Уявіть типового українського юриста, який починає з маленького Бердичева, а опиняється в епіцентрі найгучніших політичних бур: справа Гонгадзе, Оранжева революція, протистояння з президентами Кучмою і Ющенком. Святослав Михайлович Піскун — саме той чоловік, що тричі сідав у крісло Генерального прокурора України, стаючи то героєм для одних, то антигероєм для інших. Народжений 8 березня 1959 року в Бердичеві Житомирської області, він пройшов шлях від слідчого до генерал-лейтенанта податкової міліції, а в грудні 2025-го його вілла в Ніцці перетворилася на арену міжнародного скандалу з золотом, євро та люксовими годинниками.
Ця непередбачувана кар’єра, сповнена судових поновлень і раптових звільнень, відображає хаос української юстиції 2000-х. Піскун не просто виживав у системі — він її ламав, судився з президентами і навіть ховався за кордоном від погроз. А сьогодні, у 2026-му, його ім’я знову на перших шпальтах через обшуки французької поліції за запитом ДБР.
Його історія — це не суха хроніка дат, а драма про владу, корупцію та виживання, де кожен поворот нагадує сюжет детективу з елементами трагікомедії.
Раннє життя: від заводського слюсаря до львівського юриста
Бердичів 1959-го — скромне провінційне містечко з фабриками та типовими радянськими будинками. Тут, у родині вчителя Михайла Семеновича та лікарки Тетяни Леонідівни, народився майбутній генпрокурор. Батько помер у 1998-му, мати — у 1993-му, брат Анатолій пішов з життя ще 1991-го. Ці втрати, мабуть, загартували характер хлопця, який після школи з 1976 по 1977-й крутив гайки слюсарем-ремонтником на заводі “Комсомолець”.
Служба в армії, а потім — Львівський державний університет імені Івана Франка, юридичний факультет, закінчений 1984-го. Диплом юриста в руках, і Піскун одразу в прокуратуру Ірпеня Київської області — старший слідчий з 1984 по 1988-й. Там він розплутував кримінальні клубки, навчаючись бачити за фасадом злочинів справжні мотиви. Короткий епізод інструктора в Ірпенському горкомі КПРС (1988–1990), і ось він уже прокурор відділу прокуратури Київщини.
До 1997-го Піскун піднімається по сходах: прокурор-криміналіст, заступник прокурора Києво-Святошинського району, начальник слідчої частини відділу по боротьбі з організованою злочинністю. Ці роки формують його стиль — жорсткий, безкомпромісний, з акцентом на економічні злочини. Родина підтримує: дружина Світлана Севастьяновна, юристка з бізнесом, донька Тетяна (1983 р.н.) та син Святослав-молодший (2000 р.н.).
Податкова міліція: генерал у боротьбі з тіньовими схемами
1997-й стає поворотом: Піскун переходить у Державну податкову адміністрацію України (ГНАУ), де очолює Слідче управління податкової міліції. Заступник начальника податкової міліції, генерал-лейтенант з 2000-го, Державний радник юстиції 1-го класу. Під його командуванням — рейди проти ухильників від податків, “конвертаційних центрів” і мафіозних груп, що дерибанили бюджет.
Уявіть: кінець 90-х, Україна в боргах, олігархи множать статки на схемах. Піскун із своєю командою громить мережі, де крутяться мільйони. З травня по липень 2002-го — заступник голови ГНАУ, начальник Слідчого управління. Саме звідси його витягує президент Кучма на посаду генпрокурора. За даними uk.wikipedia.org, це був час, коли податкова міліція стала ударним кулаком проти економічної злочинності.
Цей етап закаляє Піскуна як борця з корупцією — іронія долі, з огляду на пізніші звинувачення проти нього самого. Він стає віцепрезидентом Міжнародного фонду юристів, заступником голови Спілки юристів України, з 2016-го — її головою (понад 35 тис. членів).
Перше генпрокуроцтво: справа Гонгадзе і тіні Кучми
6 липня 2002-го — указ Кучми, і Піскун у кабінеті генпрокурора. Попередник Микола Гарнік полетів геть, а новий шеф береться за гарячі справи. Головна — вбивство журналіста Георгія Гонгадзе 2000-го, що розхитало владу Кучми. Піскун арештовує ключових підозрюваних: генерала Олексія Пукача, офіцерів міліції. 22 жовтня 2003-го підписує ордер на Пукача, оголошує, що розслідування завершується.
Він допитує Юрія Кравченка, главу МВС, чує версії про “замовлення згори”. Піскун заявляє: виконавці знайдені, йде пошук замовників. Але 29 жовтня 2003-го Кучма звільняє його “за надмірну політизацію” — без згоди Ради, що порушує Конституцію. Піскун судиться, і в грудні 2004-го Печерський райсуд поновлює. Ця каденція — 15 місяців інтенсивної роботи, де Піскун стає лицарем справедливості для одних і маріонеткою для інших.
