Ранковий ефір ТСН розпочинається з його впевненого голосу, що пронизує екран, ніби свіжий подих Карпатського вітру. Святослав Гринчук, народжений 16 січня 1985 року у Львові, виріс з мрії про журналістику в одного з найрозпізнаваніших ведучих українського телебачення. За роки на 1+1 він пройшов шлях від футбольних репортажів до марафонських трансляцій у часи війни, ставши голосом стабільності для мільйонів. Його стиль — суміш львівської теплоти, спортивної динаміки та журналістської гостроти — робить новини не просто фактами, а живою розповіддю про країну.
Уявіть львівське подвір’я, де маленький Святослав з зошитом у руках вигадує власний футбольний турнір з вигаданими командами та гравцями. Ця гра стала першим кроком до професії, де слова б’ють точніше за голи. Сьогодні, у 41 рік, він веде “Єдині новини”, висвітлює перемовини в Стамбулі чи репортажі з Бахмута, надихаючи глядачів своєю енергією. Аудиторія ТСН з ним сягає мільйонів, бо Гринчук не просто читає текст — він живе ним.
Дитинство у Львові: скрипка, футбол і перші мрії про ефір
Львівські вулички, напоєні ароматом кави та свіжих круасанів, стали колисками для хлопця, який з дитинства тягнувся до мікрофона. У школі №70 Святослав вчився на відмінно, а історія розпалювала в ньому вогонь допитливості — улюблений предмет, де кожна дата оживає як пригода. Він співав у дитячому хорі, гастролюючи за кордоном, грав на скрипці та фортепіано, а вечорами поринав у географічні атласи, мріючи про Африку та далекі країни.
Футбол захопив його повністю: у зошиті народжувався паралельний світ турнірів з фантастичними матчами. “Ви не повірите, але я ще в другому класі просив Святого Миколая друкарську машинку — ніби передчував клавіатуру телестудії”, — згадує він у розмовах. Ці ігри розвивали уяву, яка згодом перетворилася на талант імпровізації в ефірі. У 10-му класі команда “Гільйотина” під його керівництвом виграла шкільний чемпіонат Львова з “Що? Де? Коли?”, де логіка та швидкість мислення стали його суперсилами.
Сім’я додавала тепла: мама вчила чутливості, тато — дисципліни. Цей баланс допоміг Гринчуку вистояти в професії, де емоції та факти танцюють на лезі ножа. Перехід від шкільних мрій до реальності став природним, бо Львів завжди шепотів: “Іди вперед, але з душею”.
Освіта: червоний диплом і перші кроки в КВН
Львівський національний університет імені Івана Франка зустрів Святослава у 2002 році на факультеті журналістики. Кафедра “Телебачення і радіомовлення” стала ідеальним полем для тренувань: лекції про етику слова чергувалися з практикою. У 2006-му він отримав червоний диплом, але справжня школа — це університетська команда КВН “Папараці”. Там Гринчук обклеював себе плакатами з агітацією, граючи ролі, що розважали тисячі глядачів.
Студентські роки загартували характер. “КВН навчив, що гумор — це зброя проти нудьги, а імпровізація рятує в будь-якому ефірі”, — ділиться він. Ці навички згодом знадобилися в спортивній журналістиці, де кожен репортаж — маленьке шоу. Університет не просто дав знання, а сформував стиль: точний, емоційний, з львівським шармом.
- Ключові етапи навчання: вступ 2002, КВН “Папараці” — розвиток гумору та публічних виступів.
- Спеціалізація: телебачення і радіо, з акцентом на репортажі та етику.
- Випуск: 2006, червоний диплом — пропуск у великий спорт-ТБ.
Після диплома шлях лежав на телебачення, бо теорія без практики — як футбол без голів. Цей фундамент дозволив Гринчуку швидко адаптуватися до київських студій.
Кар’єра у спортивній журналістиці: від Львова до світових арен
Перші ефіри — у львівських програмах “Футбол News” та “Про Карпати” на “Львів ТБ”. Репортажі про голи звучали з пристрастю фаната, інтерв’ю зі спортсменами — з емпатією друга. З колегами створив футбольну команду “Мертві пінгвіни”, де гра перетворювалася на командний дух. У 2010-му переїзд до Києва: спортивна редакція “Телеканалу Футбол”, два Чемпіонати Європи, ЧС з футболу, понад 20 країн у паспорті.
