У важкій вазі боксу, де кожен удар – як грім серед ясного неба, В’ячеслав Глазков вирізнявся не лише потужними кулаками, а й незламним характером. Народжений у Луганську 15 жовтня 1984 року, цей українець здобув бронзу на Олімпіаді-2008 у Пекіні, срібло на чемпіонаті світу-2007 і дійшов до бою за титул IBF у суперважкій категорії. Його рекорд у профі – 21 перемога, 13 нокаутів, одна нічия та єдина поразка через травму. А сьогодні, у 41 рік, Глазков прокладає шлях по американських шосе як далекобійник, перетворюючи мрії на реальність.
Зріст 188 см, розмах рук 192 см, ортодоксальна стійка – ці параметри робили його “Царем” на рингу, як і прозвисько The Czar. Від луганських залів до Barclays Center у Брукліні, його шлях сповнений драматичних поворотів: від олімпійських медалей до операцій на коліні й вантажівок по 4000 км на тиждень. Глазков не просто бився – він жив боксом, а тепер ділиться досвідом у інтерв’ю, коментуючи спаринги з Олександром Усиком чи корупцію в спорті.
Така трансформація вражає: з претендента на світовий трон до водія трейлера з грінкартою, який підтримує Дональда Трампа. Його історія – це не кінець ери, а нова глава, де дисципліна боксера допомагає освоювати професію, що вимагає не менше витримки.
Раннє життя в Луганську: перші удари долі
Луганськ середини 80-х – промислове серце Донбасу, де хлопці загартовувалися на вулицях і в спортзалах. В’ячеслав Глазков виріс саме тут, у родині, де спорт став рятівним колом від вуличних спокус. Перший тренер Володимир Ілліч Баранов у клубі “Заря-Україна” помітив у підлітка природний талант: швидкі ноги, точні удари й неабияку витривалість. “Бокс навчив мене дисципліни, без якої на дорозі – катастрофа”, – згадує Глазков у розмовах.
Потім перехід до клубу “Звезда” під керівництвом Олександра Арланова закріпив прогрес. Тренування були жорсткими: біг по 20 км, спаринги до крові, дієта, що ламала волю. Бабуся, яка виховувала онука, стала опорою – її трагічна загибель під час обстрілів Луганська у 2014-му додала болю, але й сили. Цей фон сформував характер воїна, готового до будь-яких випробувань.
У 2004-му, ще студентом, Глазков блиснув золотом на чемпіонаті світу серед студентів в Анталії, зупинивши азербайджанця Ельчіна Алізаде. Це був старт, що пророкував велике майбутнє в аматорському боксі.
Аматорська кар’єра: срібло світу й бронза Олімпії
2005 рік приніс дебют на чемпіонаті світу: перемога над литовцем Ярославом Яксто (26:20), але кубинець Одланьєр Соліс став стіною (11:26). Наступний сезон – бронза на чемпіонаті Європи-2006, де Глазков рефері-стопом переміг британця Девіда Прайса, та поразка в півфіналі від болгарина Кубрата Пулева. Кожен бій додавав досвіду, як цеглини до фортеці.
Вершина – Чикаго-2007. Глазков розгромив колумбійця Оскара Ріваса (23:7), повторно Яксто (RSC 3) і китайця Чжана Чжилэя (21:11), але в фіналі поступився італійцю Роберто Каммарелле (14:24), здобувши срібло. Ця медаль відкрила двері до Пекіна. Орден “За мужність” III ступеня 4 вересня 2008-го став визнанням від України.
Олімпіада-2008 запам’яталася драмою. У 1/8 Глазков здолгав кубинця Роберто Альфонсо (5:3), у чвертьфіналі алжирця Невфеля Уата (10:4). Та травма ліктя змусила знятись проти того ж Чжана Чжилэя – бронза для України, але з присмаком незавершеності. Заслужений майстер спорту – титул, що підкреслює його внесок.
Професійний дебют: від Москви до американських титулів
2 липня 2009-го в Москві Глазков стартував профкар’єрою: одноголосне рішення над турком Оезканом Четінкая за 4 раунди. Початок був стрімким – 10 перемог поспіль, серед них над Денисом Бахтовим, Аскером Балашем. Нічия з Малік Скоттом (SD 10) у 2013-му стала уроком: судді побачили рівний бій, але Глазков ріс.
