Київські ріки та сонячні панелі по всій Україні генерують електроенергію завдяки рукам Ігоря Владиславовича Тинного. Цей бізнесмен, народжений 22 лютого 1975 року в серці столиці, перетворив знання економіста на імперію з десятків компаній у сфері зеленої енергетики, переробки відходів і ресторанного бізнесу. Засновник енергетичного холдингу «Гідроенергоінвест-Акванова», він інвестував у понад 50 об’єктів відновлюваної енергетики, від міні-гідроелектростанцій до сонячних електростанцій і біогазових установок.
Його шлях – це не просто цифри доходів у сотні мільйонів гривень, а реальна сила, що тримає світло в домах українців під час війни. Співзасновник Української асоціації відновлюваної енергетики (УАВЕ), Тинний активно лобіює розвиток децентралізованої генерації, прогнозуючи в січні 2025 року на Delo.ua, що відключення електроенергії тільки посиляться без масового будівництва малих об’єктів. Він наголошує: розподілена генерація – єдиний порятунок для рівнинної країни без альпійських вершин.
Але за блиском успіху ховаються й тіні скандалів: звинувачення в монополізації сміттєвого ринку Києва та лобіюванні “зелених” тарифів. Тинний не уникає публічності, коментуючи енергетичні кризи та допомагаючи ЗСУ вже десятиліття. Його бізнес генерує понад 470 мільйонів гривень доходу щорічно, розподілених між гідроенергетикою, сміттям і ресторанами на кшталт “Праги” чи “Монтеччі і Капулетті”.
Ранні роки: від студентських аудиторій до перших бізнес-кроків
Київ 90-х – час хаосу приватизації та газових оборудок – став ковадлом для амбітного хлопця з вулиць столиці. Ігор Тинний вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка на економічний факультет, де в 1997 році отримав диплом з відзнакою за спеціальністю “економічна теорія”. Уже через три роки, у 2000-му, захистив кандидатську дисертацію, здобувши ступінь кандидата економічних наук.
Ще студентом він занурився в консалтинг: з 1993 року працював у Українському центрі післяприватизаційної підтримки, беручи участь у програмах EU TACIS. Потім – фірма “Бізнес-Консалтинг”, ТОВ “Український центр приватизації та інвестицій” з програмою Світового банку EDAL. Кожен проект додавав досвіду: від оцінки активів до експорту газу в ЗАТ “Газ-МДС”. Ці роки навчили його бачити можливості в смутку перебудови.
Паралельно викладав на рідному факультеті КНУ, де формував майбутніх економістів. Перехід до великого бізнесу стався логічно: з 1998-го – заступник директора з експорту, одночасно директор ТОВ “Гарант-Інвестментс” з приватизаційних угод. Цей етап заклав фундамент – розуміння макроекономіки, яке згодом відкрило двері до урядових кабінетів.
Політичний бустер: радник прем’єрів і перші великі зв’язки
2001 рік став поворотним: Тинний увійшов у коло влади як позаштатний радник прем’єр-міністрів України – від Віктора Ющенка до Юлії Тимошенко, Анатолія Кінаха, Віктора Януковича, Миколи Азарова та Юрія Єханурова. Програма ООН UNDP дала платформу для консультацій з макроекономіки. Він супроводжував міністрів на міжнародних форумах, плів мережі впливу, що сягають Опозиційного блоку та фігур на кшталт Льовочкіних.
Після 2005-го перейшов до ТОВ “Ай Ві Ті Інвестменс” як виконавчий директор. Тут почалася диверсифікація: нерухомість, інвестиції. Але справжній стрибок – 2008 рік, коли з’явився холдинг «Гідроенергоінвест-Акванова». Співвласники, як Юлія Льовочкіна чи Катерина Чижмар (дружина нардепа), додавали ваги, хоч і породжували чутки про політичний дах.
Цей період – метафора ріки: Тинний не будував греблі, а спрямовував потоки ресурсів. Членство в наглядових радах “Закарпаттяобленерго” чи “Київспецтранс” підкреслювало масштаб. За даними Chesno.org, його пов’язують з офшорами та справами, але сам він акцентує бізнес-результати.
Серце імперії: «Гідроенергоінвест-Акванова» та відновлювана енергетика
Холдинг Тинного – це 29 міні-ГЕС потужністю понад 30 МВт, сонячні електростанції, біогазові установки та BESS-акумулятори. Компанії на кшталт ТОВ “Гідроенергоінвест”, “Акваресурсенерго”, “Енергія-1” генерують ключову частку доходу. У 2025-му Тинний прогнозував катастрофу: війна руйнує мережі, а держава фокусується на АЕС, ігноруючи розподілену генерацію.