“Летіти на матч — це адреналін, ніби перед прямим ефіром”, — каже він. Репортажі з Шотландії чи Кореї (Олімпіада 2018) показали його талант: динаміка голів переходила в історії спортсменів. Цей етап загартував: від 6 років на футболі до новин — логічний стрибок, бо спорт і новини про перемоги.
| Період | Робота | Досягнення |
|---|---|---|
| 2006-2010 | Львів ТБ, “Футбол News” | Репортажі, команда “Мертві пінгвіни” |
| 2010-2016 | Телеканал Футбол | ЧЕ, ЧС, Олімпіада 2018 |
Джерела даних: 1plus1.ua, tsn.ua. Ця таблиця ілюструє еволюцію: від локальних матчів до глобальних подій, де Гринчук навчився тримати темп.
Перехід на 1+1: ведучий ТСН і ранкові ефіри з Марічкою Падалко
Жовтень 2016-го: кастинг на 1+1, і ось він — співведучий Марічки Падалко в ранкових ТСН. “Сніданок з 1+1” став платформою, де спортивна енергія злилася з новинами. Виїзні ефіри з Києва, Львова, Одеси — Гринчук робить їх живими, додаючи гумор і факти. У 2020-му вів збори European Business Association з послами США та Великої Британії, де слова звучали як дипломатія.
Його стиль еволюціонував: борода, зрілий образ, але очі — юнацькі. “Новини — це не сухі цифри, а історії людей, що змінюють світ”. За 9 років на каналі він став оплотом стабільності, особливо в ранкових слотах, де будить націю новинами.
Роль у телемарафоні “Єдині новини”: голос війни та надії
24 лютого 2022-го — перші ефіри марафону. Гринчук транслює з укриттів, Бучі після деокупації, Чернігова, Чорнобиля. Репортажі з Бахмута у 2025-2026 набрали мільйони в TikTok, де правда б’є фейки. Святковий ефір на ВДНГ 2025-го з Наталією Островською — приклад, як новини стають святом єдності.
Він амбасадор “Гай дитячих снів” з 2023-го, бореться з фейками в серіалі “Дія.Освіта”. Його ефіри — як маяк у темряві, нагадуючи: правда наша зброя. У 2026-му продовжує вести марафон, адаптуючись до змін, ніби досвідчений футболіст у фіналі.
Цікаві факти про Святослава Гринчука
- Вигадував футбольний турнір у зошиті ще школярем — прототип сучасних симуляторів.
- Перший закордонний тур — з хором у дитинстві, останній — Олімпіада в Кореї.
- Доньку Дзвінку навчає читати, бо “книги — це ефір для душі”.
- У КВН обклеював себе плакатами — тренував витривалість перед камерою.
- Любить Африку з атласів — мріє про сафарі після перемоги.
Ці штрихи роблять його не просто ведучим, а людиною з історією, близькою кожному.
Особисте життя: сім’я як опора в шаленому графіку
Христина — дружина з 15 років, одружені з 2017-го в Одесі. Знайомство в шкільній журналістиці переросло в кохання після 11 років дружби. Донечка Дзвінка, народжена у 2018-му, — символ надії (ім’я від дзвона перемоги). У 2025-му їй 7, вона співає, танцює, грає футбол — копія тата.
Вихідні — кіно, зоопарк, прогулянки. Під час війни дружина з донькою у Львові та Празі, але родина тримається. “Батьківство — бути чесним, як в ефірі”, — каже Гринчук. Традиції: Різдво у Львові, мандри (план на 50 країн скоригований війною). Сім’я — його зарядка перед ефіром.
- Знайомство: 2000-й, шкільний гурток — дружба на роки.
- Весілля: 2017, Одеса — романтика біля моря.
- Донька: Дзвінка вчить тата терпінню та радості.
Ці моменти додають глибини образу: ведучий, який бореться за країну вдома й на ТБ.
Досягнення та вплив: від спортивних арен до національного екрану
9 років ТСН, марафон з першого дня, виїзди в гарячі точки — резюме Гринчука вражає. У 2020-му модерував EBA з дипломатами, у 2025-му — спецефіри про перемовини. Його репортажі формують думку, навчають медіаграмотності. Вплив величезний: TikTok-відео з фронту — мільйони переглядів.
Благодійність: підтримка дітей у лікарнях, “Гай дитячих снів”. Гринчук — приклад, як журналіст стає голосом нації. У 2026-му він продовжує надихати, нагадуючи: кожна новина — крок до перемоги. Його шлях — метафора України: з львівських дворів до великого ефіру, з викликами сильнішим.