У маленьких містечках Вінниччини, де тихі вулиці шепочуть історії про звичайних людей з незвичайними долями, народився Євген Павлович Бакланов. Рік його появи на світ – 1983-й, час, коли Радянський Союз ще тримався на ногах, а молодь мріяла про стабільне майбутнє. Зростаючи в пострадянській реальності, де економіка хиталася, як корабель у шторм, Бакланов обрав шлях саморозвитку. Він став тренером з особистісного зростання – тим, хто вчив інших будувати кар’єру, залучати ресурси та сяяти на публічних сценах. Хто б подумав, що цей мотиватор згодом опиниться в епіцентрі шпигунських скандалів?
Його перші кроки в громадській сфері нагадували типову історію амбітного українця. Бакланов заснував рекрутингову компанію “Работа груп”, де допомагав людям знаходити роботу в хаотичному ринку 2000-х. Паралельно з’явилися ГО: “Центр розвитку практичної медицини” та фінансовий посередник “Віваче Фінанс”. А ще він став директором львівської “Молодий мільйонер” – організації, де подружжя Халецьких, власники медичного бізнесу, вчили молодь мріяти про мільйони. Ці проєкти пахли успіхом, мотивацією, але за фасадом ховалося щось глибше – зв’язки, які згодом вилізуть на поверхню чорною смолою.
Політичний дебют: вибори 2006-го та Народний блок Литвина
2006 рік став переломним для Євгена Бакланова. Україна ще отряхувалася після Помаранчевої революції, а політики шукали нові обличчя. Бакланов вирішив пірнути в політику: балотувався до Верховної Ради 5-го скликання від “Народного блоку Литвина” по мажоритарці в Полтавській області. Не пройшов, але амбіції не згасли – паралельно стартував у Полтавську обласну раду від тієї ж сили. Чому Полтава, якщо корені у Вінниці? Можливо, родинні зв’язки чи стратегія партії, яка любила розкидати кандидатів по регіонах.
Цей період – як бурхлива ріка: Литвин будував імідж поміркованого політика, а Бакланов міг стати одним з його солдатів. Та доля склалася інакше. Після поразки він не зник, а переключився на громадськість. Його політичний досвід став трампліном для створення мережі організацій, які згодом фінансуватимуться з Москви. Уявіть: з виборчих плакатів до офісів ГО – шлях, де мотивація змішується з геополітикою.
Громадський активіст чи агент впливу: “Слов’янські цінності” та “МІР”
На початку 2010-х Бакланов розквітнув як громадський лідер. Заснував благодійний фонд “Слов’янські цінності” – з кодами ЄДРПОУ 38655759, де акцент на культурних зв’язках. Дотичний до “Об’єднання співвітчизників Мирні ініціативи – Розвиток” (МІР, 37535347). Ці структури після 2014-го, коли Крим відкусили, а Донбас запалав, почали отримувати гранти від російського Фонду “Русский мир”. Гроші з держбюджету РФ лилися рікою на “культурні” проєкти в Україні.
У 2016-му в Києві з’явилася ГО “Русское национально-культурное общество” (40667936) – під його егідою. Бакланов очолив Координаційну раду російських співвітчизників в Україні, ставши голосом “росіян за кордоном”. На з’їзді в Москві 2021-го він скаржився на “заборону всього російського” в Україні. Атмосфера напружена: війна на сході, анексія Криму, а він – місток між Києвом і Кремлем. Його партнерства з Россотруднічеством робили раду “спаринг-партнером” для просування “русского мира”.
- Фонд “Слов’янські цінності”: культурні заходи, гранти від РФ.
- МІР: мирні ініціативи, доповідачі на Радбезі ООН від Росії.
- Русское НКО: національно-культурне товариство в серці Києва.
Після списку стає ясно: це не хаотичні ініціативи, а мережа. Директор МІРу Денис Толстун, пов’язаний з Баклановим, блогує про “героїзацію нацизму” в Україні на проросійських каналах. Такі зв’язки будувалися роками, ніби павутина, готова впіймати довірливих.
