Святослав Гринчук — один з найрозпізнаваніших голосів українського телебачення, ведучий ранкових випусків ТСН на “1+1” та ключовий учасник телемарафону “Єдині новини”. Народжений у Львові 16 січня 1985 року, він пройшов шлях від шкільного скрипаля й футбольного фаната до журналіста, чиї репортажі з Бахмута та деокупованих міст набрали мільйони переглядів. За дев’ять років у ТСН Гринчук став символом надійності, особливо під час повномасштабної війни, коли його ефіри з укриттів об’єднували мільйони українців.
Його кар’єра — це суміш спортивного адреналіну, новинного драйву та сімейної теплоти. Одружений з Христиною, з якою знайомий ще зі школи, батько донечки Дзвінки, Святослав поєднує професійні виклики з роллю турботливого тата. У 2026 році, чотири роки після вторгнення, він продовжує вести марафон, підтримуючи благодійні проєкти для дітей. Ця розповідь зануриться в деталі його життя, розкриваючи, як львівський хлопець став голосом стійкості.
Львівські вулиці, просякнуті кавовим ароматом і футбольними пристрастями, сформували характер Гринчука. Там, у серці Галичини, зародилася мрія про мікрофон, яка розгорнулася в повноцінну кар’єру.
Дитинство серед скрипок і футбольних м’ячів
У школі №70 Львова Святослав вирізнявся не лише відмінними оцінками — історія була його улюбленим предметом, де він ковтав сторінки про минулі епохи, ніби подорожуючи крізь час. Скрипка й фортепіано стали першими супутниками: пальці юного музиканта ковзали по струнах, а мелодії лунали в сімейному домі. Спів у дитячому хорі додав гастролей за кордон — вперше побачив світ за межами України, що розпалило цікавість до подорожей.
Футбол захопив сильніше за ноти. Як фанат “Карпат”, він не пропускав матчів, мріючи не лише дивитися, а й розповідати про гру. Географічні довідники лежали на тумбочці — від атласів до енциклопедій, формуючи допитливий розум. Ці роки заклали основу: любов до слів, музики та спорту, що згодом переплилися в журналістській долі.
Перехід до дорослого життя виявився логічним. Після школи Гринчук обрав Львівський національний університет імені Івана Франка, факультет журналістики. Студентські роки миготіли гумором — у команді КВН “Папараці” він відточував вміння тримати увагу публіки. У 2006-му червоний диплом кафедри “Телебачення і радіомовлення” став пропуском у світ медіа.
Перші репортажі: від львівського футболу до київських студій
Перша робота — футбольна телепрограма у Львові. Репортажі з полів, інтерв’ю зі спортсменами, адреналін трибун: Гринчук разом з колегами створив команду “Мертві пінгвіни”, де поєднував гру й журналістику. Робота в “Футбольному тележурналі ‘Про Карпати'” та на “Львів ТБ” загартувала — навчила ловити моменти, як гол у додатковий час.
У 2010-му Київ покликав. Переїзд до столиці відкрив спортивну редакцію “1+1”, де він облетів два десятки країн: чемпіонати Європи, світова першість з футболу. Кожна подорож — нова історія, від гарячих трибун до закулісних розмов. Цей етап навчив Гринчука динаміці: короткі фрази, яскраві кадри, емоційний заряд.
Та спорт поступився новинному ритму. З 2016-го — ведучий ранкових ТСН разом з Марічкою Падалко. Ранкові ефіри вимагають ідеальної форми: свіжість думки, емпатія до глядача за кавою. Гринчук майстерно веде потік — від локальних новин до глобальних подій.
Олімпіада, EBA та ключові моменти кар’єри
2018-й — Південна Корея, Олімпіада й Паралімпіада. Понад місяць репортажів: сніг, перемоги, людські історії. 2020-го — ведучий загальних зборів European Business Association, де поруч дипломати й бізнесмени: посол Британії Мелінда Сіммонс, представник МВФ Йоста Люнгман. Ці події розширили горизонти від спорту до політики.
