У ранкових ефірах ТСН його голос прорізає туман буденності, ніби свіжий вітер з Карпат, несучи новини, що змінюють долі. Святослав Гринчук, народжений 16 січня 1985 року у Львові, вже понад дев’ять років веде випуски новин на “1+1”, а з початком повномасштабної війни став одним з облич 1+1 Марафону. Від спортивних репортажів про голи до виїзних ефірів з деокупованих Бучі та Чернігова — його шлях сповнений драйву, емпатії та незламності.
Львів’янин за походженням, він виріс серед галицьких традицій, де скрипка в руках хлопчика лунала поряд з мріями про мікрофон. Сьогодні, у 41 рік, Святослав не просто журналіст — він місток між подіями і мільйонами українців, які шукають правду в його словах. Його ефіри з укриттів під час обстрілів стали символом стійкості, нагадуючи: правда — це зброя сильніших.
Але за кадром ховається повноцінне життя: дружина Христина, донька Дзвінка та пристрасть до футболу, що не згасла за роки. Ця розповідь занурить у деталі його біографії, розкриє нюанси кар’єри та покаже, як один голос може надихати націю.
Львівське дитинство: мелодія мрії на скрипці
У старому Львові, де вулички шепочуть історії, 16 січня 1985 року з’явився на світ хлопчик, чиї пальці вже незабаром торкнулися струн скрипки. Святослав Гринчук ріс у родині, де музика та книги були повсякденністю — мама додавала тепла, тато вчив дисципліни. У Львівській музичній школі №4 він освоював скрипку й фортепіано, а вечорами поринав у географічні атласи, мріючи про далекі країни.
Школа №70 стала ареною перших перемог: відмінник з любов’ю до історії, де кожна дата оживає як пригода. Співав у дитячому хорі, гастролюючи за кордоном — перші кордони подолано ще школярем. Футбол заворожував: у зошитах малював турніри, а команда “Гільйотіна” виграла шкільний “Що? Де? Коли?”. Газетний кур’єр? Спроба провалилася через собачу укусу, але мрія про журналістику тільки окріпла.
Ці роки заклали фундамент: допитливість, ритм музики та командний дух. Без зайвої сентиментальності, але з вогником — саме так формувався характер ведучого, чиї репортажі сьогодні пульсують енергією.
Університетські роки: від КВН до червоного диплома
Львівський національний університет імені Івана Франка зустрів Святослава у 2002-му на факультеті журналістики, кафедрі “Телебачення і радіомовлення”. Теорія ожила в практиці: студентські газети, репортажі, а ввечері — гра в КВН за “Папараці”, де він агітував на “виборах” плакатами з гумором. Друзі з команди досі — найкращі, щороку збираються на літо.
2006-й: червоний диплом у руках, готовність до ефіру. Університет навчив не просто писати — розповідати історії, що чіпляють. Тут же зародилася дружба з майбутньою дружиною Христиною — однокурсниця, спочатку друг, згодом кохана. Цей період — місток від мрій до реальності, де гумор і знання сплелися в професійний хист.
Випускники згадують його як лідера: той, хто робив плакати для КВН, став майстром слова на ТБ. Освіта дала інструменти, а Львів — серце.
Спортивний старт: голи, подорожі та “Мертві пінгвіни”
Перший ефір — про футбол на львівському “Львів ТБ”: репортажі, інтерв’ю зі спортсменами, адреналін поля. “Про Карпати”, “Футбол News” — тут Гринчук виріс від репоратера до ведучого. З колегами створив команду “Мертві пінгвіни” — жарти на тренуваннях, перемоги в аматорських лігах.
2010-й: Київ кличе. Телеканал “Футбол” — Євро-2012, ЧС-2014, понад 20 країн облетів. Репортажі з Шотландії про жіночу команду чи з Кореї на Олімпіаді-2018 (місяць у Пхьончхані!) — це не робота, а пристрасть. Там, серед снігів і перемог, він навчився ловити момент, що робить його ефіри живими й сьогодні.
Шість років спорту загартували: швидкість, точність, емоції. Перехід до новин у 2016-му на “1+1” здавався авантюрою — кастинг пройшов, попри скепсис. З Марічкою Падалко ранкові ТСН стали хітом.
