У львівських вуличках, де ще лунає відлуння оперних аріях, народився чоловік, чиї ідеї сьогодні формують стратегічний ландшафт України. Євген Глібовицький — директор Інституту фронтиру, засновник компанії pro.mova, член Несторівської групи — перетворив журналістський перпендикуляр на горизонт стратегічного бачення. Народжений 15 липня 1975 року у Львові, він виріс у родині, де музика батька-гобоїста зливалася з науковою точністю матері-інженера-хіміка, закладаючи фундамент для його багатогранної кар’єри.
Сьогодні, на п’ятому році повномасштабної війни, Глібовицький аналізує демографічні виклики, довіру до держави та сценарії 2026 року, наголошуючи: українці тримають владу на “голодному пайку довіри”, але саме зараз формується нова стійкість. Його внесок — не абстрактні теорії, а практичні стратегії для Львова, Дніпра, навіть Киргизстану. Ви не повірите, але цей львів’янин, який репортував з Югославії та Нью-Йорка після 9/11, тепер модерує форуми про лідерство в часи невизначеності.
Його шлях — це мости між медіа, культурою та політикою, де цензура 2000-х поступилася місцем довготерміновим візіям. А тепер зануримося глибше, щоб зрозуміти, як цей інтелектуал з фронтиру мислення стає компасом для нації.
Дитинство серед музики та науки: львівські корені візіонера
Львів 1970-х — місто, де кав’ярні шепотіли про дисидентів, а оперний театр гримів гобоями. Саме тут, у 1975-му, з’явився Євген Мирославович Глібовицький. Батько, соліст Львівської опери, вчив сина витонченості звуку, де кожна нота — як стратегічний хід. Мати-інженер-хімік додавала раціональності: формули не брешуть, якщо їх перевіряти.
Ці контрасти сформували характер. У підлітковому віці Євген опинився в Мілвокі, штат Вісконсин, де закінчив середню школу. Америка вчила його плюралізму: там, де радянська система тиснула єдиним наративом, США пропонували вибір. Повернувшись, він поніс цей досвід у вир української трансформації. Такий ранній “культурний шок” став фундаментом для його емпатії до різних світоглядів — ключем у стратегічному консалтингу.
Львів не відпустив: місто надихнуло на участь в Унівській групі, візії Львова-2025. Сьогодні Глібовицький часто повертається до коренів, наголошуючи, як локальні цінності годують національні стратегії.
Освіта: політологія, право і філософія як інструменти змін
Національний університет “Києво-Могилянська академія” у 2000-му подарував диплом політолога. Тут Євген опанував аналітику влади, де теорія переходить у практику. Паралельно — правознавство у Львівському національному університеті імені Івана Франка, що навчило розбирати закони як пазли.
А філософія в Блаффтонському університеті (США) додала глибини: чому люди обирають свободу? Ця тріада — політологія для стратегій, право для етики, філософія для сенсу — робить його унікальним. Уявіть: викладач, який не просто цитує Канта, а застосовує його до медіа-кризи 2004-го.
Освіта не закінчилася дипломами. Глібовицький постійно вчиться, модеруючи дискусії про демографію та ветеранську політику в 2026-му. (uk.wikipedia.org)
Журналістська кар’єра: від гарячих точок до революції в медіа
Початок — у “Post-Поступ”, Радіо “Промінь”, де львівський акцент додавав автентичності репортажам. Потім “1+1”, “Перший національний”, “Дзеркало тижня”. Співпраця з “Эхо Москвы”, “Ukrainian Weekly”, локальний продюсер для CBS, PBS, BBC — це не резюме, а хроніка пригод.
1998–1999: повені на Закарпатті, де вода смітить кордони. 1999: Югославія в полум’ї, де вибухи нагадують, що правда — перша жертва. 2001: Нью-Йорк після 9/11, пил і сльози. 2002: Близький Схід, справа Гонгадзе, криза в Україні. У 2002-му відмовився від новин “1+1” через цензуру — вибір, що коштував посади, але врятував совість.
Разом з Романом Скрипіним та Андрієм Шевченком розробив концепцію “5 каналу” (2002–2003). Заснував Київську незалежну медіа-профспілку, чия боротьба з цензурою 2003–2004-го зламала систему. “У жовтні 2004-го в системі цензури знесло дах”, — згадує він. Ця перемога — його медаль за свободу слова.
