Шумний зал Конгресу в Вашингтоні наповнився напруженою тишею 6 квітня 1917 року. Президент Вудро Вільсон щойно підписав резолюцію, яка оголошувала війну Німецькій імперії. США, довгі роки ховаючись за щитом нейтралітету, ступили на кривавий шлях Першої світової. Цей момент став поворотним не лише для Європи, що стікала кров’ю в окопах, але й для молодої Америки, яка відчула смак глобальної сили.
Саме в 1917 році Сполучені Штати офіційно приєдналися до Антанти проти Центральних держав. Рішення дозріло не за ніч – воно кипіло роками провокацій, обурення та хитких компромісів. Німецькі торпеди топили американські судна, таємні телеграми розкривали змову, а президент Вільсон, спочатку проповідник миру, проголосив: світ потребує захисту демократії. Ця дата назавжди закарбувалася як початок американської ери на світовій арені.
Але за сухими фактами ховається драма тисяч життів. Уявіть фермера з Айови, що кидає плуг і хапає гвинтівку, чи матір у Нью-Йорку, яка прощається з сином на пристані. Вступ у війну розірвав ізоляцію, запустивши маховик мобілізації, що змінив не тільки фронти, але й американське суспільство до невпізнанності.
Нейтралітет під тиском: роки до неминучого кроку
Коли в серпні 1914-го Європа запалала Першою світовою, Америка обрала бік спостерігача. Доктрина Монро шепотіла: європейські чвари – не наша справа. Президент Вільсон переобраний 1916-го під гаслом “Він зберіг нам мир” постачав союзникам зброю та кредити на мільярди доларів, перетворюючи економіку на воєнний двигун. Промисловість гуділа, ВВП стрибав угору, але серця американців розділилися: ірландці та німці-емігранти співчували Центральним державам, а англійська пропаганда малювала кайзера монстром.
Цей баланс тріснув від перших ударів. Фермери Техасу пам’ятали мексиканські набіги Панчо Вілья в 1916-му, що змусило відправити 150 тисяч солдатів на кордон. Та справжній жах прийшов з океану. Німецькі U-boat, голодні за перемогою, ігнорували пасажирські лайнери. Америка кипіла гнівом, але Вільсон маневрував: ноти протесту, “збройний нейтралітет” – усе, аби уникнути крові.
Економіка цвіла, як ніколи. Експорт до Антанти зріс удвічі, банки роздавали кредити. Рух “За готовність” на чолі з Теодором Рузвельтом гримів на мітингах: армія в 127 тисяч – смішно проти мільйонів у Європі! Ця кампанія розбудила націю, перетворивши нейтралітет на ілюзію.
Торпеда в “Лузітанію”: перша рана американської гордості
7 травня 1915-го Атлантика розірвалася вибухом. Британський лайнер “Лузітанія”, повний пасажирів з Нью-Йорка, пішов на дно за 18 хвилин від німецької торпеди. 1198 загиблих, серед них 128 американців – включаючи жінок і дітей. Газети вибухнули заголовками: “Барбарство кайзера!” Нью-Йоркські вулиці заполонили протести, Теодор Рузвельт кричав про помсту.
Німеччина виправдовувалася: лайнер ніс боєприпаси. Факт, але це не вгамувало біль. Вільсон надіслав ноту: “Занадто жахливо для цивілізованого світу!” Потоплення стало каталізатором, що розкололо суспільство: пацифісти звинувачували Британію в провокації, інтервенціоністи – Берлін у злочині. Німеччина тимчасово стрималася, але напруга наростала, як шторм над океаном.
Ця трагедія не призвела до війни одразу – Вільсон переобрали на обіцянках миру. Але рана не гоїлася. Мами плакали над фото синів, карикатуристи малювали U-boat з оскалом акули. Суспільство дозрівало для рішучого кроку.
Телеграма Ціммермана: змова, що підірвала довіру
Січень 1917-го приніс бомбу. Британська розвідка перехопила телеграму міністра закордонних справ Німеччини Артура Ціммермана Мексиці: “Ми почнемо необмежену підводну війну 1 лютого. Укладіть союз з Японією проти США. Ми дамо вам Техас, Нью-Мексико, Аризону!” Опублікована 1 березня в американських газетах, вона шокувала націю.
Мексика, з якою США ледь не воювали 1914-го, раптом – союзник кайзера? Карти кордонів заполонили пресу, гнів кипів. Вільсон наказав розшифровку оприлюднити, перетворивши дипломатію на скандал. Ця зрада зруйнувала залишки нейтралітету – Америка відчула загрозу вдома.
