У серці Хмельниччини, де полтавські лани шепочуть про давні традиції, 10 червня 1967 року народився Віталій Богданович Данілов. Цей чоловік поєднав у собі міць борця, стратегічний ум футболіст-функціонера та наполегливість політика. Колишній президент Української Прем’єр-ліги, тричі народний депутат від “Батьківщини”, голова Харківської обласної організації партії – його шлях сповнений драматичних поворотів, від скромних починань до національних арен. Сьогодні, у 2026 році, він продовжує допомагати захисникам через власний фонд, демонструючи, як спорт і громадська справа переплітаються в долі лідера.
Данілов не просто функціонер чи нардеп – він символ трансформації українського футболу в професійну лігу та стійкий голос Сходу в парламенті. Його кар’єра охоплює понад три десятиліття: від перших бізнес-кроків у 90-х до реформ Прем’єр-ліги та допомоги ЗСУ під час війни. Ця історія показує, як один чоловік може впливати на мільйони фанатів і виборців, балансуючи між полем, бізнесом і владою.
Раннє дитинство та перші перемоги на спортивній арені
Великий Олександрів – тихе село Віньковецького району, де Віталій провів перші роки. Тут, серед хлібних полів і річкових заток, формувався характер майбутнього майстра спорту. У шкільні роки він захопився вільною боротьбою, тренуючись у ДЮСШ №3 Хмельницького. Переїзд до львівського спортінтернату в 1980-му став першим серйозним випробуванням – юний борець покинув рідні краї заради мрії.
Талант виявився швидко: Данілов став переможцем першості СРСР серед юніорів та молоді з вільної боротьби, здобувши звання майстра спорту. Ці перемоги загартували його, навчивши витримці та стратегії – якості, які згодом знадобляться в бізнесі й політиці. Уявіть: на килимі, де кожен захват міг коштувати поразки, він вчився перемагати сильніших. Цей досвід став фундаментом для всього життя.
Село не забулося – воно нагадувало про корені. Навіть ставши харків’янином, Данілов зберіг зв’язок з Хмельниччиною, повертаючись туди душею в найскладніші моменти.
Освіта, бізнес-стартап у 90-х і перші фінансові маневри
Закінчивши Київський національний університет фізичного виховання і спорту за спеціальністю “Теорія і методика викладання спорту”, Віталій обрав не тренерську стежку, а бізнес. Додатково в 2004-му здобув економічну освіту в Харківському державному економічному університеті – фінанси стали його другим “рингом”. Трудова біографія розпочалася в 1993-му: менеджер у спільному українсько-литовсько-гібралтарському підприємстві “Ліберті”, а за три місяці – директор.
90-ті – час хаосу й можливостей. З 1995 по 2000 рік Данілов очолював ТОВ “Атлантик”, паралельно ставши заступником голови наглядової ради ВАТ “Інпромбанк”. За сумісництвом працював у Держпідприємстві “Регіон” при Управлінні справами Президента, а згодом – заступником директора ТОВ “Співдружність”. Ці роки навчили його маневрувати в бурхливих водах перехідної економіки, де кожен контракт був як борцівський хапок.
Бізнес не зупинився: на 2019-й він заснував ТОВ “Інвестор-Атіка” (видобуток і торгівля газом), став бенефіціаром “Сахалінське-1” та “Актив газ ресурс” разом із братом Андрієм Даніловим та Ігорем Котвіцьким. Ці активи підкреслили його фінансову стійкість, попри політичні бурі (дані з chesno.org).
Вхід у великий футбол: від “Металіста” до ФК “Харків”
Харків став новим домом для Данілова – місто, де спорт пульсує венами промисловості. У 2002-му його обрали депутатом Харківської міськради (самовисуванець по округу №24). Це відкрило двері у футбол: з липня 2003 по грудень 2004-го – віце-президент ВАТ ФК “Металіст”. Клуб переживав трансформацію, і Данілов допомагав у менеджменті, вчорашній борець тепер керував тисячами фанатів.
Вершина – президентство ФК “Харків” з липня 2005 по жовтень 2007-го. Команда грала в Першій лізі, боролася за підвищення. Під його керівництвом клуб стабілізувався фінансово, інвестував у молодь. Це був період, коли харківський футбол дихав на повні груди, а Данілов став обличчям амбіцій Сходу.