Співпраця з Медведчуком: “Український вибір” і кураторство
2013 рік – пік. Бакланов координує заходи “Українського вибору” Віктора Медведчука, кума Путіна. Організація позиціонувала себе як альтернатива “бандерівцям”, просуваючи федералізацію. Звідси – перехід до “Правфонду”, де в 2015-му він відкриває “Центр правових консультацій” у Києві. Фото з відкриття: Бакланов посередині, звіти летять до Москви. Центр консультував з мобілізації, захищав обвинувачених у держзраді – і все на гроші РФ.
У 2025-му, за витоками “Схем”, Бакланов просить 3,3 млн рублів (близько 40 тис. доларів) на проєкти. Центр готував звіти про “воєнні злочини ЗСУ” та дискримінацію російськомовних. Це не просто консультації – це підрив зсередини, під час повномасштабної війни. Ви не повірите, але цей “тренер успіху” курував мережу адвокатів, financed Кремлем.
| Організація | Рік заснування | Джерело фінансування |
|---|---|---|
| Слов’янські цінності | До 2014 | Фонд “Русский мир” |
| МІР | До 2014 | Російські гранти |
| Русское НКО | 2016 | Фонд “Русский мир” |
| Центр правових консультацій | 2015 | Правфонд РФ |
Дані з chesno.org та radiosvoboda.org. Таблиця показує системність: від культури до “правозахисту”.
🕵️♂️ Цікаві факти про Євгена Бакланова
- 🚀 Тренер мільйонерів: Директор “Молодий мільйонер” у Львові – де вчили будувати кар’єру, поки сам не опинився в розшуку.
- 💰 Гроші з Москви: Просив мільйони рублів у 2025-му, коли Україна боронилася від РФ.
- 🗳️ Полтавський кандидат: Балотувався у ВР по Полтавщині, хоч корені – Вінниччина. Стратегія чи випадковість?
- 📸 Фото-агент: Вербував за фото руйнувань від ракет – платили за кожен кадр ЗСУ.
- 🇷🇺 Голова ради співвітчизників: Очолював мережу, яка досі активна в РФ.
Затримання СБУ: від Вінниці до держзради
Вересень 2022-го, дев’ятий місяць повномасштабної агресії. СБУ хапає Бакланова у Вінниці. Підозра: вербування місцевих для фіксації ракетних ударів, місць ЗСУ, ППО. Гроші за фото та відео – класичний шпигун. Його ГО слугувала прикриттям для спецслужб РФ. Стаття 111 ч.1 ККУ – державна зрада. Бакланов вільно гуляв містом, вербуючи “проросійських” громадян, поки ракети падали поруч.
Йому 39, а вже в реєстрі зрадників. Суд заочний у Вінницькому міському суді – засідання на осінь 2025-го. Прокурори доводять: передача даних ворогу, шкода національній безпеці. Родина, друзі мовчать, а мережа його організацій досі існує – як привид минулого.
Спадщина в тіні війни: що далі для Бакланова?
Сьогодні, у 2026-му, справа гримить. Бакланов – символ тих, хто обирав “співвітчизників” замість України. Його шлях від мотиваційного тренера до куратора “Правфонду” – урок про те, як особисті амбіції переплітаються з геополітикою. Чи визнає провину? Чи виправдає гранти “культурою”? Суд вирішить, але факти кричать голосніше слів. У Вінниці, де все почалося, люди досі шепочуться: як такий “свій” став чужим? Історія триває, як ріка, що несе таємниці далі.
Його організації – “Работа груп”, “Віваче Фінанс” – нагадують про бізнес-сторону. Партнери, як Халецькі, продовжують медбізнес, ніби нічого не сталося. Це мережа, де культура маскує розвідку, а гранти – зброю. Бакланов уособлює дилему: успіх за будь-яку ціну чи патріотизм? Реалії 2025-го показують: ціна висока.