У вихорі української історії, де кожна сторінка просякнута боротьбою за ідентичність, Ярина Ясиневич вирізняється як непохитна постать. Програмна директорка Фундації Пилипа Орлика, голова правління Всеукраїнського демократичного форуму, член правління Центру досліджень визвольного руху – ці ролі лише вершина айсберга її внеску. Народжена у Львові 6 серпня 1980 року, вона перетворила пристрасть до минулого на інструмент для сучасних змін, координуючи освітні програми для українців за кордоном і перекладаючи світову літературу українською.
Її проекти, як-от “Корені та крила”, вже навчають вчителів у Данії та інших країнах, допомагаючи тисячам дітей зберігати зв’язок з корінням під час війни. А співпраця з Тайванем чи розумні велотренажери для шкіл Львова демонструють, як Ярина зводить теорію демократії до практичних мостів між народами. Ця жінка не просто організовує – вона надихає, роблячи історію живим двигуном майбутнього.
З самого початку кар’єри в “Porі” під час Помаранчевої революції Ярина показала, що громадська активність може змінювати країну. Сьогодні, у 2026 році, її ініціативи адаптуються до викликів повномасштабної агресії, фокусуючись на деkolонізації свідомості та цифровій освіті. Розкриваючи шари її шляху, ми побачимо, як особиста харизма переплітається з національними прагненнями.
Львівські корені: дитинство в атмосфері спадщини
Львів, місто левів і легенд, став колискою для Ярини Ясиневич. Тут, 6 серпня 1980 року, у серці Галичини, де кожен камінь шепоче про визвольні змагання, народилася дівчина, яка згодом стане хранителькою цієї спадщини. Закінчивши загальноосвітню школу №65, вона ввібрала в себе той дух опору, що пронизує львівські вулички – від Лонцького до Франка.
Юність припала на переломові 90-ті, коли Україна ковтала перші ковтки незалежності. Ярина згадувала в інтерв’ю, як вуличні розмови про УПА та дисидентів формували її світогляд, роблячи історію не сухим фактом, а пульсуючим серцем нації. Цей фундамент вилився в вибір університету: Львівський національний ім. Івана Франка, де 2002 року вона здобула диплом, готову до активних дій.
Тут не було місця пасивності. Львівські мрії про сильну державу штовхали вперед, перетворюючи студентські дебати на перші кроки в громадському русі. Перехід від шкільних партизанських історій до реальних проектів став природним, ніби ріка, що впадає в океан змін.
Революційний вогонь: “Пора” і перші перемоги
2004 рік вибухнув Помаранчевою революцією, і Ярина Ясиневич опинилася в епіцентрі. Як одна з керівниць “Пори!”, вона розробляла піар-акції, що запалювали Майдан. Ці дні – не просто протести, а вир емоцій: холодні ночі на Хрещатику, гасла свободи, що лунали луною в серцях мільйонів.
Її внесок полягав у комунікаціях, які робили рух видимим. “Пора!” стала символом молодіжного бунту проти фальсифікацій, і Ярина координувала кампанії, що мобілізували тисячі. Цей досвід навчив її, що слова – це зброя гостріша за кулі, а солідарність – непереможна фортеця.
Після революції вогонь не згас. Перейшовши до співпраці з В’ячеславом Вакарчуком як помічницею нардепа, а згодом в апарат МОН за міністра Івана Вакарчука, вона боролася з корупцією, запроваджуючи ЗНО та волонтерство. Ці роки закаленіли характер, перетворивши ентузіастку на стратегічного лідера.
Захист спадщини: лідерство в Центрі досліджень визвольного руху
З 2007-го Ярина очолила програми в Центрі досліджень визвольного руху (cdvr.org.ua), ставши членом правління. Тут вона занурилася в архіви УПА, дисидентів, створюючи виставки, що оживають забуті голоси. Проект “Жінки ГУЛАГу” – інтерв’ю з вижившими репресіями – розкрив історії сили, які досі екранізують і перекладають.
Її кураторство виставок, як-от про антинацистський спротив, показує нюанси: українці не чорно-білі герої, а складні постаті в імперських вихорах. У 2019-му, в розмові з Укрінформом, вона наголосила: “Євреї пояснили світові нацизм, українці мусять пояснити комунізм”. Це кредо пронизує всю роботу центру.
Під її керівництвом центр став платформою деkomunізації, де візуальне очищення переходить у осмислення. Від музеїв монументальної пропаганди СРСР до досліджень Голодомору – кожен проект будує національну пам’ять, стійку до пропаганди.
Фундація Пилипа Орлика: мости через переклади та освіту
Сьогодні Ярина – програмна директорка Фундації Пилипа Орлика (pylyporlykfoundation.org), де очолює переклади наукової, публіцистичної та художньої літератури. Фонд, названий на честь гетьмана-вигнанця, зміцнює державність через знання: від підтримки медіа до аналітики безпеки.
