Антоніна Матвієнко, відома усім як Тоня, з’явилася на світ 12 квітня 1981 року в Києві, у родині, де музика пульсувала в кожній жилці. Дочка легендарної Ніни Матвієнко та художника Петра Гончара, вона з перших кроків вдихала атмосферу творчості, де народні мотиви переплітаються з сучасними ритмами. Уже в десять років Тоня ступила на велику сцену під час гастролей у США разом із мамою, а за рік заспівала Гімн України на Майдані Незалежності. Ця дівчина не просто успадкувала голос – вона оживила його, ставши заслуженою артисткою України у 2021-му та суперфіналісткою першого сезону “Голосу країни”.
Її шлях – це суміш ніжності звірячого виє та сили бурхливої ріки, де раннє материнство у 17 років не зламало, а загартувало. Сьогодні, у 2026-му, Тоня поєднує концерти, благодійні тури для воїнів ЗСУ та сімейне тепло з Арсеном Мірзояном, випустивши свіжі ремікси на кшталт “Така як є” з ZAEC. Її голос, глибокий і пронизливий, чує вся країна, від київських залів до фронтових окопів.
Тоня Матвієнко не стоїть на місці: у січні 2026-го спільний концерт із чоловіком у Житомирі, благодійний тур на підтримку Revived Soldiers Ukraine. Це не просто кар’єра – це життя, сповнене емоцій, викликів і тріумфів.
Раннє дитинство: музика в крові
Київські двори 80-х стали колискою для маленької Тоні, де материн голос Ніни Матвієнко лунів як гімн українській душі. Батько Петро Гончар, директор музею Івана Гончара, малював картини, а дім наповнювався звуками бандури та сопілки. Два брати – Іван, нині священник та іконописець, і Андрій, службовець Нацгвардії – доповнювали цю творчу мозаїку. З дитинства Тоня чула: “Голос – це дар, який треба полонити серцем”.
У 1991-му, усього десять років, вона полетіла з мамою до США на гастролі – перші овації, перші сльози захвату. Наступного року, 1992-го, на Майдані Незалежності її дитячий голос пролунав у Гімні України, ніби віщуючи майбутнє. Ці моменти заклали фундамент: музика не хобі, а покликання, що витягує з глибин душі.
Родинні вечори з піснями під гітару формували характер. Тоня згадує, як мама вчила: “Співай не горлом, а душею”. Цей принцип став її компасом крізь роки.
Освіта та перші професійні кроки
У 1999-му Тоня закінчила Київську спеціальну музичну школу-інтернат імені Миколи Лисенка за фахом хорового диригування, де її голос уже виділявся серед ровесників. Потім – Київський національний університет культури і мистецтв: спочатку менеджмент зв’язків з громадськістю, бо хотіла вміти просувати мистецтво. У 2010-му друга вища – вокалістка народного співу на тій же кафедрі.
Перша робота – співачка в Художній галереї Києва, де вона черпала натхнення з картин батька. Паралельно піар-менеджерка в агенції, викладала вокал у університеті Поплавського до 2024-го, але відмовилася, бо “кар’єра забирала душу”. 2002-й – дипломантка Першого всеукраїнського конкурсу естрадного співу в дуеті з Катериною Герасимовою.
2006-й став поворотним: солістка Національного ансамблю “Київські камерати” під керівництвом Валерія Матюхіна. “Матвієнко звільнена – Антоніна прийнята”, – жартував маестро. Тут вона виконувала класику сольно, з оркестром, турувала з мамою світом.
Прорив у “Голосі країни” та сольний розвиток
2011-й вибухнув “Голосом країни”: тренери не обернулися на “народний тембр”, але Костянтин Меладзе дав шанс. У команді Руслани Тоня зачарувала публіку, дійшовши до фіналу – друге місце після Івана Ганзери. Цей слепий прослуховування став метафорою життя: інколи треба другий шанс, щоб засяяти.
Після шоу – тур з Арсеном Мірзояном від Сум до Запоріжжя. 2007-го перша пісня “Не метелиця лугом стелиться”, 2010 – роль у театрі “Скіфські камені” Вірляни Ткач (США, Киргизстан). 2013 – альбом “Нове та найкраще” з мамою, хедлайнерка “Наша Галичина” в Кракові, Global Gathering Ukraine з Tapolsky & VovKING.