Ось хронологія ключових етапів кар’єри, що ілюструє еволюцію від поля до студії:
| Рік | Подія | Деталі |
|---|---|---|
| 2006 | Початок на ТБ | Репортажі на “Львів ТБ”, “Про Карпати” |
| 2010 | Переїзд до Києва | Телеканал “Футбол”, Євро, ЧС |
| 2016 | ТСН на “1+1” | Ранкові ефіри з Марічкою Падалко |
| 2018 | Олімпіада | Місяць репортажів з Кореї |
| 2022–дотепер | 1+1 Марафон | Виїзні ефіри з Бучі, Чернігова (джерело: 1plus1.ua) |
Таблиця підкреслює динаміку: від локальних матчів до глобальних подій. Кожен етап додавав шарів майстерності, роблячи Гринчука універсалом.
ТСН і Марафон: на передовій правди під час війни
З 2016-го ТСН — його домівка: ранкові випуски, прямі ефіри з небезпечних зон. Революція Гідності, вибори, катастрофи — він фіксував пульс. Але повномасштабне вторгнення 2022-го змінило все: ночі в студії, ефіри з укриттів під сирени. Перший виїзний ефір неба з Бучі — символ повернення до життя.
Чернігів, Чорнобиль, склади під обстрілами — репортажі з деокупації розповідали правду світу. У 2025-му — трансляції зі Стамбула про перемовини, серіал “Дія.Освіта” проти фейків. Амбасадор боротьби з дезінформацією, його голос розбирає міфи, як голкіпер — удари. Під час війни написав пісню під гітару — патріотичний гімн віри в перемогу.
Роль у Марафоні: мільйони дивляться, бо довіряють. Він не просто читає — проживає новини, додаючи людяності. У 2026-му продовжує, балансуючи ефір і родину.
Сімейне життя: Христина, Дзвінка та львівські традиції
Христина — з шкільних/студентських років, одруження 2017-го в Одесі, романтика Чорного моря. Донька Дзвінка (2018) — на честь дзвона надії, типове галицьке ім’я. У червні 2025-го показав 6-річну красу з білявими косами — родинний знімок розтопив серця.
Під час війни дружина з донькою у Львові, потім Празі — зв’язок через ігри, фокуси, книги. Сьогодні разом у Києві: вихідні з скрипкою для Дзвінки, Різдво у Львові. Батьківство для нього — чесність ефіру вдома: “Важливо, аби любила читати”. Розподіл обов’язків ідеальний, кохання — опора.
- Традиції: Великдень і Різдво з родичами — кутя, писанки, спогади.
- Виховання: Книги, музика, футбол — як у дитинстві тата.
- Підтримка: Христина — муза, розуміє графіки ефірів.
Список показує гармонію: сім’я — як надійний бекграунд для зірки. Вони разом на преміях “Тато року”, де Святослав сяє як батько.
Благодійність: від “Гаю дитячих снів” до допомоги воїнам
Не лише новини — дія. З 2023-го амбасадор “Гай дитячих снів” з Валентиною Хамайко: мрії дітей втілюються. Ukraine SOS, обладнання для львівської лікарні Святого Миколая, підтримка десантників у #ДрузіДШВ. 2020-й: ведучий European Business Association з послами.
Його ініціативи — не піар, а серце: відвідування лікарень, збір для реабілітації. У 2026-му продовжує, наголошуючи: “Допомога — як гол у додатковий час”. Суспільна роль ведучого: надихати на добро.
Цікаві факти про Святослава Гринчука
- Команда “Мертві пінгвіни” — футбольна легенда серед журналістів, названа для провокації суперників.
- Перший “ефір” — лист до Святого Миколая з проханням про друкарську машинку, яка прийшла через роки.
- Пірсинг у вусі — шкільний бунт, досі носить як нагадування юності.
- Грав у “Що? Де? Коли?” з шкільних часів, мріє про телевізійну гру.
- Під час Олімпіади-2018 їв корейські делікатеси щодня місяць — фанат азійської кухні.
- Написав пісню під гітару 2022-го: “Віримо в перемогу” — тисячі переглядів у TikTok.
Ці перлини роблять його не іконою, а живим героєм — з гумором і душею.
Факти додають шарму: від пірсингу до пісень. Святослав Гринчук продовжує ефіри, родинні пригоди та допомогу — його історія триває, як безкінечний марафон надії. Хто зна, які репортажі чекають попереду?