У серці Слобожанщини, де промислові гіганти переплітаються з культурними перлинами, Валерія Мураєва, нині відома як Валерія Дзюба, прокладає свій шлях крізь вихори політики та бізнесу. Народжена в Харкові 10 травня 1977 року, вона виросла в атмосфері динамічного міста, де кожен день пахне металом заводів і свіжістю степових вітрів. Сьогодні, як заступниця голови Харківської обласної ради, вона стоїть на передовій рішень, що змінюють життя тисяч харків’ян, особливо в часи, коли небо над регіоном нагадує крихкий скло під градом обстрілів.
Її кар’єра – це не просто посади, а справжній калейдоскоп ролей: від бухгалтера до директорки компаній, від матері двох синів до волонтерки, яка координує допомогу на фронті. Розлучення з відомим політиком Євгенієм Мураєвим у 2017-му стало поворотним моментом, після якого Валерія не просто вистояла, а розквітла, змінивши прізвище на Дзюбу в 2023-му та закріпившись у владі. Станом на 2026 рік вона лишається ключовою фігурою в облраді, вручаючи нагороди спортсменам і педагогам, навіть коли сирени стають частиною ритму дня.
Харківщина, зруйнована війною, потребує саме таких лідерів – тих, хто поєднує досвід бізнесу з емпатією до людей. Валерія Дзюба не уникає камер, але її сила в реальних справах: від фінансування спортивних заходів до підтримки ветеранів.
Раннє життя в родині з політичними коренями
Харків 70-х – це гул трамваїв по Сумській, де малюки грають у дворі під наглядом батьків-силовиків чи інженерів. Саме в такій сім’ї з’явилася на світ Валерія Олегівна. За офіційними даними, батьки були службовцями, але глибший контекст розкриває зв’язок з впливовим кланом: її батько Олег Таранов – народний депутат II скликання (1994–1998), банкір, голова наглядової ради “Українсько-Сибірської інвестиційної корпорації” та президент AKIB “Укрсиббанк”. Цей спадок дав їй перші уроки стабільності в хаосі 90-х, коли Харків балансував між промисловим спадком СРСР і новими реаліями.
Дитинство пройшло в ритмі великого міста, де родинні зв’язки відкривали двері, але Валерія рано навчилася покладатися на себе. Батько, як згадують у пресі, керував заводом “Рапід” і грав роль у фінансових колах, що формувало атмосферу амбіційності. Ці корені, наче міцні дубові пні, підтримали її в подальших випитах – від бізнес-стартапів до політичних баталій.
Хоча деталі дитинства не афішуються, зрозуміло: Харків з його слобожанським духом – впертість і гостинність – заклав основу характеру. Тут, серед степових просторів і промислових зон, формувалася жінка, яка згодом очолить комісії з культури та спорту.
Освіта та перші кроки в бізнесі
У 1999-му, коли Україна тільки-но оговтувалася від гіперінфляції, Валерія закінчила Харківський національний економічний університет за спеціальністю “бухгалтерський облік та аудит”. Цей диплом став пропуском у світ цифр і стратегій, де кожен гривня – як солдат на полі бою. Спочатку – посади бухгалтера й економіста в комерційних фірмах, де вона відточувала навички, наче ювелір огранює діамант.
Потім – державна служба в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Від провідного спеціаліста до помічника члена комісії: шлях, сповнений бюрократичних лабіринтів, але й уроків влади. Тут Валерія навчилася маневрувати в системі, де рішення впливають на тисячі інвесторів. Перехід до приватного сектору став логічним: керівні посади в комерційних структурах, де бізнес пульсує, як харківське серце.
Ключовий момент – ТОВ “Спецмонтаж” у Харкові, де вона була директоркою до 2020-го. Компанія займалася орендою нерухомості, а згодом її замінила Ольга Мураєва, мати ексчоловіка. Паралельно – придбання інтернет-каналу “Робінзон і Ко” у 2014-му, що стало платформою для піару та медіа-експериментів. Ці роки – суміш материнства й амбіцій, де Валерія балансувала між родиною та офісом.
Політичне народження: від Опоблоку до Блоку Кернеса
Політика кликала слобожанським темпераментом. У 2015-му на виборах до Харківської облради VII скликання Валерія балотувалася від Опозиційного блоку по мажоритарці №76 (центр Зміївщини), здобувши 43,8% голосів. Обрана, вона очолила постійну комісію з питань молодіжної політики, спорту, культури та туризму – напрямок, де Харків сяє фестивалями та стадіонами.
