Генерал-майор Валерій Володимирович Євдокимов очолював Службу зовнішньої розвідки України з вересня 2019-го по червень 2020-го, а нині представляє Київ у спекотному Душанбе як Надзвичайний і Повноважний Посол у Таджикистані. Народжений у Рівному 17 листопада 1969 року, цей сталевий професіонал пройшов шлях від прикордонного офіцера до вершин розвідки й дипломатії, де кожен крок вимагав не лише розуму, а й залізної волі. Його кар’єра – це мозаїка з охорони рубежів, таємних операцій і міжнародних переговорів, що відображає напружені реалії сучасної України.
У ті бурхливі 2019-2020 роки, коли країна маневрувала між внутрішніми реформами та зовнішніми загрозами, Євдокимов керував СЗРУ, забезпечуючи розвідданими ключові рішення влади. Сьогодні, у 2026-му, з посольства в Таджикистані він зміцнює зв’язки з Центральною Азією, організовуючи заходи на підтримку України посеред гір Паміру. Його призначення послом у червні 2022-го стало логічним продовженням розвідницького досвіду в дипломатичній арені.
Рівне, тихе місто на заході України, стало колискою для хлопця, який з дитинства мріяв про службу. Вулиці з сивими хрущовками, де гуляв юний Валерій, здавалися йому фортецею, а горизонт – кордоном, що кличе. Ці ранні враження заклали фундамент для майбутньої кар’єри, де кожен день був битвою за безпеку.
Раннє життя та перші кроки у військовій службі
У 1988 році, коли Союз ще тримався на ногах, 19-річний Валерій Євдокимов пішов на строкову службу до Прикордонних військ. Два роки патрулювання, нічні чергування на пунктах – це було хрещення вогнем для майбутнього генерала. Уявіть: холодні вітри степів, де кожен шурхіт міг бути сигналом, а напруга тримала м’язи в тонусі постійно.
Після демобілізації в 1990-му він не зупинився. Разом із розпадом СРСР відкрилися нові горизонти, і Євдокимов вступив до Вищого прикордонного командного училища в Алмати, Казахстан. Три роки там, у серці Азії, де змішувалися культури й мови, загартували його не лише як офіцера, а й як людину, здатну адаптуватися до будь-якого середовища. Цей період став першим уроком дипломатії без паспорта.
Повернувшись в Україну, він одразу поринув у службу в Державній прикордонній службі. З 1994-го по 2006-й – посади офіцера, де охорона кордонів стала його повсякденністю. Бойові дії на сході, антитерористичні операції – Євдокимов не раз стикався з реальними загрозами, за що отримав Відзнаку Президента України за участь в АТО.
Освіта: фундамент професійного зростання
Паралельно службі Валерій Володимирович інвестував у знання. У 1994-му закінчив Інститут прикордонних військ України, нині Національну академію ДПСУ імені Богдана Хмельницького. Цей заклад дав йому базові навички прикордонника: від тактики до юриспруденції кордонів.
У 2006-му – Академія Служби безпеки України, де вивчав розвідку та контррозвідку. Тут, у стінах НАСБУ, він опанував мистецтво аналізу загроз, що згодом знадобиться на вищих посадах. Додатково проходив програми в Києво-Могилянській бізнес-школі, набуваючи управлінських скарбів для керівництва великими структурами.
- Ключові етапи освіти: Строкова служба (1988-1990) як стартова платформа.
- Вище прикордонне училище в Алмати (1990-1993) – міжнародний досвід.
- Інститут прикордонних військ (1994) – спеціалізована підготовка.
- Академія СБУ (2006) – розвідувальний фах.
Ця комбінація зробила Євдокимова універсалом: від польового офіцера до стратегічного мислителя. Без такої бази нереально керувати СЗРУ в часи гібридної війни.
Кар’єра в ДПСУ: від офіцера до начальника розвідки
Дванадцять років у ДПСУ – це епоха, де Євдокимов виріс від рядового офіцера до ключової фігури. Він займався інформаційним забезпеченням, оперативно-розшуковою діяльністю, брав участь у бойових діях на Донбасі. Кордони з Росією, Крим – ці гарячі точки загартували його інтуїцію.
