «Вінницький край» набирають тисячі переглядів в інтернеті.
Вона пише про талановитих земляків, залучає молодь до поезії, досліджує пам’ятки. Її девіз: “Нехай свої і чужі побачать: як уміло любити наше Надросся!” Ця фраза з презентації 2025 року вразила всіх.
Визнання: від премій до спілок
2023 рік приніс премію імені Леоніда Гавриша від ГО «Русалка Дністровська». З 2025 – членкиня Національної спілки письменників України (НСПУ) та Національної спілки журналістів України (НСЖУ). Рекомендації від Михайла Каменюка та інших відкрили двері. На заходах її вітають народні артисти, як Ірина Швець.
- Лауреатка премії ім. Л. Гавриша (2023) – за краєзнавчі розвідки.
- Член НСПУ (2025) – разом з Олександром Ватагою.
- Член НСЖУ – за публікації в пресі.
- Презентації в бібліотеках Вінниччини, де її книги розлітаються.
Ці кроки – сходинки до ширшої аудиторії, де її голос лунає сильніше.
Події 2024-2026: свята слова й мистецтва
29 листопада 2024 у Погребищенській музичній школі – презентація краєзнавчої книги з сюрпризом: друком другої збірки. Зоя Красуляк заспівала пісню на слова Юлії, батьки отримали квіти, а Юлія запросила тата на танець – момент, що розчулив усіх. 18 вересня 2025 у Вінницькій ОУНБ ім. Отамановського – «Вервечка мрій» з доповідями Каменюка, Горобчука. Липень 2025 – онлайн-година поезії, де вона читала гумористичні етюди.
У 2026 плани продовжуються: нові презентації, можливо фотоальбом. Її творчість еволюціонує, залучаючи молодь через майстер-класи з бісеру та віршами.
Цікаві факти про Юлію Коновалову
- На презентації 2024 року композиторка Зоя Красуляк виконала пісню на її слова як сюрприз – першу музичну інтерпретацію лірики.
- Батько Валерій Васильович танцював з дочкою на сцені після виступу – символ родинної підтримки (krasnoslov.org.ua).
- Її бісерні намиста відроджують коралі XIX століття, використовуючи старовинні техніки з Надросся.
- У PDF-книзі «Вітри та дороги…» є її вірш “Це райський сад, в якому ти живеш…” – гімн коханню до краю.
- Фотоживопис Юлії надихнув на ідею фотоальбому з поезією від Олександра Гордієвича.
Ці перлини роблять її постать ще яскравішою, ніби зірки над Россю вночі.
Юлія Коновалова продовжує творити, ніби ріка, що несе води крізь пори року. Її світ – це Надросся в намисті слів і фарб, де кожен може знайти шматочок душі. Слідкуйте за новими книгами, виставками – попереду ще багато відкриттів.