Тарас Чорновіл: біографія від дисидентського нащадка до суперечливого блогера

Львівські вулички середини 1960-х наповнені шепотом заборонених розмов, а в одній скромній родині росте хлопчик, чиє прізвище з самого дитинства стає символом боротьби. Тарас Чорновіл, народжений 1 червня 1964 року в серці Галичини, виріс під тінню батька – В’ячеслава Чорновола, легендарного дисидента, який кидав виклик радянській машині репресій. Ця спадщина визначила весь його шлях: від самвидава до парламентських баталій, від національного Руху до гучних скандалів у владних колах. Життя Тараса – це не просто хронологія дат, а вихор емоцій, зрад і повернень, де родинна гордість переплітається з гострою критикою.

Мати Тараса, Олена Антонів, не поступалася батькові в сміливості: лікарка і правозахисниця, вона підтримувала підпільні мережі, ризикуючи свободою. Сім’я пережила арешти, обшуки, але трималася купи – з братом Андрієм та мачухою Атеною Пашко, яка згодом стала опорою після трагічної смерті Олени в 1986-му. Тарас з дитинства вчився не скаржитися, а діяти – урок, що супроводжуватиме його через десятиліття. Батько часто бував у засланні, тож син рано зрозумів: свобода України – це не абстракція, а щоденна боротьба.

Освіта на тлі перебудови: від лаборанта до дисидента

Після школи Тарас не поспішає до університету – спершу лаборант на кафедрі геодезії Львівського політеху в 1981–1982 роках, де вимірює реальність мікрометром, поки світ навколо кипить змінами. Армія в 1982–1984 забирає його до Житомирщини, але повертається він уже з вогнем у очах. Санітар у швидкій львівській лікарні з 1984-го – робота брудна, виснажлива, але дає час на роздуми про несправедливість.

У 1986-му вступає на біофак Львівського національного університету імені Франка, та навчання тягнеться без диплома до 1991-го – революція відволікає. Заочно пробує Українську академію друкарства, а згодом, у 2001–2005, Інститут підвищення кваліфікації того ж ЛНУ за фахом “міжнародне право”. Ця освіта, хоч і фрагментарна, стає фундаментом для аналітичного розуму, що згодом розбиратиме геополітику на ток-шоу. Тарас вчиться не в аудиторіях, а на вулицях – у дискусійних клубах і підпільних зібраннях.

Самвидав і перші іскри журналістики

1987-й: Тарас стає техредактором “Українського вісника” – легендарного самвидаву батька, де кожне слово – як постріл. Далі видавець “Молодої України” в 1988–1990, де друкує заборонене, ризикуючи Сибіром. Член УГГ, УГС, СНУМ – абревіатури, що пахнуть адреналіном підпілля. Керує Українською незалежною видавничо-інформаційною спілкою до 1992-го, а в 1993–1997 – директор “Мети” та редколегії “Стрім”.

Газети оживають під його руками: інтерв’ю з дисидентами, викриття корупції. Головред “Часу” з 1999-го – це вже професійний рівень, де Тарас кує репутацію гострого пера. Радник батька в НРУ напередодні трагедії 1999-го, коли В’ячеслав гине в автокатастрофі. Тарас успадковує не лише прізвище, а й місію – але інтерпретує її по-своєму.

Політичний старт: Рух, облрада і перші мандати

Депутат Львівської облради 1990–1994 – перші перемоги на виборах, де галицький патріотизм вирує. Після смерті батька – довибори 2000-го: округ 115, НРУ, перемога. Народний депутат III скликання до 2002-го, фракція НРУ, потім ПРП “Реформи-Конгрес”. Участь у “Україні без Кучми”, але вже з нюансами.

2002-й: IV скликання, “Наша Україна”, округ 116 – 66% голосів. Фракція до 2004-го, потім “Центр”, і от поворот: грудень 2004-го – фракція “Регіони України”. Довірена особа Януковича, голова штабу на повторному турі. Заступник штабу ПР у 2005-му. Чому? Тарас пояснює прагматизмом: бачить у регіоналах силу для стабільності.

Ось ключові етапи парламентської кар’єри в таблиці для наочності:

Скликання	Період	Партія/Блок	Округ/Список	Ключові ролі
III	2000–2002	НРУ → ПРП	№115 (Львів)	Комітет держбудівництва
IV	2002–2006	Наша Україна → ПР	№116 (Львів)	Підкомітет бюджету
V	2006–2007	ПР	№4 список	Комітет закордонних справ
VI	2007–2012	ПР → позафракційний	№3 список	Заступник голови комітету з ЗС

Дані з uk.wikipedia.org та chesno.org. Ця таблиця показує, як шлях Тараса петляє від націоналістів до східних еліт, відображаючи хаос української політики 2000-х.

Скандальний союз з “регіоналами” та чорна каса

V скликання 2006-го: №4 у списку ПР, спікер у ефірах. Радник прем’єра Януковича. VI – №3, але 2008-го виходить з партії через інтриги, 2009-го виключають за флірт з Тимошенко. 2012-го виходить з групи “Реформи заради майбутнього” через “плівки Забзалюка”.

• Перехід 2004-го: “Пора” називає “зрадником року” – син дисидента в обіймах олігархів? Тарас парирує: реалізм проти ілюзій.
• Проти НАТО: аргументує ризиками з РФ, провокує галичан.
• 2016: зізнається в “чорній касі” ПР – брав готівку невідомого походження. Ви не повірите, але це стало катарсисом: “Краще правду, ніж брехню”.

Після 2012-го балотується в Києві – програє. Політика здається глухим муром, та Тарас знаходить нову трибуну.

Майдан і нова ера: блогер-провокатор

2014-й: після Революції підтримує Порошенка – захищає в ефірах, стає частиною “пулу”. 2019: поразка Петра, і Тарас повертає стволи на Зеленського. Під час пандемії сіє сумніви щодо вакцин на проросійських каналах. Повномасштабка 2022-го: звинувачує владу в “виборі війни” 2019-го, публікує фото прильотів по Яворову.

13 червня 2023-го: напад біля дому – зеленка, сеча, смітник. Причина – образи Аліни Михайлової, нареченої “Да Вінчі”. Тарас кричить про ОП, але резонанс величезний. Сьогодні Telegram @Chornovil_official, YouTube “Чорновіл ВІДВЕРТО” – мільйони переглядів аналізів про перемовини, бюджет 2026-го, Єрмака. З львівського хлопця – київський троль, що колеться в елітах.

Сім’я як якір у бурі

Дружина Марія – IT-спеціалістка, тиха сила за спиною. Діти: двійнята Максим і Богдан (1988, з 3 років у Німеччині), Маркіян (1998). Тарас володіє англійською, російською, польською. Хобі: гірський туризм, авто-подорожі, фото – паузи від політики, де душа відпочиває в Карпатах.

Родина – святиня, де Тарас черпає сили для чергових прогнозів. У 2025-му він коментує візити Байдена, відступи на фронті, ніби розмовляє з другом за кавою. Шлях сина Чорновола нагадує ріку: звивисту, повноводну, з порогами, що не вбивають, а загартовують.