Перемога над Тор Хамером (RTD 4) і Gbenga Oluokun (TKO 10) підготувала до більших вершин. У 2012-му WBC Baltic Silver проти Константіна Айріха – чергова корона. Американський ринг кликав: з 2014-го життя в США, Форт-Лодердейл.
Ключовий момент – бій з Томашем Адамеком 14 березня 2014-го: UD 12 раундів за IBF North American. Поляк, екс-чемпіон світу, упав перед натиском українця. Потім Derric Rossy (UD), Darnell Wilson – шлях до еліти.
Ключові бої: таблиця тріумфів і випробувань
Професійна кар’єра Глазкова – це мозаїка з 23 поєдинків, де нокаути чергувалися з тактичними битвами. Ось основні, що визначили статус “Царя”.
| Дата | Суперник | Результат | Раунди | Титул/Деталі |
|---|---|---|---|---|
| 15.03.2015 | Steve Cunningham | W UD | 12 | IBF USBA Heavy |
| 14.03.2014 | Tomasz Adamek | W UD | 12 | IBF North American Heavy |
| 13.02.2013 | Malik Scott | D SD | 10 | Рівний бій |
| 12.05.2012 | Gbenga Oluokun | W TKO | 10 (1:32) | Потужний нокаут |
Дані з boxrec.com. Ці перемоги над екс-чемпіонами, як Cunningham чи Adamek, підняли Глазкова в топ-10 IBF, наблизивши до мрії.
Після таблиці видно динаміку: від техно нокаутів до очок у марафонах. Кожен бій – крок до вершини, з акцентом на витривалість.
Бій за титул IBF: мрія, що зламала коліно
15 березня 2015-го в Монреалі Глазков переміг Стіва Каннингема (UD 12) за USBA, заробивши шанс на IBF. Спочатку планувався Тайсон Ф’юрі, але після відмови – Чарльз Мартін за вакантний титул. 16 січня 2016-го, Barclays Center, Бруклін: 10 тисяч глядачів, HBO трансляція.
У третьому раунді праве коліно Глазкова не витримало – розрив хрестоподібної зв’язки, TKO 3:1:50. Мартін став чемпіоном, а українець – на операційний стіл. Друга операція, рецидив – кар’єра обірвалася. “Я заплатив 65 тисяч відступних продюсеру, але травма все зламала”, – зізнався в інтерв’ю 2023-го (vringe.com).
Цей бій – метафора долі: один момент, і цар перетворюється на мандрівника.
Цікаві факти про В’ячеслава Глазкова
- Спарингував з Олександром Усиком: “Він ізмотає Ф’юрі”, – коментував Глазков у 2023-му.
- Підтримує Трампа: бачить у ньому рятівника від нелегалів і “ліберальної повістки”.
- Забезпечив майбутнє: будинок за 380 тис. дол., трак 80 тис., трейлер 50 тис.
- Корупція в боксі: платив за контракти, але не зламався.
- Instagram @viacheslavglazkov: фото з доріг, родиною, спогадами про ринг.
Ці деталі розкривають людину за маскою бійця – з гумором про довгі ночі за кермом і ностальгією за нокаутами.
Нове життя в США: від рингу до шосе
З 2014-го – США, спочатку Маямі, з 2025-го Х’юстон з родиною. Грінкарта в кишені, але громадянство не цікавить. З кінця 2017-го далекобійник: до 4000 км/тиждень, 60 годин праці, заробіток до 10 тис. дол./міс (champion.com.ua). Вживаний трак і трейлер – інвестиція в стабільність.
Економіка кусюча, але дисципліна боксера рятує: “Бокс навчив планувати, як маршрут”. Заїзди до Канади, ночівлі в кабіні – романтика для тих, хто знає ціну свободі. Спростував чутки про російське громадянство, лишаючись патріотом. Інтерв’ю 2023-го: міг би боксувати з Джошуа, але вибрав спокій.
Сьогодні Глазков – приклад адаптації: бокс дав м’язи й розум, дороги – свободу. Його історія надихає тих, хто шукає другий шанс, нагадуючи, що справжні переможці не зупиняються.