Таблиця нижче ілюструє хронологію ключових етапів кар’єри Святослава Гринчука. Вона показує еволюцію від локальних репортажів до національного масштабу.
| Рік | Подія | Деталі |
|---|---|---|
| 2006 | Закінчення університету | Червоний диплом ЛНУ ім. Франка |
| 2010 | Переїзд до Києва | Спортивна редакція “1+1” |
| 2016 | Ведучий ТСН | Ранкові випуски з Марічкою Падалко |
| 2018 | Олімпіада | Пхьончхан, понад місяць репортажів |
| 2022–2026 | Телемарафон | Виїзні ефіри з Бучі, Бахмута |
(Дані з сайтів 1plus1.ua та tsn.ua)
Після таблиці зрозуміло: кар’єра Гринчука — це сходинки, де кожен крок додавав глибини. Від футболу до новин — природний перехід, бо обидва жанри про емоції й моменти істини.
Війна: репортажі з фронту та укриттів
24 лютого 2022-го життя розділилося навпіл. З перших днів — телемарафон “Єдині новини”. Виїзні випуски з Бучі, Чернігова, Чорнобиля після деокупації: запах диму, свідчення очевидців, сила слів у хаосі. Репортажі з Бахмута стали вірусними — мільйони в TikTok, бо Гринчук не просто передавав факти, а передавав надію.
У 2022-му написав пісню під гітару — жест сили в темряві. Розмовляв польською, дякуючи сусідам за підтримку. Навіть під час відключень світла тримав ефір, нагадуючи: журналістика — це мости між людьми. Чотири роки війни не зламали — вони загартували голос ТСН.
У 2025–2026 ефіри з укриттів, святкові випуски на ВДНГ, прямі з Стамбула. Гринчук — той, хто робить новини живими, ніби розмовляє з кожним глядачем особисто.
Цікаві факти про Святослава Гринчука
- У студентські роки грав у “Що? Де? Коли?” — інтелектуальні бої загострили розум.
- Команда “Мертві пінгвіни” — його футбольний колектив, де жарти летіли, як м’ячі.
- Перше фото з Помаранчевої революції: юний активіст на Майдані, до ери смартфонів.
- Донька Дзвінка — ім’я від дружини, символ радості в часи змін.
- У 2025-му привіз подарунок від 83-річної глядачки — символ вдячності аудиторії.
Ці штрихи роблять Гринчука не іконою екрану, а близькою людиною з історіями, що резонують.
Сімейне життя: Христина, Дзвінка та баланс з ефіром
Любов почалася в 10-му класі львівської школи. Христина — перше й єдине кохання. Весілля 2017-го в Одесі, де море шепотіло обіцянки. Донечка Дзвінка народилася наприкінці 2017-го — “найкращий репортаж життя”, жартує тато. У 2025-му їй шість, вихідні — хокей удома, прогулянки, садок.
- Знайомство зі школи: дружба переросла в кохання через роки.
- Весілля в Одесі: романтика Чорного моря, мрії про майбутнє.
- Дзвінка: незвичне ім’я — вибір мами, символ чистоти й радості.
- Сімейні мандри: від Карпат до Європи, навіть під час пандемії.
Після списку стає ясно: сім’я — як якір у штормі новин. Гринчук ділиться фото з донечкою, показуючи, що за кадром — звичайний тато, який водить у садок і грає в ігри. Христина підтримує, розуміючи графік ефіру.
Благодійність: від слів до дій
Гринчук не обмежується ефіром. Підтримує дітей у лікарнях, освітні проєкти. З вересня 2023-го — амбасадор “Гай дитячих снів” з Валентиною Хамайко: будинки мрії для малечі. У 2025-му долучився до “Друзі ДШВ” — підтримка десантників. Новорічні благодійні “Танці з зірками” — його репортажі надихають донати.
Ці ініціативи показують: журналіст — не тільки голос, а й рука допомоги. У 2026-му, на тлі війни, його внесок у “Гай дитячих снів” нагадує — майбутнє будують сьогодні. Гринчук продовжує марафон, пісні під гітару, репортажі, що змінюють реальність.