Світлана Тарабарова, відома просто як Тарабарова, у свої 35 років уже встигла стати символом української естради – яскравою, натхненною та невтомною. Народжена 26 липня 1990-го в сонячному Херсоні, вона перетворила дитячі мрії на гучні хіти, що лунають від київських сцен до світових платформ. Сьогодні, на початку 2026-го, її вік лише підкреслює зрілість голосу, який співає про любов, віру та незламність, а біографія вражає стрімким підйомом від провінційної дівчинки до лауреатки державних нагород.
Її життя – це не просто хронологія дат, а справжня сага про пристрасть до музики, яка прорвалася крізь гастролі, пологи та навіть воєнні реалії. Тарабарова не просто співає: вона створює, продюсує, надихає дітей на творчість. А досягнення? Від преміум “Золота жар-птиця” до ордена княгині Ольги. Особисте життя ж – тепла гавань з чоловіком Олексієм та трьома малюками, де кожна пісня народжується з родинних моментів.
Херсонські вулиці, де гуляла маленька Світлана, здавалися їй безмежним полем для мрій. Багатодітна родина, де батько Василь важко трудився на заводі, а мама плекала малят у дитсадку, навчила її цінувати кожну мить. Ще школяркою вона записалася до музичної школи, а з 13 років закрутилася в танцювальному колективі “Оазис” – репетиції до третьої ночі, гастролі по Україні. “Я вчилася на відмінно, бо знала: музика – це не хобі, а покликання”, – згадує вона в інтерв’ю.
Раннє дитинство: мрії про сцену в ритмі херсонських хвиль
Уявіть маленьку дівчинку, яка бігає берегами Дніпра, співаючи під гітару батька. Саме так починалася історія Тарабарової. Народження 26 липня 1990-го в Херсоні стало стартом для життя, сповненого музики. Багатодітна сім’я навчила її ділитися – брати, сестри, сміх за столом. Спочатку вона мріяла стати водійкою вантажівки, але музика перемогла: вокал, танці, перші концерти з “Оазисом”.
Ці роки загартували характер. Репетиції по 7 годин на день, шкільні уроки ввечері – Світлана вчилася балансувати. Переїзд до Києва після школи в 2007-му став переломом. Вона вступила до Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв, попри мамині побажання про консерваторію. Київ зустрів її холодними аудиторіями та першими прослуховуваннями в клубах, де вона співала під псевдонімом в проекті PJ.
Тут формувалася її манера – суміш попу, року та глибоких текстів про віру. Родинні цінності лишили відбиток: пісні про любов до ближнього, про силу духу. Херсон досі в серці – вона часто згадує його як джерело натхнення для треків на кшталт “Мир всем”.
Перші кроки на великій сцені: “Фабрика зірок” і Real O
2008 рік вибухнув для 18-річної Світлани як феєрверк. Кастинг на “Фабрику зірок 2” – і ось вона вже Аліса Тарабарова на національному ТБ. Друге місце, схвальні слова Наталії Могилевської, тисячі фанатів. Цей проект став трампліном, бо продюсери TALANT Group запросили її до гурту Real O.
Три роки в Real O – 20 пісень, 8 кліпів, альбом “Платье”. Гастролі по Україні, сцени від клубів до стадіонів. Але Світлана рвалася на свободу: у 2012-му пішла сольним шляхом. Перший кліп “Вера сильна” 5 квітня 2012-го набрав мільйони переглядів. Вона писала тексти сама, композувала – автентичність приваблювала слухачів.
- Участь у “Фабриці” розкрила вокал і харизму, навчивши витримувати тиск шоу-бізу.
- Real O дала досвід гуртової роботи, але сольна кар’єра дозволила розкрити душу в піснях про віру та зміни.
- Цей період заклав фундамент: від поп-диско до ліричних балад.
Після списків переходила до сольних експериментів, де кожна нота несла особистий біль чи радість. Це був час становлення – від київських клубів до радіоефірів.
Сольна кар’єра: альбоми, хіти та музичні прориви
2014-й приніс дебютний альбом “Мир всем” – 13 треків, де “Дай мне знак” і “Ударами в сердце” стали гімнами. Слухачі полюбили щирість: Тарабарова співала про віру в краще, про любов, що долає. Наступний “Вірю.Знаю” 2015-го закріпив успіх, з хітами “Перемены” і “Не касается”.