Освітній хіт – програма “Корені та крила. Історія, яка об’єднує”. У 2026-му вчителі за кордоном, від Данії до Канади, навчають українську історію за її методикой. Ярина в ефірах пояснює: це не просто уроки, а корені для діаспори, що ростуть крилами в новому світі.
Переклади – її пристрасть. Доступ до світових ідей українською робить нас суб’єктами, а не колоніями. У 2026-му фонд презентував українську операторську школу на AFC Micro Salon Show, розширюючи горизонти кіно та культури.
Практичні кейси: як проекти Ярини змінюють життя
Реальні історії успіху ілюструють магію її підходу. У Данії школярі вивчають Україну окремим предметом – результат тренінгів “Корені та крила”, де 24 вчителі освоїли методику від ФПО.
- Співпраця з Тайванем (2023, продовжено 2026): Меморандум DEMFORUM про цифрові навички для школярів, Leave No One Behind – безплатне програмування для вчителів IT з 24 шкіл.
- Acer & Demforum Can Help: Розумні велотренажери в львівських школах, що поєднують спорт і смарт-технології для дітей під час війни.
- Via Carpatia 2024: Як модераторка, Ярина об’єднала Центральну та Східну Європу, обговорюючи демократію на форумі в Ужгороді.
Ці кейси не абстрактні: вони дають дітям інструменти виживання, від коду до історії, показуючи, як локальні ініціативи стають глобальними.
Всеукраїнський демократичний форум: глобальні горизонти демократії
Як голова правління DEMFORUM (demforum.org), Ярина розгортає крила форуму. Від круглих столів у Вашингтоні про зрілу державність до Меморандумів з Тайванем – організація фокусується на цифровій освіті та міжнародній солідарності.
Проект Acer Can Help приніс велотренажери в школи, стимулюючи здоров’я та tech. Via Carpatia, де вона директорка, модерує дискусії про Центральну Європу, наголошуючи: різноманітність – сила України. У 2025-му DEMFORUM долучився до реформ пам’яті, еволюціонуючи від декомунізації до деколонізації.
Її візія: Україна як зріла нація, де демократія – не слоган, а щоденна практика. Участь у RPR Coalition підкреслює це, роблячи форум мостом між активістами та владою.
| Організація | Роль Ярини Ясиневич | Ключові напрямки |
|---|---|---|
| Центр досліджень визвольного руху | Керівниця програм, член правління | Виставки УПА, “Жінки ГУЛАГу”, декомунізація |
| Фундація Пилипа Орлика | Програмна директорка, голова перекладів | “Корені та крила”, видання літератури, медіа |
| Всеукраїнський демократичний форум | Голова правління, директорка Via Carpatia | Цифрова освіта, міжнародні форуми, Acer Can Help |
Дані з pylyporlykfoundation.org та cdvr.org.ua. Ця таблиця ілюструє синергію ролей, де кожна посилює іншу, створюючи мережу впливу.
Сімейний тил: партнерство з Володимиром В’ятровичем
Поруч з Яриною – Володимир В’ятрович, ексдиректор УІНП, нардеп. Їхнє подружжя – не просто союз, а тандем ідей: від декомунізації до родинних цінностей. Син Юрій, народжений 2016-го, росте в атмосфері служіння, де вечері супроводжуються розмовами про Бандеру та Байден.
У 2019-му Ярина балотувалася від “Голосу”, але обрала громадськість, відмовившись від мандата. Це рішення підкреслило пріоритети: “Не парламент, а реальні зміни для людей”. Сім’я підтримує один одного в бурях політики, балансуючи кар’єру з теплом дому.
Фото з весілля, опубліковане В’ятровичем, розтопило серця: юні закохані, що стали опорами нації. Це нагадує, як особисте стає національним.
Голос експертки: публіцистика та виступи
На Радіо Свобода Ярина авторка десятків матеріалів: від пам’яті Стуса до реформ Супрун. Її пера торкаються Голодомору, Другої світової, Майдану – завжди з акцентом на людському вимірі. “Не кидайте каміння: історію творять неідеальні герої” – есе, що закликає до нюансів.
Виступи на форумах, як Ukraine Reform Conference чи DEMFORUM у Вашингтоні, позиціонують її глобально. У 2025-му про деколонізацію: війна з Росією прискорила перехід від комунізму до імперського осмислення. Її слова – як маяк у тумані пропаганди.
Ви не повірите, але за цією енергією ховається мама, що постить в Instagram сімейні моменти: від Вифлеємського вогню до шкільних буднів сина. Це робить її близькою, живою іконою змін.
У 2026-му, коли ракети рвуть небо, проекти Ярини множаться: нові переклади, тренінги для діаспори, партнерства з Азією. Її шлях нагадує журавлинку в небі – високо, але з корінням у землі. Ця енергія кличе нас усіх до дії, бо демократія – не подарунок, а щоденний подвиг.