У львівських вуличках, де ще відчувається подих давніх боїв за незалежність, 7 червня 1977 року з’явився на світ Володимир Михайлович В’ятрович. Цей чоловік, чиє ім’я стало синонімом декомунізації та відродження української історичної пам’яті, пройшов шлях від архівних полиць до парламентських трибун. Історик, публіцист, народний депутат – його біографія сповнена драматичних поворотів, що віддзеркалюють долю нації в часи потрясінь.
З ранніх років оточений атмосферою Галичини, де традиції визвольних змагань передаються з покоління в покоління, В’ятрович обрав історію своєю зброєю. Закінчивши Львівський національний університет імені Івана Франка в 1999 році за спеціальністю “історик”, він не просто вивчав минуле – він його розкопував. У 2004-му захистив кандидатську дисертацію про закордонні рейди УПА, доводячи, що боротьба за свободу не знала кордонів. Сьогодні, станом на 2026 рік, як доктор філософії та активний нардеп від “Європейської солідарності”, він продовжує формувати національну ідентичність.
Його кар’єра – це не сухий перелік посад, а справжня епопея: від директора Галузевого архіву СБУ до голови Українського інституту національної пам’яті (УІНП). Там, у 2014–2019 роках, Володимир запустив декомунізацію, зруйнувавши тисячі пам’ятників тоталітарному минулому. А в парламенті IX скликання, що триває й досі через воєнний стан, він відстоює гуманітарну політику, критикуючи будь-які компроміси з агресором.
Ранні роки: коріння в львівській землі
Львів 1970-х – місто, де радянська пропаганда намагалася заглушити голоси предків, але не змогла. Тут виріс Володимир В’ятрович, у сім’ї, де повага до історії була не абстракцією, а живою спадщиною. Хоча деталі дитинства рідко згадуються в публічних джерелах, його вибір професії свідчить про ранній інтерес до таємниць минулого. Шкільні роки пройшли в атмосфері, де розповіді про УПА перешіптувалися за зачиненими дверима.
У 1994 році, коли Україна тільки набирала обертів незалежності, юний абітурієнт вступив на історичний факультет ЛНУ ім. Франка. Студентські роки стали фундаментом: лекції про визвольний рух, перші публікації, перші суперечки з радянськими міфами. У 1999-му диплом, у 2004-му – кандидат наук. Тема дисертації – рейди УПА в Чехословаччину – не випадкова: це був виклик тоталітарній версії історії, де повстанці зображувалися бандитами.
Цей період заклав риси характеру В’ятровича: наполегливість, як у партизанів Карпат, і гострий розум, що розтинає пропаганду. Перехід від студентської лави до архівів став природним, ніби доля кликала його до бою за правду.
Архіви як поле битви: перші кроки в професії
2002 рік – Володимир очолює Центр досліджень визвольного руху у Львові. Тут, серед пилу документів, народилися перші монографії: “Сотенний ‘Бурлака'” (2000), “Рейди УПА теренами Чехословаччини” (2001). Ці праці не просто наука – вони реабілітація героїв, яких десятиліттями паплюжили.
У 2008-му доля кидає виклик: призначення директором Галузевого державного архіву СБУ. Уявіть: радянські архіви, заповнені компроматом на націю, тепер під контролем патріота. За два роки В’ятрович оприлюднив тисячі справ, розкривши антиукраїнську діяльність КДБ. Це був прорив, ніби відімкнули ланцюги з минулого. Паралельно – викладання в Українському католицькому університеті, редакторство журналу “Український визвольний рух”.
Стажування в Гарварді (2010–2011) розширило горизонти: співпраця з Українським науковим інститутом, нові методи аналізу. Ці роки – не пауза, а зарядка для головної місії. Згідно з даними з uk.wikipedia.org, саме тут сформувалася його стратегія: архіви не ховають – вони звільняють.
Декомунізація: епоха УІНП під керівництвом В’ятровича
Революція Гідності 2013–2014 років вистрелила його на вершину. У березні 2014-го – голова УІНП. Це не бюрократична посада, а революція в пам’яті. Закон про декомунізацію 2015-го: знесено понад 2500 пам’ятників Леніну, перейменовано тисячі вулиць. В’ятрович став обличчям змін – від Сталіна до Шухевича на топоніміці.
Інститут не тільки руйнував, а й будував: виставки, книги серії “Історія з грифом ‘Секретно'”, доступ до архівів. “Друга польсько-українська війна 1942–1947” (2011), “За лаштунками ‘Волині-43′” (2016) – твори, що перевернули дискусії про Волинську трагедію. Критики звинувачували в однобокості, але факти з архівів мовчать переконливіше за риторику.