Членство в партіях: Політична рада “За Життя!” з 2017-го, голова харківської організації “Центр” (пізніше “За Життя!”), з 2019-го – лідерка регіоналки “Наші” Євгенія Мураєва (партія заборонена в Україні). 2019-й – позачергові до ВР по 181 округу (Зміїв + частина Харкова), самовисуванка з акцентом на позаблоковість України, 23% голосів – друге місце після “Слуги народу”.
2020-й приніс тріумф: список №4 “Блоку Кернеса – Успішний Харків!” до облради VIII скликання. 11 грудня обрана заступницею голови – посада, яку тримає й досі, попри зміну лідерів (від Артура Товмасяна до Тетяни Єгорової-Луценко). Тут вступне речення для списку: У цій ролі Валерія фокусується на кількох напрямах.
- ЖКГ та інфраструктура: розв’язання локальних проблем громад, від трубопроводів до доріг.
- Соціальний захист: допомога пенсіонерам, ветеранам, скривдженим війною.
- Культура й спорт: організація масових заходів, включно з міжнародними, фінансування мініпроєктів “Разом у майбутнє”, “Ефективна медицина”.
- Волонтерство: координація допомоги ЗСУ, Червоному Хресту.
Ці ініціативи не абстрактні – вони рятують життя. Після списку: У 2026-му, наприклад, вона вручила премії спортсменам за 2025-й, наголошуючи на “Сходженні на Олімп”.
Особисте життя: любов, розлука й нові горизонти
2005-й – шлюб з Євгенієм Мураєвим, тоді молодим політиком. Двоє синів, родинний бізнес, спільний піар. Але 2017-го – розлучення в Дзержинському райсуді Харкова: “втрата довіри й поваги”, як написала Валерія. Не скандал, а тихий розрив, де пріоритетом лишилися діти – без секцій, у звичайній школі, з мотивацією замість тиску.
Мураєва залишила прізвище, але в травні 2023-го змінила на Дзюбу після другого шлюбу з Валерієм Віталійовичем – непублічним чоловіком. Сини ростуть, а Валерія демонструє модель сучасної сім’ї: незалежність плюс турбота. Це не драма серіалу, а реальна еволюція жінки, яка ставить Україну понад особисте.
Фінансовий портрет: еволюція активів
Декларації розкривають успіх: від скромних доходів до солідних заощаджень. Ось порівняльна таблиця ключових змін.
| Рік | Нерухомість | Транспорт | Готівка/банки | Інше |
|---|---|---|---|---|
| 2018 (dumka.media) | Квартира 170,6 м² (1,16 млн грн) | BMW X6 2011 | $542 тис., €230 тис. | 15 картин, Rolex, Chopard, Hublot |
| 2021 | Квартира 201,7 м² (3,8 млн грн) | – | – | – |
| 2025 (youcontrol.com.ua) | – | Авто 2011 | – | Чоловік: Валерій Віталійович Дзюба; дочка? (можлива неточність) |
Джерела даних: dumka.media, youcontrol.com.ua. З 2022-го доплата ~2 тис. грн щомісяця йде ЗСУ – жест солідарності.
Роль у часи випробувань: війна та відродження Харківщини
З 24 лютого 2022-го Харків – на передовій. Валерія Дзюба як волонтерка координує рух, передає екіпіровку, відвідує фронт. Член колегій з культури, молоді, спорту – вона організовує заходи, що тримають дух: концерти, турніри, підтримка ЧХ (понад 1 млн охоплених). У 2025-му – нагородження тренерів премією Марії Гороховської, у 2026-му – педагоги в “Обдарованості”, бюджети на медицину.
Її звіти перед виборцями – не формальність: ремонт доріг, соцдопомога. Харківський бізнесмен Юрій Сапронов хвалить: “Розумна жінка, волонтерить”. У екології, бюджетах, IT – скрізь її слід. Слобожанська слава, почесний громадянин Чугуївщини – визнання.
Цікаві факти про Валерію Дзюбу
- Спростувала чутки про родинні зв’язки з Вадимом Рабіновичем: “Не дочка, не племінниця”.
- У 2023-му захистила російську в приваті як “слоожанський діалект”, але офіційно – українська.
- Засновниця БФ “Крок за кроком” та ГО “Всеукраїнський союз ‘За Життя!'”.
- У 2025-му вручила 77 відзнак викладачам ПТО.
- Люкс-годинники в декларації – символ успіху, але фокус на благодійності.
У 2026-му, коли Харків відбудовується, Валерія Дзюба продовжує: від екологічних комісій до культурних свят. Її історія – про силу, що проростає крізь асфальт, наче харківські каштани навесні.