Міні-альбом “Наодинці” 2016-го – інтимні балади, півфінал Нацвідбору Євробачення. А 2018-й – альбом “23:25”, презентований як 38-хвилинний фільм. Цифри – час народження сина Івана, натхнення для лірики. 2023-й – “Дитячий альбом” з піснями для малят, а 2025-го сінгли “МРІЙ СМІЛИВО”, “DANCE, MAMA!”, “НАШЕ ЛІТО” – свіжі хіти для сімейних плейлистів.
Вона не стоїть на місці: співпраця з Ярмаком у “Воїн” 2018-го для ЗСУ, реаліті “Декрет вже не секрет” 2020-го, де показала вагітність Марією. У 2025-му – продюсерка Нацвідбору Дитячого Євробачення, пісня “Мотанка” для Софії Нерсесян, амбасадорка Чілдрен Кінофесту.
Досягнення Тарабарової: нагороди та визнання
Її полиця нагород – як мозаїка успіху. Від музичних премій до державної відзнаки. Ось ключові перемоги, що роблять її однією з топ-співачок України.
| Рік | Премія/Нагорода | Номінація/Досягнення |
|---|---|---|
| 2014 | Пісня року | Перемога за “Мы верим в любовь” |
| 2017-2019 | Музична платформа | Найкраща пісня року (три роки поспіль) |
| 2018 | Золота жар-птиця | Прорив року |
| 2022 | Орден княгині Ольги III ст. | За внесок у державність (uk.wikipedia.org) |
| 2025 | Дитяче Євробачення | Продюсерка, авторка хітів нацвідбору |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, m1.tv. Ці нагороди – не випадковість, а результат тисяч годин у студії та на сцені. Номінації на M1 Music Awards, “Українська пісня року” підкреслюють стабільність.
Особисте життя Тарабарової: любов, діти та родинне тепло
11 жовтня 2016-го Світлана сказала “так” Олексію Бондарю – продюсеру, колишньому генпродюсеру М1, старшому на 15 років. Їхня історія – про партнерство: він підтримує кар’єру, вона надихає піснями. Разом побудували будинок, посадили гай – символ стабільності в хаосі шоу-бізу.
Діти – серце родини. Син Іван народився 9 вересня 2018-го, донька Марія – 23 вересня 2020-го, Поліна – 19 квітня 2023-го. На 2026-й Івану 7 з половиною, Марії 5 з половиною, Поліні майже 3. Світлана ділиться моментами: прогулянки в лісі, сімейні фотосесії. “Вони – моя остання нервова клітина, але й найбільша радість”, жартує вона.
- Шлюб з Олексієм – баланс кар’єри та сім’ї, спільні рішення про дітей.
- Виховання в любові: акцент на творчості, вірі, патріотизмі.
- Виклики: декрет, війна, але родина тримається купи.
Особисте життя надихає творчість – альбом “23:25” про Івана, дитячі пісні для малят. Вони не виїжджають з України, вірять у перемогу.
Цікаві факти про Тарабарову
- Альбом “23:25” – не просто платівка, а фільм, де цифри позначають час народження сина.
- У 13 років танцювала до ночі, але завжди на “відмінно” в школі – рекордсменка дисципліни.
- Написала пісні для Дитячого Євробачення 2025, де Україна посіла високі місця.
- Орден Ольги – за волонтерство та підтримку ЗСУ, включно з треком “Воїн”.
- Любить готувати для сім’ї, садить дерева – екологічна мама з рок-душею.
Сьогодні Тарабарова – продюсерка юних талантів, амбасадорка фестивалів. У 2025-му “Мотанка” для Дитячого Євробачення стала хітом, сінгли “Мамине намисто” чіпають серця мам. Вона планує тури 2026-го, нові альбоми. Її голос – як промінь у темряві, що нагадує: вірити, мріяти, рухатися вперед. Родина, музика, Україна – ось її компас.
Ви не повірите, скільки сили в цій 35-річній жінці, яка балансує між мікрофоном і колискою. Її історія продовжується – з новими хітами, концертами та, можливо, ще одним малюком у планах.