Хмельницький, це жваве місто в серці Поділля, завжди вабило своєю динамікою – від гамірних ринків до тихих вуличок, де історія шепоче з кожного куточка. Але за цією сучасною назвою ховається цілий шар минулого, ніби старовинний палімпсест, де нові рядки накладаються на давні. Місто, яке ми знаємо як Хмельницький, колись носило зовсім інше ім’я, і ця трансформація відображає бурхливі віхи української історії, від польського панування до радянських реформ.
Перші згадки про поселення сягають глибоко в XV століття, коли Поділля було ареною політичних ігор між королівствами. Уявіть густий ліс над річкою Південний Буг, де з’явилося село Плоскирівці – скромне, але стійке. З часом воно еволюціонувало, набуваючи нових рис, як дерево, що пускає нові гілки. Саме ця еволюція назв робить історію міста такою захоплюючою, адже кожна зміна – це відлуння епохи.
Витоки назви: від Плоскирівців до Проскурова
Історія починається з документа 1431 року, де король Владислав II Ягайло згадує поселення “Ploskirowce” – так звучала назва в польських актах. Це був час, коли Подільське воєводство тільки формувалося, і маленьке село над Бугою стало частиною великої мозаїки. Назва “Плоскирівці” походить від слова “плоский”, що натякає на рівнинний ландшафт місцевості, де річка розливалася спокійно, ніби дзеркало під сонцем. Але життя тут не було таким спокійним: набіги татар, війни і торгівля формували характер поселення.
З роками село перетворилося на містечко, і назва спростилася до “Плоскирів”. Це ім’я трималося століттями, поки в XVII столітті не набуло форми “Проскурів”. Чому саме так? Деякі історики пов’язують це з проскурою – церковним хлібом, який випікали місцеві ремісники, адже місто стало центром торгівлі. Інші бачать корені в прізвищі власників, як Проскур-Ніцинських, які володіли землями. Ця трансформація нагадує, як ріка міняє русло – повільно, але невідворотно, під впливом часу і людей.
До XVIII століття Проскурів уже був повноцінним містом з фортецею, ринками і церквами. Він пережив пожежі, епідемії і навіть повстання, але назва залишалася стійкою, ніби якір у бурхливому морі історії. Радянська влада, прийшовши в 1917 році, спочатку не чіпала ім’я, але все змінилося в середині XX століття.
Перейменування в 1954 році: чому Проскурів став Хмельницьким
1954 рік став переломним – рік, коли місто скинуло стару шкіру і одягнуло нову. Радянський уряд, святкуючи 300-річчя Переяславської ради, вирішив увічнити пам’ять Богдана Хмельницького, гетьмана, який символізував боротьбу за незалежність. Проскурів, тоді адміністративний центр області, ідеально пасував для такої честі. Перейменування відбулося 16 січня 1954 року указом Президії Верховної Ради УРСР, і з того дня місто носить ім’я Хмельницький.
Ця зміна не була випадковою. Хмельницький ніколи не бував у Проскурові, але його постать була зручним символом для радянської пропаганди – воїн проти польського гніту, союзник з Росією. Місто, яке виросло з скромного села, тепер асоціювалося з великим гетьманом, ніби скромний потічок злився з могутньою рікою. Однак для місцевих жителів це було більше, ніж бюрократичний акт: воно відображало ширші процеси русифікації та ідеологічного переписування історії.
Цікаво, що спочатку розглядалися інші кандидати на перейменування, як Кам’янець-Подільський чи навіть Вінниця, але Проскурів переміг через свій статус. Після перейменування місто розквітло – з’явилися нові заводи, університети, і населення зросло з 50 тисяч у 1950-х до понад 270 тисяч сьогодні. Назва Хмельницький стала синонімом промислового центру, але під нею все ще ховається Проскурів, як прихований шар у старовинній картині.
Історичний контекст перейменувань в Україні
Перейменування Проскурова не було унікальним – це частина хвилі, яка прокотилася Україною в радянські часи. Міста як Катеринослав стали Дніпропетровськом, а Єлисаветград – Кіровоградом, відображаючи ідеологічні зрушення. У випадку Хмельницького це було пов’язано з культом Хмельницького, якого радянська історіографія зображувала як борця за “возз’єднання” з Росією. Сучасні історики, однак, підкреслюють нюанси: гетьман шукав союзників, але не повну інтеграцію.
Після незалежності України в 1991 році почався зворотний процес декомунізації. Багато міст повернули історичні назви, як Кропивницький чи Покровськ, але Хмельницький залишився незмінним. Чому? Можливо, через повагу до постаті Хмельницького, яка все ще резонує в національній пам’яті. Це робить історію назви міста живою дискусією, де минуле переплітається з сьогоденням.
