У маленькому містечку Пустомити під Львовом, де львівські пагорби шепочуть секрети вітру, 19 квітня 1980 року з’явилася на світ дівчинка, чиє ім’я незабаром засяє в лабораторіях і аудиторіях. Ірина Ярославівна Яремчук виросла серед звичайних буднів, але з самого дитинства її тягнуло до загадок світу – тих невидимих сил, що ховаються в променях світла й хвилях електронів. Сільська школа неподалік Львова стала першим кроком, де юна Ірина ковтала знання про фізику, наче спрагла мандрівниця – джерело чистої води.
Вона згадує, як реорганізації закладів освіти грали з нею в хованки: спочатку технікум промислової автоматики, який перетворився на частину Львівського національного університету імені Івана Франка. З 1995 по 1999 рік Ірина здобула диплом молодшого спеціаліста з відзнакою на фізичному факультеті. Потім, з 1999-го по 2004-й, факультет електроніки того ж університету подарував їй магістерський диплом з прикладної фізики. Ці роки заклали фундамент, на якому виросла одна з провідних фахівчинь у нанофотоніці. Аспірантура в 2007-му в Національному університеті “Львівська політехніка” стала дверми до справжньої науки.
Перші кроки в лабораторіях: від асистента до доцента
Уявіть: вересень 2006-го, Ірина Яремчук переступає поріг кафедри фотоніки Львівської політехніки як асистент. Навколо – лазери, що мерехтять, як зірки в нічному небі, і студенти з очима, повними питань. З січня 2008-го вона стає молодшим науковим співробітником, а з вересня 2011-го – старшим викладачем. Ці посади не були просто сходинками; вони були випробуваннями, де Ірина відточувала навички моделювання оптичних структур.
Квітень 2012-го приніс перелом: постдокторське стажування в Інституті матеріалознавства Каунаського технічного університету в Литві тривало аж до лютого 2014-го. Там, серед європейських колег, вона черпала ідеї, що згодом розквітнуть у грантових проектах. Повернувшись, у вересні 2017-го Ірина отримує звання доцента. Її робота кипить: лекції з оптичної інженерії, лабораторні з нанофотоніки, де студенти торкаються небаченими мікросвітами.
- Викладає “Функціональну електроніку” – курс, де теорія оживає в схемах.
- “Оптичну інженерію та фотонні технології” – тут світло перетворюється на інструмент майбутнього.
- “Основи фотоніки” та “Автоматизоване проектування” – практичні інструменти для завтрашніх інженерів.
Ці дисципліни не просто слова в розкладі; вони формують покоління, готове до викликів електроніки. Ірина завжди наголошує: студенти – це вибух ідей, креативних і допитливих.
Дисертації, що змінюють науку: кандидатська і докторська
1 грудня 2015-го починається докторантура на кафедрі фотоніки, яка триває до листопада 2018-го. Але вершина – 2008 рік, коли Ірина захищає кандидатську дисертацію в Інституті фізики напівпровідників НАН України. Тема: “Моделювання нерівнотовщинних багатошарових структур для селективних оптичних фільтрів”. Це не сухі формули – це ключ до фільтрів, що відсівають непотрібне світло, наче сито – зерно від полови.
Докторська у 2019-му в Політехніці сяє ще яскравіше: “Хвилеводний, плазмон-поляритонний і плазмонний резонансні ефекти в мікро- та наноструктурах для сенсорної електроніки”. Ця робота відкриває двері до сенсорів, чутливіших за людські очі, для медицини й технологій. У 2021-му – звання професора. Близько 200 публікацій, монографії, посібники – від “Нанофотоніки” 2015-го до “Безпеки людини під час експлуатації лазерних систем” 2023-го (wiki.lpnu.ua).
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 2008 | Кандидатська дисертація | Оптичні фільтри |
| 2019 | Докторська дисертація | Сенсорна електроніка |
| 2021 | Професор | Лідерство в освіті |
Таблиця етапів кар’єри базується на даних з wiki.lpnu.ua та staff.lpnu.ua. Джерела підкреслюють її внесок у оптоелектроніку.
Лідер кафедри і проректор: вершина в 2025-му
Березень 2022-го: Ірина стає в.о. завідувача кафедри електронної інженерії. З січня 2023-го по серпень 2025-го – повноцінний завідувач. А з 1 вересня 2025-го – проректор з наукової роботи та інноваційної діяльності Національного університету “Львівська політехніка”. 8 вересня того ж року – професор кафедри. Це не просто титули; це відповідальність за гранти “Горизонт”, угоди з підприємствами, де студенти знаходять роботу з зарплатами на рівні IT.
Вона бореться з упередженнями: електронна інженерія не менш перспективна, ніж програмування. Львівські фірми шукають “електронщиків” – 64 вакансії нещодавно. Кафедра розширює контакти, модернізує програми. Ірина в 42 очолила кафедру, здивувавши скептиків.
Науковий світ Ірини: плазмоніка та наноструктури
Її інтереси – багатошарові структури, дифракційні ґратки, плазмоніка. Простіше: плазмони – це коливання електронів на поверхні металів, що резонують зі світлом, створюючи сенсори для виявлення молекул. Наче мікроскопи, що бачать атоми. Дослідження Ірини ведуть до сенсорів для екології, медицини – де чутливість рятує життя.
- Моделювання резонансів у наноструктурах.
- Розробка елементів оптоелектроніки.
- Гранти та співпраця з Європою.
Стажування в Данії, Німеччині, Італії додали вогню: нові ідеї, партнери. “Ми не гірші за іноземців”, – каже вона.
🌟 Цікаві факти про Ірину Яремчук
- 🌱 Садівниця в душі: Найбільше любить копирсатися в землі – садівництво перезаряджає після лабораторій.
- ✈️ Мандри наукою: Постдок у Литві, стажування в чотирьох країнах – Європа відкрила їй двері.
- 📚 200+ публікацій: Від методичок до монографій, що навчають тисячі студентів (suspilne.media).
- 💡 Філософія успіху: “Жити з роботою, а не для неї” – секрет балансу.
- 🚀 Проректор у 45: З 2025-го веде Політехніку до інновацій.
Ці факти роблять Ірину живою – не іконою, а подругою, що надихає.
Особисте: сім’я, хобі та уроки життя
Ірина вміє вимикати режим “професор”: друзі, кіно, вишивання, родина. “Не можна весь час бути в роботі – мізки не витримають”. Вона радить молодим науковцям: вірте в себе, вчіть англійську, їдьте на конференції. Упереджень у колег не було, але здивування – так. Жінки в науці? Гарний вибір, якщо любиш справу.
У 2025-му, як проректор, вона розширює горизонти Політехніки: більше грантів, партнерств. Її шлях – метафора променя лазера: точний, потужний, освітлює шлях іншим. Ірина Яремчук продовжує горіти, запалюючи нанофотоніку для України та світу.