У 2010-2012 роках перейшов до Управління державної охорони, де охороняв найвищих посадовців. Тут справа йшла про превентивні заходи, аналітику ризиків – ідеальний тренінг для розвідника. Повернувшись у ДПСУ, з 2012-го очолив Управління розвідки Адміністрації. Під його керівництвом структура стала ефективнішою в протидії гібридним загрозам.
Цей досвід не просто додав звань – він навчив передбачати хаос. Коли в 2019-му президент Зеленський шукав нового голову СЗРУ, вибір впав на Євдокимова саме через цей багаж.
Голова Служби зовнішньої розвідки: пік розвідницької кар’єри
9 липня 2019-го – заступник голови СЗРУ. Уже 20 вересня – повноцінний голова. За дев’ять місяців на чолі служби він інтегрував розвідку в нову систему безпеки, фокусуючись на загрозах від РФ. Член РНБО з жовтня 2019-го, брав участь у стратегічних рішеннях.
Період керівництва припав на перехідний етап: реформи, скандали в спецслужбах. Євдокимов, як генерал-майор, тримав службу в тіні, забезпечуючи конфіденційність. Звільнений 5 червня 2020-го указом президента, але його внесок у стабілізацію визнаний. Орден Данила Галицького 2017-го – за виняткову службу на кордонах (uk.wikipedia.org).
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2019-2020 | Голова СЗРУ | Реформи розвідки, аналітика загроз |
| 2012-2019 | Начальник Управління розвідки ДПСУ | Протидія диверсіям на кордоні |
| 1994-2006 | Офіцер ДПСУ | Участь в АТО, нагороди |
Джерела даних: tajikistan.mfa.gov.ua, president.gov.ua. Таблиця ілюструє еволюцію – від тактики до стратегії.
Дипломатична місія: посол у Таджикистані
Указом Президента №444/2022 від 24 червня Валерій Євдокимов став послом у Таджикистані. Душанбе, оточене горами, стало новим фронтом – дипломатичним. Тут він організовує заходи до Дня Незалежності, День захисників (2025), вітає з Новим 2026-м. Зустрічі з естонським послом, підтримка українських науковців на Памірі – це будні, сповнені енергії.
У 2024-2026 роках посольство під його керівництвом посилило торгівлю, культурні обміни. Таджикистан, з його стратегічним положенням, – ключ до Центральної Азії. Євдокимов, з розвідницьким чуттям, будує мости, де інші бачать бар’єри. Його події, як вшанування роковин вторгнення РФ у 2026-му, резонують емоційно.
- Зміцнення двосторонніх відносин через візити.
- Підтримка українців у регіоні – евакуація, консульська допомога.
- Культурні фестивалі, що наближають народи.
Такий підхід робить дипломатію живою, як розвідка – передбачливою.
Цікаві факти про Валерія Євдокимова
Ви не повірите, але його перше училище було в Алмати – ще за радянських часів, де він вивчав азійські реалії, які нині допомагають у Таджикистані.
У декларації за 2025-й (youcontrol.com.ua) вказана квартира площею 100+ м², набуття 2023-го, та авто дружини 2000-го випуску – скромність генерала вражає.
Доходи: близько 3,8 млн грн за 2024-й, готівка в банках – стабільність, вистраждана службою.
Син – продовження роду, а дружина тримає тил, як у справжній армійській сім’ї.
Особисте життя, активи та спадщина
Одружений, виховує сина – сім’я для Євдокимова як надійний тил. Декларації 2025-го показують еволюцію: від мільйонів готівки до нерухомості в Києві. Авто дружини Peugeot 406 2000-го – реліквія, що нагадує про витоки.
Його спадщина – у переході від кордонів до світу. У 2026-му, посеред Паміру, він продовжує захищати Україну по-новому: переговорами, що важать як операції. Генерал, який не зупиняється, надихає тих, хто мріє про службу з душею.
Діяльність у Таджикистані набирає обертів: нові проєкти з наукою, торгівлею. Валерій Володимирович – живий приклад, як розвідник стає мостом між народами, а служба перетворюється на покликання.