Його пристрасть до спорту оживила місцеві ініціативи: заснував Харківський ДЮСШ “Богатир”, став президентом Федерації вільної боротьби Харківської області. Спорт для нього – не хобі, а спосіб будувати характер нації.
Президентство в Прем’єр-лізі: реформи, скандали та спадщина
Майбутнє покликало на національний рівень. 27 травня 2008-го Данілова обрали в.о. президента Об’єднання професіональних футбольних клубів “Прем’єр-ліга”, а 15 липня – повноцінним президентом. До лютого 2016-го він керував топ-лігою України, переобраний 1 грудня 2009-го. Це ера професійнізації: запроваджено трансферні правила, маркетинг, ТВ-права. Під його егідою УПЛ стала бізнес-платформою, де клуби заробляли мільйони.
Не обійшлося без бур: позов ФК “Дніпро” щодо статуту ліги дійшов до суду, але зміни внесли, і справа закрили в листопаді 2009-го. Данілов профінансував аудит ліги, довівши прозорість. Його правління збіглося з золотою ерою “Шахтаря” та “Динамо”, але й з викликами – від кризи 2008-го до Євро-2012.
Вихід у 2016-му став логічним: час новим лідерам. Спадщина – стабільна структура УПЛ, яка пережила війну (за даними uk.wikipedia.org).
| Період | Посада | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| 2003-2004 | Віце-президент ФК “Металіст” | Фінансова стабілізація клубу |
| 2005-2007 | Президент ФК “Харків” | Розвиток інфраструктури |
| 2008-2016 | Президент УПЛ | Реформи статуту, маркетинг |
Таблиця ілюструє еволюцію: від локального до національного. Джерела даних – офіційні профілі на сайтах Верховної Ради та Chesno.org.
Політичний марафон: три скликання в Раді та харківський акцент
Політика паралельно футболу. 2002-го балотувався до ВР від “Яблука” (#36), але прорвався в Харківську раду. Тріумф – 2007-й: нардеп VI скликання від БЮТ (#105), член комітету ПЕК. 2012-го – VII скликання від “Батьківщини” (#57), замголова комітету сім’я, молодь, спорт. 2019-го – IX скликання (#16), комітет правоохоронці.
- Голова Політичної ради “Батьківщини”, лідер харківської організації – тримав Схід за Юлію Тимошенко.
- Підтримував ключові рішення: від енергетики до заборони проросійських церков (закон №8371).
- Прогульник у 2022-му через війну, склав мандат 27 листопада 2023-го (припинено 8 грудня, 291 голос).
Ці пункти підкреслюють баланс: спорт і політика для нього – єдине поле бою. Харків’яни пам’ятають його як захисника регіону під обстрілами.
Фонд і громадська місія в часи війни
З початком повномасштабної агресії 2022-го Данілов заснував Фонд у Харкові. Мета – гуманітарка, допомога ЗСУ. Гуманітарний центр “Акварель” рятував тисячі під обстрілами. Фонд об’єднав волонтерів, партнера з Марлогом, ГО “Захист”. Голова – син Богдан Віталійович. У 2026-му фонд продовжує: дрони, екіпірування, підтримка Харківщини.
Нагороди підкреслюють внесок: Орден “За заслуги” III ст. (2006), Орден Св. Миколая (2005). Данілов – не теоретик, а практик, який інвестує в країну.
Цікаві факти про Віталія Данілова
- Ви не повірите, але президент УПЛ сам майстер спорту – боровся за СРСР, а тепер бореться за Україну.
- Його фонд “Акварель” запрацював з першого дня вторгнення, роздаючи тисячі наборів харків’янам.
- Син Богдан очолює фонд – сімейна справа на фронті.
- У бізнесі з газом, але активи не заважають волонтерити мільйонами.
- Пережив суди з “Дніпром”, але реформував лігу назавжди.
Ці перлини роблять його постать живою легендою.
Сім’я, активи та погляд у майбутнє
Одружений, виховує сина Богдана та дочку Софію. Родина – опора в бурях. Активи: газові фірми, але декларації чисті (НАЗК). Дружина інвестувала в київську квартиру (17 млн грн), символ стійкості.
У 2026-му Данілов – пенсіонер парламенту, але активний у фонді та спорті. Його історія надихає: від села до лідерства, де кожен крок – перемога. Харків чекає нових матчів, а Україна – таких борців.