2016-й: півфінал Нацвідбору Євробачення з “Дивна квітка”. Сьогодні ремікси “Кульбаби” (The Madison, The Faino), “Така як є” (ZAEC), “Ліхтарики” (2025). Її стиль – фолк-поп, де гуцульські мотиви танцюють з EDM.
Досягнення та нагороди: від сцени до серця нації
Заслужена артистка України (2021) – вершина офіційного визнання. Дипломантка конкурсів, орден “За розбудову України” за патріотизм. У 2025-му – виступ на Golden Glove Awards з “Кульбаби”, Музична платформа. Благодійні тури: мільйони для ЗСУ, протезування воїнів через Revived Soldiers Ukraine.
Ось ключові етапи в таблиці для наочності:
| Рік | Досягнення | Деталі |
|---|---|---|
| 1991–1992 | Перші виступи | Гастролі США, Гімн на Майдані |
| 2006 | Солістка “Київських камерат” | Сольні класичні твори |
| 2011 | “Голос країни” | 2-е місце |
| 2016 | Євробачення Нацвідбір | Півфінал |
| 2021 | Заслужена артистка | Державна нагорода |
| 2025–2026 | Благодійність | Тури для ЗСУ, концерти |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, tsn.ua. Ця таблиця показує еволюцію від юної виконавиці до зрілої зірки, чиї концерти збирають аншлаги.
Її внесок у культуру – не цифри, а емоції: пісні, що лікують душі на війні.
Цікаві факти про Тоню Матвієнко
- Голос як спадок: Тембр Тоні настільки унікальний, що тренери “Голосу” спочатку відкинули, але Меладзе прорік: “Це діамант”.
- Театральний дебют: У 2010-му грала в експериментальній виставі “Скіфські камені” – від Києва до Нью-Йорка.
- Ремікси 2026: “Кульбаби” у версіях The Madison та Faino – хітові танцювальні версії фолку.
- Сімейний дует: Спільний тур з Арсеном у 2026-му – романтика на сцені.
- Благодійність: Зібрала мільйони на протези для воїнів, виступаючи попри сирени.
Ці перлини роблять Тоню не просто співачкою, а легендою живого українського року.
Особисте життя: любов, випробування та родинне тепло
У 17 років, 6 листопада 1998-го, Тоня народила Уляну від першого чоловіка Володимира Кіселича – познайомилися через однокласника, шлюб тривав десять років. Розлучення не зруйнувало: Уляна, нині 27-річна, живе окремо, мріє про режисуру, мама пишається. “Вона моя сила”, – каже Тоня.
Арсен Мірзоян увійшов у життя 2011-го на “Голосі”, спочатку дружба. Тур 2012-го розпалив іскру, попри його шлюб. Донька Ніна народилася 15 січня 2016-го, шлюб зареєстрували 15 червня 2017-го – церемонії в Таїланді та Дніпрі. Кризи траплялися: після смерті Ніни (2022) Тоня кричала “відпусти мене”, але Арсен тримав. У 2025-му говорили про “межу розлучення”, але пара разом, планує тури.
Ніна, якій виповнилося 10 у 2026-му, пережила кризу 2025-го – різкість, апатія. Тоня терпить, розмовляє: “Не змушую на сцену, хай обирає”. Живуть з батьком Петром, брати допомагають. Родина – як оркестр: кожен грає свою партію.
- Раннє материнство загартувало характер.
- Другий шлюб – урок прощення та підтримки.
- Доньки – натхнення для пісень на кшталт “Дитячий сміх”.
Після списків зрозуміло: особисте Тоні – не скандали, а перемоги любові. У 2025-му відпочили в Іспанії, насолоджуючись морем і сміхом.
Сучасні проекти: від реміксів до фронту
У 2025-му Тоня підбила підсумки: “Втілила все, попала на гроші, але щаслива”. Нові треки – “Ліхтарики”, “СІВ СУС ВЕЧЕРЯТИ”. 2026-й: благодійний тур, концерти з Арсеном. Скандал з авторськими правами Поклада розв’язали – “відпустили гріхи”.
Вона співає для воїнів, жертвує на ЗСУ. Її голос – зброя миру в часи війни. Фестивалі, платформи – Тоня еволюціонує, зберігаючи корені.
Дискографія вражає: понад 20 синглів, від “Мої сни” (2010) до “Злива і полум’я”. Альбоми як “Кульбаби” (2022) – мости між поколіннями. Тоня Матвієнко продовжує співати, надихаючи нас усіх.