3 лютого розірвали дипломатичні відносини з Берліном. Сім американських суден потоплено в березні. Вільсон кликав Конгрес: “Німеччина хоче панувати океанами!” Суспільство, ще розділене, хилилося до війни.
6 квітня 1917: голосування, що змінило історію
2 квітня Вільсон стояв перед Конгресом: “Світ мусить бути безпечним для демократії!” Сенат схвалив 82-6, Палата представників – 373-50. 6 квітня резолюція стала законом. Америка вступила у війну не за перемогу, а за принципи – так вважав Вільсон.
Реакція вибухнула парадами в Нью-Йорку, рекрутинговими наметами на кожному кроці. Газети ревіли: “До Берліна!” Але не всі раділи: соціалісти Деба називали війну імперіалістичною, німці-американці ховалися від линчувань.
Цей день став народженням супердержави. Мобілізовано 4 мільйони, армія зросла в 30 разів. Генерал Джон Першинг очолив Американські експедиційні сили (AEF), перші частини висадилися у Франції в червні.
| Дата | Ключова подія |
|---|---|
| 7 травня 1915 | Потоплення “Лузітанії”, 128 американців загиблих |
| 1 лютого 1917 | Німеччина відновлює необмежену підводну війну |
| 1 березня 1917 | Опубліковано телеграму Ціммермана |
| 6 квітня 1917 | Конгрес оголошує війну Німеччині (джерело: uk.wikipedia.org) |
| 7 грудня 1917 | Війна Австро-Угорщині |
Таблиця ілюструє стислу хронологію, що привела до фатального рішення. Кожен крок наближав Америку до фронту, де чекали окопи Вердена та газові атаки.
Від рекрутів до героїв: AEF на фронті
- Мобілізація як цунамі: Закон про призов 1917-го охопив 24 мільйони чоловіків. Табори в Канзасі та Джорджії гуділи гімнами, жінки шили форму, афроамериканці боролися за рівні роти.
- Першинг і його армія: “Lafayette, ми тут!” – вигук у могилі Lafayette у Парижі. AEF уникали злиття з французами, навчаючись на власних помилках. Битва при Сен-Міiel (серпень 1918) – перша велика перемога.
- Жіночий внесок: 13 тисяч медсестер, перші жертви – троє на есмінці “Монголія” в жовтні 1917-го. Вони гинули першими, рятуючи поранених.
Солдати AEF стикалися з жахами: газ “іприт” душив легенів, іспанка косила табори. Один фермер з Оклахоми писав додому: “Бруд по коліна, щури розміром з кота, але ми йдемо вперед!” Втрати: 116 тисяч загиблих, 204 тисячі поранених (history.com). Їхня свіжість переломила хребет німцям у битві на Марні.
Цікаві факти про вступ США у Першу світову
- Першинг відкинув французьку форму – AEF носили каски “Дойче”, схожі на німецькі, бо кращі!
- Пропаганда CPІ (Комітет інформації) випустила 106 мільйонів плакатів: “Прикуй собаку кайзера!” Джаз і регтайм стали саундтреком рекрутингу.
- Іспанка вбила більше американців (близько 43 тисяч), ніж кулі. Кампи Першинга стали епіцентром.
- Типова помилка: плутанина з 1941-м Перл-Харбором. Або міф, що США “виграли війну самі” – реально підкріпили виснажену Антанту.
- Вільсонівські 14 пунктів народилися тут, але Сенат відкинув Лігу Націй, повернувши ізоляціонізм.
Ці перлини показують, як війна вплелася в тканину американського життя, від плакатів до епідемій.
Наслідки: від Версалю до “ревучої двадцятки”
Перемога 11 листопада 1918-го зробила США кредитором світу – 10 мільярдів боргів Європи. Вільсон у Версалі малював мир: самоназначення народів, Ліга Націй. Але Сенат заблокував ратифікацію, боячись “вічних війн”.
Дома – бум: джаз заполонив Гарлем, жінки вибороли 19-у поправку 1920-го, Prohibition 1919-го як “воєнний соціалізм”. Але тіні лишилися: ветерани з “бонусною армією” 1932-го штурмували Вашингтон, іспанка забрала 675 тисяч життів.
Вступ 1917-го вистрілив Америку в лідери. Сьогодні, дивлячись на глобальні кризи, бачимо відлуння: ізоляціонізм Трампа чи Байдена – ехо Вільсона. Війна навчила, що океани не захищають вічно, а сила – у timely втручанні.
Армія Першинга розтоптала міфи про “м’яких янкі”, заклавши основу для Другої світової гіганта. Тисячі могил у Франції шепочуть: 1917-й був не просто роком, а вибухом, що перебудував світ.