Тимус, або вилочкова залоза, затишно розташувався в верхній передній частині середостіння грудної клітки, прямо за ручкою грудини. Цей скромний орган, схожий на крихітного метелика чи розгалужену вилку, простягається від основи шиї вниз до третього-четвертого ребра, оточений легенями, великими судинами та серцем. Його точне місце — між пристінковими плеврами легких, попереду перикарда та дуги аорти, де він грає роль невидимого стража імунітету.
Уявіть: за твердою кісткою грудини ховається рожево-сірий м’який клубок вагою від кількох грамів у дорослих до 30-40 грамів у підлітків. Він не видає шуму, не пульсує, але без нього наш організм втратив би ключових воїнів — Т-лімфоцити. Діти народжуються з активним тимусом, який бурхливо росте перші роки, а з роками поступово відступає, замінюючись жиром. Ця залоза — як стара вчителька, що навчає новачків, а потім відходить на пенсію, залишивши армію готових бійців.
Чому тимус так важливий? Він фільтрує імунні клітини, вбиваючи “зрадників”, які атакують власне тіло. Без нього ризики аутоімунних хвороб та інфекцій зростають удвічі. А тепер зануримося глибше в його будову, ніби розтинаємо анатомічний атлас сторінка за сторінкою.
Анатомія тимуса: форма, розміри та сусіди
Вилочкова залоза нагадує перевернуту грушу чи H-подібну структуру з двома асиметричними частками — правою (меншою, коротшою) і лівою (довшою). Верхні кінці часток можуть випирати в шию, ховаючись за грудинно-щитоподібними м’язами, а нижні обіймають серце спереду. Загальна довжина у новонароджених — до 5 см, ширина — 2-4 см, товщина — 0,5-1 см. Капсула з сполучної тканини тримає все вкупі, відправляючи всередину перегородки, що ділять орган на численні часточки, наче дольки апельсина.
Кровопостачання приходить від гілок внутрішньої грудної артерії, венозний відтік — до плечо-головних вен. Нерви — симпатичні з шийно-грудного вузла та парасимпатичні від блукаючого. Ці зв’язки роблять тимус чутливим до стресу: адреналін і кортизол прискорюють його інволюцію. У дорослих залоза частково жирніє, але лімфоїдна тканина ховається в острівцях, готова до бою.
Щоб краще уявити еволюцію розмірів, ось таблиця з типовими показниками. Перед нею варто зазначити: дані варіюють залежно від генетики та здоров’я, але тенденція чітка — ріст до пубертату, спад після.
| Вік | Маса (г) | Особливості |
|---|---|---|
| Новонароджений | 10-15 | Активний ріст, форма метелика |
| 5 років | 20-25 | Максимальна щільність лімфоцитів |
| Пубертат (12-15 років) | 30-40 | Пік маси, початок інволюції |
| Дорослий (20-40 років) | 15-20 | Жирове замещення 50% |
| Старість (60+ років) | 5-15 | Острівці активної тканини |
Джерела даних: StatPearls NCBI та українська Вікіпедія. Ця таблиця показує, як тимус адаптується до віку — від бурхливого дитинства до тихої зрілості. У жінок інволюція повільніша через естрогени, у чоловіків — швидша під тестомостероном.
Гістологія тимуса: кора, мозок і бар’єр захисту
Під мікроскопом тимус оживає: кожна часточка — міні-місто з темною периферичною корою та світлим центром-мозком. Кора забита малим і середнім лімфоцитами — Т-клітинами в тренуванні, плюс макрофаги та дендритні клітини як наглядачі. Тут з кісткового мозку прибувають Т-прекурсори, множаться під дією тимозину та тимуліну.
Гематотимусний бар’єр — геніальний винахід: ендотелій капілярів, базальна мембрана та епітеліоретикулоцити блокують “чужих” антигени. Лише 5-10% Т-клітин проходять відбір: само-толерантні йдуть далі, агресори до власних тканин гинуть. Мозкова речовина — зона дозрівання, з великими Т-клітинами та тільцями Гассаля. Ці концентричні клубки епітелію, наче цибулиння, ростуть з віком, їх роль — загадка, але вони маркери здоров’я тимуса.
Епітеліоретикулоцити — зірки шоу: тип 1 секретують гормони, тип 2 — няньки для лімфобластів, тип 3 — охоронці бар’єру. Без них хаос: аутоімунітет або імунодефіцит. Гістологія пояснює, чому тимус — не просто залоза, а фабрика елітних солдатів.
