Вахович Ірина Михайлівна: біографія ректорки ЛНТУ

У маленькому смт Млинів на Рівненщині, де рівнинні краєвиди Волині зливаються з першими променями весняного сонця, 8 квітня 1975 року народилася Ірина Михайлівна Вахович. Ця дата стала початком шляху жінки, яка з скромних витоків виросла в потужну фігуру української освіти та регіональної політики. Сьогодні, у 2026 році, вона пишається титулом ректорки Луцького національного технічного університету, куди повернулася з тріумфом у грудні 2025-го, здобувши 94% голосів колективу.

Її біографія — це не просто хронологія дат, а справжня сага про наполегливість, де кожен крок від економістки в дослідному господарстві до доктора наук і голови обласної ради нагадує підйом на вершину, вкриту хмарами викликів. Ірина Вахович поєднує в собі талант науковиці, уміння управлінця та харизму лідерки, яка надихає тисячі студентів і колег на Волині. Заміжня, мати доньки, вона вміє балансувати між публічним життям і родинним затишком, доводячи, що справжня сила — в гармонії.

Рівненські корені заклали фундамент: допитлива дівчина з Млинова мріяла про економіку, яка оживає в реальному житті. Закінчивши у 1997 році Луцький індустріальний інститут за спеціальністю “Економіка підприємства”, Ірина одразу поринула в практику, а згодом — у викладацтво, науку та політику. Цей шлях розкриває нюанси її успіху, від перших дисертацій до міжнародних проєктів.

Раннє дитинство та перші кроки в освіті

Смт Млинів, з його тихими вулицями та близькістю до Рівного, став колискою для юної Ірини, де перші уроки наполегливості вчила сама земля Волині — родюча, але вимоглива. Родина, ймовірно, прищепила любов до знань, бо вже шкільні роки вирізняли її серед однолітків жагою до цифр і стратегій. Переїзд до Луцька для навчання став логічним кроком: Луцький індустріальний інститут (нині ЛНТУ) відкрив двері в світ економіки.

У 1997 році диплом “Економіка підприємства” в руках молодої випускниці блищав обіцянками. Це не просто папір — це квиток до реального сектору. Перша робота економісткою в дослідному господарстві “Боратин” (1997–1998) навчила її практиці: як рахувати прибутки на полях, де кожна копійка на вагу золота. Наступний етап — менеджер у МП “Агат” (1998–1999), де Ірина відчула смак бізнесу, переговори та кризи.

Ці роки загартували характер. Волинь того часу переживала перебудову, і молода фахівчиня вчилася на ходу, перетворюючи теорію на інструменти виживання підприємств. Перехід до викладацтва в 1999 році в Луцькому державному технічному університеті став поворотом: тут народилася науковиця.

Науковий підйом: від кандидатської до докторського ступеня

З 1999 року Ірина Вахович — асистентка, згодом старший викладач і доцент кафедри менеджменту та маркетингу ЛНТУ. Але амбіції горіли яскравіше: у 2002 році в Інституті регіональних досліджень НАН України (Львів) вона захищає кандидатську дисертацію на тему “Теоретико-методологічні засади формування та реалізації регіональної політики фінансового забезпечення сталого розвитку”. Ця робота, ніби компас для Волині, розкрила проблеми асиметрій регіонів — від бюджетів до інвестицій.

Шість років потому, у 2008-му, докторська дисертація в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (Одеса) піднесла її до вершин: доктор економічних наук, професор. Тема заглибилася в фінансову стабілізацію регіонів, що актуально й досі, у часи децентралізації та війни. Член-кореспондент Академії економічних наук України з 2011-го — визнання, яке не дається легко.

Науковий стиль Ірини — практичний, з фокусом на Волинь: діагностика асиметрій, конвергенція регіонів, медичний туризм, креативна економіка. Вона опонувала 8 дисертацій, головує в експертних радах МОН. Її дослідження оживають у проєктах, де цифри перетворюються на стратегії зростання.

Кар’єрний злет у ЛНТУ: від завкафедри до ректорки

ЛНТУ — це її alma mater і сцена успіху. З 2004-го — завідувачка кафедри економіки та підприємництва, 2005–2008 — декан факультету бізнесу. Тут Ірина формувала покоління менеджерів, поєднуючи лекції з реальними кейсами волинських фірм. 2008–2010: директорка Навчально-науково-виробничого інституту економіки та управління — час інновацій у навчанні.