До 2019-го УІНП став фортецею правди. Звільнення урядом Гройсмана – удар, але спадщина жива. Володимир не зламався: перейшов у політику, несучи той самий вогонь.
Політична арена: від Майдану до Верховної Ради
Ще на Майдані – активіст Громадського сектора. 2019-го – 25-й у списку “Європейської солідарності”, обраний нардепом IX скликання. У комітеті з гуманітарної політики він блокує будь-які реставрації радянського, підтримує музеїфкацію Бабиного Яру, протидіє російській пропаганді.
У 2024–2026 роках, під час повномасштабної війни, В’ятрович – голос стійкості. Критикує уряд за “зраду” в переговорах, лобіює визнання УПА регулярною армією. Його виступи в Раді – як партизанські ноти: гострі, безкомпромісні. Активний у соцмережах, де розвінчує міфи про історію.
Станом на 2026, попри воєнний стан і відкладені вибори, він лишається ключовим гравцем. Діяльність у парламенті поєднується з публіцистикою, роблячи його мостом між минулим і сьогоденням.
Літературна спадщина: книги, що змінюють свідомість
Автор понад 10 монографій, співавтор десятків. Бестселер “Україна. Історія з грифом ‘Секретно'” (2011, наклад понад 100 тис.) розкрив КДБ-шні архіви про повстанців. “Нотатки з кухні ‘переписування історії'” (2021) – іронічний укол критикам.
Нещодавні хіти: “Наша столітня. Короткі нариси про довгу війну” (2023), де війна з Росією – продовження століть боротьби. А 2025-го – “Генерал Кук. Біографія покоління УПА”, присвячена Василю Куку, останньому головнокомандувачу. Книга увійшла в топи рейтингів “Книжка року-2025”, за даними видавництв.
Його стиль – не академічна нудьга, а динамічна розповідь, ніби біля вогнища. Книги не просто інформують – запалюють патріотизм, стаючи must-read для поколінь.
Особисте життя: за лаштунками публічної постаті
Поза архівами та Радою – сім’я. Дружина Ярина Ясиневич, економіст за освітою, підприємець, активістка. Разом вони – команда: вона підтримувала в УІНП, балотувалася від “Голосу” 2019-го. Син Юрій, народжений близько 2016-го, уже школяр – фото з першого вересня 2023-го в вишиванках розтопило серця фанатів.
Сім’я – опора в бурях критики. Володимир рідко ділиться приватним, але пости в Facebook показують теплий дім, де історія оживає за вечерею. Це додає людяності фігурі, що здається непохитною скелею.
Критика та спадщина: суперечлива зірка
Не всім до смаку його радикалізм. Польські історики звинувачують у виправданні Волині, американці як Джон-Пол Химка – у “стиранні” єврейських жертв ОУН. Українські колеги, як Ярослав Грицак, критикують за політизацію. Та В’ятрович парирує фактами: “Архіви не брешуть”.
Його внесок – у звільненні від совка. Тисячі перейменувань, музеї, книги – це фундамент нової ідентичності. У 2026-му, коли війна триває, його голос лунає гучніше: Україна – не жертва, а борець.
Цікаві факти про Володимира В’ятровича
- Особисто знав Василя Кука, останнього командира УПА, – книга 2025-го базується на спогадах.
- У 2004-му входив до “Опору Молоді”, блокував Ющенка від Януковича – передвісник Майдану.
- Його “Історія з грифом ‘Секретно'” визнана найкращою в США 2022–2023 за Enemy Archives.
- Нагороджений Хрестом Івана Мазепи (2009), премією Стуса (2012).
- У 2025-му книга “Генерал Кук” потрапила до фіналу “Книжка року”.
Ці перлини роблять біографію ще яскравішою, ніби мозаїка з архівних знахідок.
Хронологія ключових етапів кар’єри
Щоб краще орієнтуватися в динаміці життя В’ятровича, ось таблиця основних віх. Вона ілюструє, як кожен крок наближав Україну до правди.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 1977 | Народження у Львові | Початок шляху в Галичині |
| 1999 | Диплом історика ЛНУ | Вступ до наукової еліти |
| 2004 | Кандидат наук, Помаранчева революція | Активізм + наука |
| 2008 | Директор архіву СБУ | Розсекречення КДБ |
| 2014–2019 | Голова УІНП | Декомунізація |
| 2019–дотепер | Нардеп IX скликання | Гуманітарний фронт |
| 2025 | Книга “Генерал Кук” | Топ рейтингів |
Джерела даних: uk.wikipedia.org та liga.net. Таблиця підкреслює ритм кар’єри – від дослідника до лідера.
В’ятрович – не просто біографія, а живий приклад, як один чоловік може зрушити гори пам’яті. Його боротьба триває, надихаючи на нові відкриття в архівах і серцях.