У маленькому селі Боброїди на Львівщині, де хутори Лозова дихають спокоєм полів і шелестом лип, 19 травня 1983 року з’явився на світ Тарас Ярославович Стадницький. Цей хлопець з простої сім’ї, де батько гнав вантажівку дорогами, а мама вправно шила одяг для односельців, виріс у легендарного коміка, чий образ Володьки з команди V.I.P. Тернопіль змушує мільйони українців реготати до сліз. Сьогодні, у 42 роки, Тарас не просто гуморист – він актор, сценарист, стендапер, який поєднує гострий жарт з глибокою людяністю, а його досягнення сягають від КВК-ліг до сольних шоу на повних залах.
Його шлях – це суміш сільської щирості та міського блиску: від золотої медалі в школі до червоних дипломів університету, від перших сценічних страхів до статусу кращого актора Ліги Сміху. Особисте життя Тараса – міцний оплот у вихорі слави: дружина Ірина та дві доньки, Олеся й Люба, які залишаються подалі від софітів. А нещодавні виклики зі здоров’ям лише загартували його характер, перетворивши на символ стійкості.
Тарас Стадницький не просто смішить – він розкриває правду про життя через призму гумору, роблячи її близькою кожному. Його жарти про село, сім’ю, кохання та буденні абсурди резонують з душею українців, особливо в часи випробувань війною.
Раннє дитинство: корені в землях Галичини
Хутір Лозова, за сім кілометрів від Боброїдів, став колискою для Тараса, де кожен день пахнув свіжою землею і маминими пиріжками. Батько Ярослав, водій, часто бував у роз’їздах, тож хлопець ріс під крилом мами-швачки, яка вчила його першим урокам працьовитості. Два брати – Роман і Василь – додавали родинному гамору: спільні ігри у футбол на лузі, полювання за курми та мрії про велике місто перетворювали сірі будні на пригодницький епос.
Школа в Бишкові запам’яталася золотою медаллю – Тарас блискуче складав іспити, хоч серце вже тягнулося до гумору. “Ви не повірите, але я мріяв стати трактористом, – сміється він у інтерв’ю, – а не математиком”. Ці сільські історії пізніше стали основою його номерів, де кирзові чоботи та батині сорочки оживають у сценічних образах.
Переїзд до Львова в 15 років став переломом: місто з його вузькими вуличками та гамірними базарами розкрило Тарасу нові горизонти, але корені Галичини залишилися в його жартах назавжди – як тепла ностальгія за домом.
Освіта: від рівнянь до першої сцени
Львівський національний університет імені Івана Франка прийняв амбітного абітурієнта на факультет прикладної математики та інформатики. П’ять років лекцій, кодів і формул завершилися червоним дипломом у 2008-му, але Тарас жартує: “Це був час, коли я зрозумів, що числа не сміються”. Паралельно з навчанням він працював шість років у видавництві “ПАІС”, де редагував тексти й мріяв про мікрофон.
Перші кроки в гуморі припали на студентські роки: 2002-го Тарас ступив на сцену КВК в “Університетській осені”. Тремтячий голос, але вогонь в очах – так народився комік. Ці університетські вечори навчили його, що жарт – це точнісінька формула: час, пауза, кульмінація.
Освіта дала не лише диплом, а й дружбу з майбутньою дружиною Іриною – вони познайомилися в гуртожитку, де ICQ-повідомлення переростали в довгі розмови під зорями Львова.
Шлях у КВК: від “Набли” до легендарних перемог
Команда “Набла” з 2004-го стала для Тараса справжньою школою: віце-чемпіонство Вищої української ліги КВК у 2007-му, участь у Прем’єр-лізі, п’ять титулів Галицької ліги – ці трофеї викували характер переможця. “Ми грали на нервах, – згадує він, – але сміх перемагав усе”. Інші склади – “Хлопці з Інтернету”, “Модель”, “Перша сільська збірна” – додали спецій: чемпіонство Володимир-Волинської ліги, фінали в десятках турнірів від Асоціації КВК України до Слобожанської.
КВК навчив Тараса імпровізації: як перетворити провал на хіт, як читати публіку. Ці роки – фундамент, на якому виросла вся кар’єра, з емоційними злетами, де один вдалий жарт вартий тисячі репетицій.
Перехід до V.I.P. Тернопіль у 2012-му став родзинкою: команда, натхненна тернопільським колоритом, вибухнула на національній арені.
Ліга Сміху: народження зірки V.I.P. Тернопіль
З 2015-го Тарас у Лізі Сміху – не просто гравець, а душа команди. Перемоги в сезонах, імпровізації, де Володька оживає з перших слів. У 2016-му його визнали кращим актором другого сезону – нагорода з рук Володимира Зеленського стала віхою.