Далі — завкафедри фінансів (2010–2013, потім 2014–2019 з банківською справою та страхуванням), проректорка з науково-педагогічної роботи (2013–2014). Кожен пост додавав шар досвіду: від бюджетів до грантів Erasmus+ (Темпус MMATENG 2013–2016, UTTERLY 2021–2024).

2 грудня 2020 року — призначення ректоркою наказом т.в.о. міністра Сергія Шкарлета. А 9 грудня 2025-го — переобрання з 94% підтримки, обійшовши попередника Петра Савчука. Під її керівництвом ЛНТУ модернізував інфраструктуру, запустив “SMART Volyn Hub”, приєднався до транскордонних проєктів. Волинь пишається: університет — полюс росту з тисячами студентів.

Ось хронологія ключових етапів у таблиці для наочності.

Рік	Посада	Опис
1997–1998	Економістка, “Боратин”	Перший досвід у агросекторі
1999–2004	Асистентка/доцентка ЛНТУ	Викладання менеджменту
2005–2008	Декан факультету бізнесу	Формування бізнес-освіти
2019–2020	Голова Волинської облради	Політичне лідерство
2020–дотепер	Ректорка ЛНТУ	Переобрання 2025 з 94%

Джерела даних: сайт ЛНТУ (lntu.edu.ua) та uk.wikipedia.org. Таблиця ілюструє динаміку: від бази до вершини за 25 років.

Політичний горизонт: від депутатки до голови ради

Політика кликала в 2015-му: обрана депутаткою Волинської облради VII скликання від УКРОП (округ 54, мажоритарка). Фракція довірила бюджетну комісію (2018–2019), де Ірина демонструвала майстерність: оптимізувала фінанси, боролася з асиметріями. Кульмінація — 26 липня 2019-го, обрання головою Волинської обласної ради (до 25 листопада 2020-го, наступник Григорій Недопад).

Цей період — вир подій: децентралізація, бюджети, криза COVID. Вона балансувала інтереси партій, просувала проєкти “Великої реставрації”. У 2020-му балотувалася від “За Майбутнє” (VIII скликання), але фокус змістився на освіту. Безпартійна нині, судимостей немає — чиста репутація, за даними Chesno.org.

Політика навчила її компромісам, але не зламала науковий дух. Перехід до ректорства став логічним: регіональний розвиток через освіту.

Науковий спадок: монографії, статті та проєкти

Дослідження Ірини Вахович — це арсенал для Волині. Наукові інтереси охоплюють сталий розвиток, децентралізацію, креативну економіку, поствоєнну модернізацію. Ось ключові монографії:

• 2022: “Роль підприємництва у структурній модернізації економіки” (з І. Кравчук, 185 с.) — аналіз інновацій.
• 2021: “Бюджетна ефективність території” (з Г. Недопадом, 340 с.) — механізми децентралізації.
• 2017: “Регіональний вимір бюджетного регулювання депресивних територій” (224 с.) — фокус на Волині.
• І ще понад 10, включаючи “Капіталізація регіону” (2016, 306 с.).

Ці праці — не пил на полиці: вони вплинули на регіональні стратегії. У Scopus/WoS — десятки статей, як “Assessment of the impact of financial instruments” (2024) чи “Digital Tools for Stimulating Business” (2024). Головний редактор “Економічного форуму”, член рад.

Проєкти додають шарму: Erasmus+ OPTIMA (2021–2024), стажування в Польщі (2022), Португалії (2021). Керівниця НДР “Фінансово-інвестиційні механізми поствоєнної трансформації” (2023) — актуально для 2026-го.

Нагороди: визнання від держави та регіону

Стіпендії Кабміну (2003–2005), ВРУ (2009–2010), грамоти МОН (2004), “Відмінник освіти” (2006), “Людина року Волині” (2008). Сучасні: грамота ВРУ (2025), медаль “За розвиток Волині” (2024), нагрудний знак “За наукові досягнення” (2023). Членство: академік НАНВО України (2023), заступниця Ради асоціації ректорів технічних вишів (2024).

Ці нагороди — плоди праці, що надихають молодь. Волинь бачить у ній символ: жінка, яка змінює регіон.

Шлях Ірини Вахович триває: нові гранти, студенти, стратегії. Волинь чекає свіжих звершень від цієї нестримної сили.