Тут же справа Тимошенко: спочатку подання на притягнення її до відповідальності, але пізніше закриття. Перехід від Кучми до Ющенка змінює все.
Оранжева революція: другий прихід і конфлікти з новою владою
Помаранчева хвиля 2004-го. Піскун — заступник секретаря РНБО (лютий–грудень 2004), підтримує Ющенка. 24 грудня 2004-го — другий указ Ющенка про призначення генпрокурором. Розслідує “Криворіжсталь”: реприватизація, продаж на аукціоні за 4,8 млрд дол. (замість 800 млн). Закриває справи проти Тимошенко — нібито за дорученням самої Юлії.
Але 14 жовтня 2005-го Ющенко відсторонює його, знову без Ради. Піскун ховається за кордоном, стверджуючи про погрози життю після операції. Суд поновлює в квітні 2007-го, але Ющенко призначає його лише на місяць — третій раз! 24 травня 2007-го звільнення за суміщення з депутатством (скасовано 2009-го, але не повернувся).
Ці роки — вершина: судові війни з президентом, роль у революційних змінах. Піскун як фенікс: звільняють — судиться, поновлюють — знову летить.
Парламентська ера: Партія регіонів і контроверсійні рішення
2006-й: №96 у списку ПР, депутат V скликання, заступник голови комітету з правоохоронців. VI скликання (2007–2012) — член комітету. Голосував за Харківські угоди (2010, флот РФ до 2042-го), “мовний закон” Ківалова-Колесніченка (2012, скасовано КС). У 2010-му не підтримує відставку Тимошенко — виходить з фракції ПР.
2012-й: самовисуванець по Житомирщині — програв. 2014-й: від “Сильної України” Тігіпка, ЦВК реєструє за судом, але партія не проходить. Тоді ж радикальні заяви: “Танки в Крим!”, спецназ з Західної України. 2020-й: коротко радник генпрокурора Венедіктової (30 липня — 25 серпня).
- Досягнення в Раді: Законодавче забезпечення міліції, реформи юстиції.
- Критика: Підтримка проросійських ініціатив, скандал з дачею в Конча-Заспі (оренда 49 років, розірвано 2021-го з меблями).
- Бізнес родини: Дружина в ТОВ “Київ-інком”, “Диктатор”; 7 га землі під Києвом 2014-го.
Парламент перетворив юриста на політика, але й наклеїв ярлик “регіонала”.
Скандали та звинувачення: від хабарів до фальшивого паспорта
Піскун — магніт для звинувачень. 2003-й: нібито хабар від Коломойського (50+ млн дол.) за закриття справи про замах на адвоката Карпенка. 2005-й: підробка штампів у паспорті для фальсифікації прописки (Франція?). 2012-й: втеча через закриття справи Тимошенко. 2021-й: дача з унітазами.
Його стиль — заперечення і суди. Хобі розслабляє: колекція ікон (понад 50 штук), де шукає “душу в ликах Христа”. Нагороди: орден “За заслуги” III, Заслужений юрист.
| Каденція | Президент | Тривалість | Ключові події |
|---|---|---|---|
| 2002–2003 | Кучма | 15 міс. | Гонгадзе, арешти |
| 2004–2005 | Ющенко | 10 міс. | Криворіжсталь, Тимошенко |
| 2007 | Ющенко | 1 міс. | Судове поновлення |
Таблиця каденцій за даними liga.net. Порівняння показує унікальність: ніхто не повторював тричі.
Цікаві факти про Святослава Піскуна
- Колекціонер ікон: З 20 років збирає старовинні образи — понад 50, фокус на “душі в ликах”.
- Єдиний тричі генпрокурор: Рекорд України, попри звільнення без Ради.
- Танки в Крим: 2014-го закликав слати броню та “Альфу” з Галичини.
- Радник Венедіктової: Коротко в 2020-му, попри регіоналівське минуле.
- Землі дружини: 7 га під Києвом — дарунок без джерела.
Ці перлини роблять Піскуна не просто фігурою, а легендою з відтінками абсурду.
Французький скандал 2025: Лазурний берег під прицілом ДБР
Грудень 2025-го: Ніцца, вілла Піскуна. 16 грудня французька поліція за запитом ДБР проводить обшуки. Вилучають 90 тис. євро готівкою, 3 кг золотих злитків, 18 елітних годинників на понад 1 млн євро. Причина — справа 2003-го: нібито хабар від Коломойського за закриття замаху на Карпенка.
Піскун не надає документів на походження. Затримують на 48 годин, відпускають, але провадження за легалізацією триває. На лютий 2026-го — без нових арештів, але тінь на репутації. Вілла — символ еміграції після 2012-го, коли погрози змусили тікати.
Цей епізод ніби кульмінація: від борця з корупцією до підозрюваного в ній. Чи виправдається — покаже час, але історія Піскуна вже в підручниках української політики.