У маленькому містечку Козятин на Вінниччині, де залізничні шляхи перетинаються з родючими полями, 19 травня 1939 року з’явився на світ Леонід Григорович Яковишин. Син службовців, він виріс у часи, коли земля годувала цілі покоління, а праця на ній була не просто роботою, а покликанням душі. Цей чоловік, який перетворив скромний радгосп на агроімперію, став символом наполегливості, де кожен сходинка кар’єри нагадувала борозну, виорану власними руками.
Раннє дитинство та шлях до знань
Дитинство Леоніда пройшло під тінню Другої світової війни, з її сиренами та голодними роками. Козятин, зруйнований окупацією, навчив хлопця цінувати стабільність і хліб на столі. Після школи, у 1956 році, юнак вступив до Уманського сільськогосподарського інституту – місця, де теорія зливалася з практикою польових робіт. Шість років напруженого навчання завершилися дипломом агронома, а згодом, у 1984-му, кандидатським ступенем економічних наук у Харківському сільськогосподарському інституті.
Тема дисертації – “Інтенсифікація виробництва картоплі та основні шляхи підвищення її економічної ефективності на досвіді Чернігівської області” – відображала його пристрасть до землі. Яковишин не просто вивчав агрономію, він жив нею, перетворюючи науку на високі врожаї. Ці знання стали фундаментом для майбутніх тріумфів, бо хто, як не вчений-агроном, міг би перетворити радгосп на процвітаюче господарство?
Перші кроки в аграрному світі Рівненщини
Щойно отримавши диплом, у 1961 році Леонід Яковишин ступив на землю дослідно-показового радгоспу “Мирогощанський” у Дубнівському районі Рівненської області. Як старший агроном, він одразу взявся за оптимізацію процесів, де кожен гектар мав приносити користь. Наступні роки – це ланцюг посад: інспектор Дубнівського управління, агроном Рівненського хлібопродукту, начальник Костопільського райуправління сільського господарства.
До 1970-го, у 31 рік, Яковишин очолив Майнівський радгосп-технікум (згодом Бобровицький), ставши одним із наймолодших директорів великого господарства в СРСР. Тут, на Чернігівщині, розквітла його кар’єра. Радгосп під його керівництвом досягав рекордних показників: високі врожаї зернових, розвиток тваринництва, будівництво інфраструктури. Земля відповідала взаємністю – від родючих чорноземів лилися потоки кукурудзи, що згодом стали основою бізнесу.
| Рік | Посада | Досягнення |
|---|---|---|
| 1961 | Старший агроном радгоспу “Мирогощанський” | Оптимізація польових робіт |
| 1966 | Начальник Костопільського райуправління | Зростання продуктивності регіону |
| 1970 | Директор Бобровицького радгоспу-технікуму | Рекордні врожаї, нагорода орденом “Знак Пошани” (1974) |
Ця таблиця ілюструє ключові етапи ранньої кар’єри (джерела: uk.wikipedia.org, latifundist.com). Після радгоспу Яковишин не зупинився – реорганізував його в ТОВ “Земля і воля” у 1995-му, створивши сучасне агропідприємство з власним елеватором і флотом техніки.
Політичний підйом: від нардепа до радника прем’єрів
У березні 1990-го, на хвилі перебудови, Леонід Яковишин переміг на виборах до Верховної Ради УРСР/України першого скликання від Козелецького округу №444 Чернігівщини. З 58,8% голосів у другому турі він увійшов до парламенту як директор радгоспу та член КПРС. Як заступник голови Комісії з Чорнобильської катастрофи, він боровся за переселенців, а з 1993-го – за боротьбу з корупцією.
Член груп “Аграрники” та “Рада”, Яковишин формував аграрну політику нової держави. Після каденції – радник в.о. прем’єра Юхима Звягільського (1994), прем’єра Віталія Масола (1994–1995) та Першого заступника Голови ВР (з 1997). Його внесок у земельні реформи відчутний досі: від колективних господарств до приватних ферм.
Імперія “Земля і воля”: бізнес-стратегія та виклики
ТОВ “Земля і воля” – перлина агросектору Чернігівщини, з понад 30 тисячами гектарів орендованої землі. Яковишин впровадив американські методи: зберігання 35–40% врожаю (до 125 тис. т зерна щороку) на власному елеваторі, продаж за валюту без ПДВ, уникнення форвардів. Кукурудза за $200/т приносила мільйони, а у 2019-му орендна плата за пай зросла до 20%.
Під час повномасштабного вторгнення 2022-го вивіз 41 комбайн і 100 тракторів вартістю десятки мільйонів доларів, уникнувши втрат. Його філософія – “земля і воля” як єдність: без землі немає держави. Господарство стало зразком, де технології поєднувалися з турботою про громаду – від доріг до Будинку культури в Мирному з мармуру та позолотою.
Публіцист з серцем агронома
Леонід Яковишин писав гостро, як орало ріже ґрунт. У 2016-му вийшла книга “З нестихаючим сердечним щемом” – збірка статей з 1988-го, де він критикував реформи, хвалив кукурудзу як “золото полів”. Друга книга 2018-го продовжила тему: чому на родючій землі бідність? Статті в “Чернігівщині” та “Гарті” надихали фермерів, а членство в НСЖУ з 2020-го підкріплювало статус.
- Критика влади: “Свобода непотрібна без хліба”.
- Прогнози: Кукурудза збагатить Україну, як Америку.
- Оптимізм: “Твориш – і бачиш плоди”.
Ці твори – не суха аналітика, а крик душі, що надихає на зміни. Яковишин став голосом аграріїв, яких ігнорують у Києві.
Цікаві факти 🌟
- 🏛️ Мавзолей за $3 млн: Побудував за життя у Бобровиці – саркофаг 23 т за $150 тис., копії вітражів 600-річного храму, 4 позолочені статуї себе у 20, 40, 60, 80 років. “Розкішніший за Наполеона!”
- 🚜 Наймолодший директор СРСР: У 31 рік очолив радгосп – рекорд для Союзу.
- 📚 Гадалка обіцяла 91 рік: “Дам $20 тис., продовжи на 5!” – жартував він.
- 💰 Відмова від мільярда: “Іди на… з доларами! Це моє життя”.
- 🛡️ Воював з рейдерами: Звертався до Зеленського проти “ворога №1” Приходька.
Нагороди, родина та останні роки
22 серпня 2004-го Указом Президента Леонід Яковишин став Героєм України з орденом Держави – за високі показники в АПК. Орден “Знак Пошани” (1974), почесний громадянин Чернігівщини (2019). Одружений з Ніною Архипівною, мав двох доньок – Інну та Вікторію Дронову (обидві лікарки), онуків, серед них Максима – заступника гендиректора “Землі і волі”.
Останні роки – будівництво мавзолею (10 років), мрії про “європейське” Мирне, боротьба з хворобою. 26 липня 2025-го пішов у Київській клініці Шалімова у 86 років, похований 29 липня в Бобровиці. Спадщина – не лише земля, а й приклад: творити, попри війни та кризи. Його “Земля і воля” процвітає, а історії живуть у пам’яті чернігівців, нагадуючи, що справжні герої сіють не лише зерно, а й надію.
Яковишинівські поля шепочуть про врожаї минулих літ, а його уроки – про майбутні. Земля не зраджує тим, хто її любить по-справжньому.