Еволюція назви через століття: хронологія змін
Щоб краще зрозуміти шлях назви, варто поглянути на хронологію. Вона нагадує ланцюг, де кожна ланка – епоха з власними кольорами і текстурами. Ось ключові етапи, які формували ідентичність міста.
| Період | Назва | Ключові події |
|---|---|---|
| 1431–XVI ст. | Плоскирівці / Ploskirowce | Перша згадка в документах короля Ягайла; село над Бугою. |
| XVII–XVIII ст. | Плоскирів / Проскурів | Отримання магдебурзького права в 1795 році; розвиток торгівлі. |
| XIX–поч. XX ст. | Проскурів | Частина Російської імперії; будівництво залізниці в 1870-х. |
| 1954–сьогодення | Хмельницький | Перейменування на честь Богдана Хмельницького; швидка урбанізація. |
Ця таблиця базується на даних з історичних джерел, таких як Вікіпедія та сайту texty.org.ua. Вона ілюструє, як назва еволюціонувала, відображаючи політичні зміни – від польського впливу до радянського. Кожна епоха додавала свій штрих, роблячи історію багатшою.
Після такого огляду стає зрозуміло, чому назва – це не просто слово, а цілий наратив. Вона розповідає про людей, які жили тут, про битви і мир, про торгівлю і культуру.
Культурне значення назви: як Проскурів живе в сучасному Хмельницькому
Навіть після перейменування дух Проскурова не зник. Старі вулиці, як Кам’янецька чи Проскурівська, зберігають ехо минулого, ніби старовинні мелодії в сучасній симфонії. Місцеві музеї, такі як Хмельницький обласний краєзнавчий музей, присвячують експозиції історії Проскурова, показуючи артефакти від козацьких часів до радянської ери. Це місце, де можна відчути пульс історії, доторкнувшись до документів 1431 року.
Сучасні хмельничани пишаються своїм корінням. Фестивалі, як День міста в вересні, часто згадують Проскурів, з реконструкціями подій і народними гуляннями. Назва Хмельницький стала брендом, але під нею ховається шар ностальгії за Проскуровом – містом, яке пережило пожежу 1822 року, коли згоріло майже все, але відродилося сильнішим.
У літературі та мистецтві ця тема теж жива. Письменники, як Василь Кравчук, описують Проскурів як місце, де перепліталися долі євреїв, поляків і українців, створюючи мультикультурну тканину. Сьогодні, в 2025 році, з урахуванням війни і міграцій, місто продовжує еволюціонувати, але його історична назва нагадує про стійкість.
Цікаві факти про історію назви Хмельницького
- 🍞 Назва “Проскурів” може походити від “проскури” – хліба для причастя, бо місто славилося пекарнями в XVII столітті, де випікали тисячі хлібин для церков і ринків.
- 🏰 У 1795 році Проскурів отримав магдебурзьке право, що зробило його повноправним містом з власним гербом – зображенням лева, символом сили Поділля.
- 📜 Перша згадка 1431 року – в акті дарування земель шляхтичу Федору Бучацькому, що робить місто старшим за багато європейських столиць за документованою історією.
- 🚂 Залізниця, побудована в 1870 році, перетворила Проскурів на транспортний вузол, приваблюючи купців з усієї імперії і змінюючи економіку назавжди.
- 🕰️ У 1954 році перейменування збіглося з масовими святкуваннями, але місцеві жартували, що “Хмельницький тут не ступав ногою”, підкреслюючи іронію історії.
Ці факти додають барв історії, показуючи, як назва – це не статичний ярлик, а жива сутність. Вони базуються на перевірених джерелах, як стаття на сайті glavred.net.
Міфи і реальність: поширені помилки про назву міста
Багато хто думає, що Хмельницький завжди називався так, але це міф, народжений з радянських підручників. Інша помилка – пов’язувати назву безпосередньо з Богданом Хмельницьким, ніби він заснував місто. Насправді гетьман воював далеко звідси, а перейменування було політичним жестом. Реальність складніша: назва еволюціонувала органічно, відображаючи лінгвістичні зрушення від польського “Ploskirow” до українського “Проскурів”.
Ще один міф – що Проскурів був незначним селом до XX століття. Навпаки, в XIX столітті це був жвавий центр з ярмарками, де торгували зерном і тканинами, приваблюючи мандрівників з Відня до Києва. Розуміння цих нюансів робить історію багатшою, ніби відкриваєш приховані кімнати в старовинному замку.
Сучасні перспективи: чи повернеться назва Проскурів?
У 2025 році, з деколонізацією, деякі активісти пропонують повернути історичну назву, аргументуючи, що Хмельницький – радянський рудимент. Дискусії в соцмережах, як на X (колишньому Twitter), показують розділені думки: одні бачать у Проскурові зв’язок з корінням, інші – у Хмельницькому символ єдності. Міська влада поки що не планує змін, але історія вчить, що назви не вічні.
Якщо таке станеться, це могло б стати частиною ширшої хвилі, як перейменування Кіровограда в Кропивницький. Для жителів це означало б переосмислення ідентичності, ніби переписування старої книги з новим фіналом. Поки що Хмельницький процвітає, поєднуючи минуле з майбутнім у своєму унікальному ритмі.
Історія назви – це дзеркало, в якому відображається душа міста. Вона нагадує, як час міняє все, але сутність залишається, ніби вічний вогонь у старовинній лампі.
Залишити відповідь