Він інвестував у біоенергетику: переробка аграрних відходів, як у П’ємонті Італії, де з коров’ячого гною роблять 1 ГВт. В Україні – лише 80 біогазових заводів, але Тинний розширює портфель: ТОВ “Придніпровська Біотес”, “Солар Лайт”. Співзасновник УАВЕ бачить RAB-тарифи та спрощення дозволів як ключ до зростання.
Гідроенергетика – його конекра: Ужгородська ГЕС, Мартинківська. Навіть у рівнинній Україні приватні МГЕС дають третину потужностей. Тинний критикує прайскепи, що стримують ринок, і закликає до імпорту під час дефіциту.
Аналіз трендів у відновлюваній енергетиці від Ігоря Тинного
У 2026 році дефіцит електроенергії посилюється: відключення триваліші через атаки та знос мереж. Тинний радить бізнесу будувати газопоршневі установки та сонячні ферми, інтегруючи в “Укренерго”. Біоенергетика – тренд: аграрна країна може переробляти стебла кукурудзи на газ. Тарифи для населення несправедливі (4 грн/кВт·год замість 10), бізнесу потрібні знижки на 40%. Перспективи гідро обмежені, але сонце та вітер – безмежні з інвестиціями.
- Фінансування: програми 5-7-9% для ВДЕ.
- Ліквідність: скасувати втручання держави в ринок.
- Дозволи: скоротити терміни з років до місяців.
Його бачення: децентралізація врятує від блэкаутів, як у Італії чи Німеччині.
Диверсифікація ризиків: сміття, ресторани та нерухомість
Енергетика – лише 40% бізнесу Тинного. Решта – сміття та HoReCa. ПАТ “Київспецтранс” (наглядова рада), ТОВ “Профпереробка” (дохід 215 млн грн), “Укрвторресурси” керують відходами Києва та Чернівців. Скандали 2017-го: спроба монополії з Кононенком, підвищення тарифів на 29% попри заборону Київради.
Ресторани додають шарму: “Ресторан Прага” (42 млн грн), “Монтеччі і Капулетті” через “Рест Ком 36” з Володимиром Білим (тесть Турчинова), Caribbean Club. Нерухомість: ТОВ “Ай Ві Ті Девелопмент”, “Сків Лтд”. Навіть агро: “Модьоро Агроінвест”. Загалом – понад 30 активних компаній.
Перед таблицею ключових активів: ось структурований огляд топ-компаній за доходами станом на останні дані opendatabot.ua.
| Компанія | Сектор | Дохід (грн) | Частка Тинного (%) |
|---|---|---|---|
| ТОВ «Профпереробка» | Переробка відходів | 215 458 000 | 51.9 |
| ТОВ «Гідроенергоінвест» | Гідроенергетика | 174 878 000 | 62.5 |
| ТОВ «Акваресурсенерго» | Енергетика | 106 737 500 | 40 |
| ТОВ «Ресторан Прага» | Ресторанний бізнес | 42 404 500 | 50 |
Джерела даних: opendatabot.ua. Ця таблиця ілюструє баланс: енергетика домінує, але сміття та ресторани стабілізують потоки. Тинний відвідував 130 країн, переносячи ідеї в Україну.
Скандали та виклики: тіні за успіхом
Зв’язки з Льовочкіною породили суди за поділ бізнесу (2023, Forbes.ua). Сміттєві схеми 2017-го: законопроекти про податок на упаковку для приватних фірм, визнані корупційними. Земельні баталії: Вишгород, Оболонь, парк на Дніпрі (2025). Chesno фіксує справи з офшорами та Укртелекомом.
Та Тинний парирує: бізнес у війну – це ризик. Допомога ЗСУ, участь у форумах КМЕФ показують патріотизм. У 2026-му критикує можливе призначення Шмигаля в енергетику, наполягаючи на професіоналах.
Особисте життя та спадщина
Сім’я Тинного – загадка: відкриті джерела мовчать про дружину чи дітей. Фокус на бізнесі та подорожах. Його спадщина – у трендах ВДЕ: від міні-ГЕС до біогазу, що витримає будь-які відключення. В Україні, де енергія – питання виживання, Ігор Тинний продовжує крутити турбіни, задаючи ритм майбутньому.