V.I.P. Тернопіль – це не команда, а феномен: номери про село, де абсурдні ситуації віддзеркалюють реальність. Тарас як капітан задавав тон, перетворюючи етюди на хіти. Навіть у 2025-2026 турне по Європі, включно з Лондоном, збирають аншлаги.
Ліга навчила його адаптації: від сценічних дуелей до тренерства на Літньому кубку 2018-го.
Образ Володьки: символ українського гумору
Володька – не маска, а частинка душі Тараса: сільський хлопець у вишиванці, з філософією “життя як є”. У “Країні У”, “Га-Гламур!”, “Казках У” цей персонаж став іконою – простий, мудрий, з гумором, що ранить правдою. Глядачі впізнають себе: “То ж про мого дядька!”
Образ еволюціонував: від скетчів до серіалу “Танька і Володька” (2016-2020), де дует з Тетяною Песик створив хімію, варту Оскара. Тарас пише сценарії сам, черпаючи з дитинства.
Володька – метафора стійкості: сміється над труднощами, надихаючи націю.
Телевізійна кар’єра та серіали: від епізодів до головних ролей
Дебют у “Одного разу під Полтавою” (2014) відкрив двері ТБ: епізоди в “Готелі Галіція” (привид власника!), “Будиночку на щастя”. Але пік – “Танька і Володька”, де 100+ серій оживили пару з села.
Ведучі ролі на регіональних каналах, журі фестивалів, корпоративи – Тарас всюди. У 2025-му прем’єра нових скетчів на Новому каналі підкріпила статус.
Таблиця нижче ілюструє ключові проекти:
| Проект | Роль | Роки |
|---|---|---|
| Танька і Володька | Володька | 2016-2020 |
| Країна У | Володька | 2014+ |
| Готель Галіція | Привид | 2020 |
Дані з uk.wikipedia.org. Ці ролі розкрили Тараса як універсального актора, де кожен жест – жарт з душею.
Стендап: сольний політ і виклики слави
Стендап для Тараса – як ковток повітря: з 2018-го на YouTube “ЧерепаХА” мільйони переглядів номерів про шлюб, дітей, війну. “Перший стендап – 13 глядачів, – зізнається він, – але не зневірився”. Сольні шоу “НЕ Володька” у 2026-му в Трускавці, вечори з Владом Черних – аншлаги всюди.
Під час війни гумор став терапиєю: жарти про блекаути, ТЦК, але з оптимізмом. Заробіток коливається – від 12 тис. до 150 тис. грн/міс, але щодня донати ЗСУ. Ініціатива “Моя кава для ЗСУ” зібрала мільйони на генератори, дрони.
Стендап розкрив Тараса як майстра слова: короткі паузи, довгі історії – ритм, що затягує.
Цікаві факти про Тараса Стадницького
- Перші гроші – 3 долари за олімпіади в школі, витратив на морозиво для братів.
- Написав заповіт у 33 через серцеву операцію – “щоб не мучити близьких”.
- Дві весілля з Іриною: скромне в Радивилові та гучне в наметі під Боброїдами (2008).
- Рибалка – хобі, де жарти не потрібні, бо риба мовчить.
- Футболіст у душі: мріяв про професію, але сцена перемогла.
Ці перлини роблять Тараса ближчим, ніби сусідом за чаєм.
Особисте життя: кохання, що тримається за лаштунками
Ірина – студентська любов з гуртожитку, де перші повідомлення в ICQ переросли в 18 років шлюбу. Дві доньки, Олеся та Люба, – скарб: старша пишається татом, молодша вимагає “ще один жарт!”. Тарас ховає їх від камер: “Вони – моя фортеця, не для хейту”.
Життя у Львові: прогулянки парком Франка, сімейні вечері. Кризи були – але гумор рятував. “Дружина заробляє більше, – жартує Тарас, – і це ок”.
Сім’я – як його стендап: щира, з паузами на сміх.
Здоров’я: битви серця та перемоги духу
Вроджена вада серця – тінь з дитинства: операція на мітральному клапані 2017-го, мініінвазивна замість відкритої. ВВК з 2022 по 2023 – документ про виключення. “Краще походити зі своїм, – каже він, – ніж ризикувати”. Ці випробування додали глибини жартами про здоров’я.
Стійкість Тараса надихає: попри все – тури, донати, сміх. Війна загартувала: “Гумор – наша зброя”.
Його історія – урок: серце б’ється сильніше за жарти.
Досягнення: від КВК до ікони гумору
Віце ВУЛ КВК, пентакампеон Галицької, кращий актор Ліги Сміху – це вершини. Мільйони переглядів, тури 2026-го, благодійність (понад 4 млн грн на ЗСУ). Тарас – не просто комік, а голос покоління.
Його спадщина росте: нові шоу, серіали, де кожен жарт – крок уперед. Тарас Стадницький продовжує смішити, надихаючи на більше.