Функції тимуса: диригент імунного оркестру
Тимус — центральний лімфоидний орган, де Т-лімфоцити вчаться розпізнавати ворогів. З кісткового мозку сюди пливуть незрілі Т-прекурсори, проходять позитивний (визнають MHC) та негативний (не атакують “своє”) відбір. Готові CD4+ (хелпери) та CD8+ (кілери) розлітаються по лімфовузлах, селезінці, формуючи адаптивний імунітет.
- Імунна роль: 95% периферичних Т-клітин пройшли школу тимуса; без нього — як армія без генералів.
- Гормональна: Тимозин стимулює диференціацію, тимулін — толерантність, тимопоетин — ріст. Плюс фактори, що регулюють глюкозу та кальцій.
- Ендокринна координація: Впливає на щитовидку, наднирники, гіпофіз — зв’язок імунітету з гормонами.
Після списку стає ясно: тимус не самотній герой. Він комутує імунітет з ендокринікою, пояснюючи, чому стрес послаблює опірність. У 2025 році дослідження показали, що тимусні гормони допомагають при вірусах, як COVID, відновлюючи Т-клітини.
Розвиток тимуса: від ембріона до інволюції
Все починається на 5-му тижні вагітності: епітелій зябрових кишень вибухає парними випинаннями, зливається в частки. До 3-го місяця з’являється кора-мозок, тіла Гассаля. У плода тимус величезний відносно тіла — до 0,2% маси.
Після народження — бум: подвоюється щороку до 10 років. Пік у пубертаті, коли гормони статевого дозрівання запускають інволюцію — жирове замещення, скорочення лімфоцитів. До 60 років лишається 20-30% активної тканини. Причини: кортизол, тестостерон, генетика. Але острівці працюють довічно!
- Ембріональний етап: формування з ектодерми.
- Дитинство: гіперплазія, максимум Т-клітин.
- Пубертат: інволюція, міграція клітин.
- Старість: резидуальні вузлики, ризик імуносенесценції.
Цей цикл робить тимус унікальним: активний у критичний період, мудрий у зрілості. Сучасні тренди — регенерація: у 2025 TRIIM-X випробування показали, що комбо гормонів + метформін частково відновлює тимус у літніх, покращуючи імунітет.
Цікаві факти про тимус
Ви не повірите, але тимус названий від грецького “життєва сила” — thymus як “душа”. У мишей його регенерують лазером, у людей тестують FGF-пептид (Nature Aging, 2025) для омолодження імунітету. У 30% близнюків тимус ідентичний! А тільця Гассаля світяться флуоресценцією — маркер для МРТ. У тварин без тимуса (курки) імунітет слабший, доводячи еволюційну роль.
Захворювання тимуса: від гіперплазії до пухлин
Тимус рідко хворий, але коли — драма. Гіперплазія у дітей — норма, але стійка сигналізує лімфому. Гіпоплазія — при Ді Георгi синдромі, без Т-клітин. Автоімунні атаки руйнують бар’єр.
Тимома: найчастіша пухлина середостіння
Тимома — доброякісна чи злоякісна пухлина епітелію тимуса, 20% новоутворень середостіння. Частіше у 40-60 років, без симптомів спочатку. Зростає повільно, стискає судини — кашель, задишка. Класифікація Masaoka: I-IV стадії. Статистика: 0,15 на 100 000, але з MG — у 10-20% пацієнтів (Cleveland Clinic).
Зв’язок з міастенією гравіс
Міастенія — слабкість м’язів через антитіла до ацетилхолінових рецепторів. У 30-50% з тимомою є MG, навпаки — 10-15%. Тимома провокує аутоімунітет, порушуючи відбір Т-клітин. Симптоми: птоз, слабкість. Лікування: тимектомія + імуносупресори. Після видалення ремісія в 70%!
Інші: кісти, карцинома (рідко, агресивна). Діагностика: КТ/МРТ (контраст показує), ПЕТ для метастаз, біопсія.
Діагностика та догляд за тимусом
УЗД у дітей вимірює індекс тимуса (товщина х ширина х довжина), норма >2 см. КТ — золотий стандарт для дорослих. Аналізи: Т-лімфоцити, антитіла. Порада: для здоров’я — уникати стресу, цинк+віт Д стимулюють тимус. У 2026 тренд — біомаркери регенерації для імунотерапії раку.
Тимус нагадує: імунітет — не в таблетках, а в балансі. Слухайте тіло, і воно відповість міццю.