Після: член наглядової ради НСТУ, де бореться за суспільне мовлення як фронт істини.
pro.mova: від журналістики до стратегічного консалтингу
2007 рік — народження pro.mova. Компанія, що консультує бізнес, НГО, уряди пострадянських країн: Україна, Кавказ, Центральна Азія. Не просто маркетинг, а ціннісний аналіз: чому громади обирають зміни?
Проекти: “Школа Змінотворців” для активістів 25–50 років, стратегії для регіонів. Клієнти — реформатори, де Глібовицький перетворює хаос на roadmap. Уявіть: радянська спадщина як стартовий пістолет для демократичного спринту.
pro.mova еволюціонувала в платформу для фронтиру ідей, де стратегія — не план, а живий організм.
Інститут фронтиру: центр стійкості в еру викликів
Співзасновник і директор Frontier Institute (з 2024-го, 2 роки на лютий 2026). Місія: демократія, соціальна згуртованість, трансформація, безпека публічного сектору. Фокус — стійкість: від антикризового реагування до лідерства 2026-го.
Події: форум “Економіка стійкості” з Aspen Institute Kyiv та CEO Club, конференції про демографію. Глібовицький модерує дискусії про 1,8 млн ветеранів, сценарії безпеки. Його бачення: Україна як “акселератор дорослішання” на п’ятому році війни.
Інститут — не think tank, а фронт думки, де 23 запитання до нації провокують на дії.
| Рік | Ключова подія |
|---|---|
| 1975 | Народження у Львові |
| 2000 | Диплом НаУКМА |
| 2002–2003 | Концепція “5 каналу” |
| 2003–2004 | Заборона цензури |
| 2007 | Заснування pro.mova |
| 2024 | Інститут фронтиру; топ-30 NV |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, lvbs.com.ua. Ця хронологія ілюструє еволюцію від репортера до стратега, де кожен етап — цеглина в фундаменті.
Несторівська група та громадська місія
З 2012-го — член Несторівської групи, неформального осередку інтелектуалів. Проект “Візія України-2025: Договір гідності” — модернізація через сталий розвиток, прозорість, регіональні відмінності. Натхненні Львовом-2025, вони пропонують “суспільний договір”, де держава — партнер, а не пан.
Додатково: Унівська група (Львів), DYC (Дніпро-2030), стратегія для Киргизстану. Громадські ролі: Фонд Гонгадзе, Комітет підприємців Львівщини, UAPR. Він — міст між елітою та вулицею.
Викладацтво: формуючи лідерів комунікацій
У Бізнес-школі УКУ (LvBS) — програми з комунікацій та репутації. Автор навчальних розробок з PR. У школі публічного управління УКУ навчає, як перетворювати кризу на бренд.
Студенти згадують: його лекції — не суха теорія, а історії з Югославії, де комунікація рятує життя. Сьогодні — консультант для бізнесу в війну.
Цікаві факти про Євгена Глібовицького
- Репортажі з Югославії 1999-го: там, де НАТО бомбардувало, він фіксував людські історії.
- Відмова від “1+1” 2002-го: цензура не зламала, а загартувала.
- Топ-30 лідерів думок NV 2024: його тексти формують еліту.
- Стратегії для Киргизстану: український досвід експортується в Азію.
- Музичні корені: батько-гобоїст надихнув на “гармонію” в стратегіях.
Ці перлини показують: за генієм — пристрасть і гумор.
Ключові ідеї та прогнози: що чекає Україну в 2026-му
Глібовицький — голос стійкості. “Українці тримають державу на голодному пайку довіри”, але армія — на вершині. Демографія — найбільший виклик: перемога можлива, якщо подолати “темну сторону” ресентименту.
У 2026-му: безпекові сценарії, трансформація ветеранів, “світ українізується”. “ХХІ століття — століття цінностей, де Україна експортує культуру свободи, добробуту, безпеки.” Його порада: вивчати Росію глибше, будувати довіру кроками.
Форум “Лідерство 2026”: від реакції до систем. Глібовицький бачить Україну як лідера трансформації Європи. Ці ідеї — не футуристика, а actionable план для кожного.
Його енергія надихає: від львівського хлопця до глобального стратега. А що, якщо саме такі мости приведуть нас до перемоги? Розмова триває — у стратегіях, дискусіях, діях.