Супруненко Вячеслав Іванович, народжений 17 вересня 1976 року в серці Києва, пройшов шлях від талановитого юриста до впливового гравця у фінансовому та промисловому секторах України. Цей киянин не просто будував кар’єру – він створював справжню імперію, поєднуючи гострий юридичний розум з підприємницьким чуттям. Сьогодні його ім’я асоціюється з ключовими активами в харчовій промисловості, банківській справі та страхуванні, а інвестиції в оновлення легендарних заводів обіцяють свіжі продукти на полицях супермаркетів.
Його історія – це динамічний калейдоскоп подій, де політика перепліталася з бізнесом, а сімейні зв’язки додавали гостроти. Бувши депутатом Київради трьох скликань, Вячеслав Іванович не раз опинявся в епіцентрі столичних рішень. А нині, станом на 2026 рік, він активно модернізує активи, вкладаючи мільйони в промисловість, що робить його фігурою, яка пульсує ритмом сучасної економіки.
Київ завжди був для нього не просто містом народження, а ареною, де формувалася його стратегічна мислення. З ранніх років Вячеслав демонстрував наполегливість, яка згодом принесла плоди у вигляді контрольних пакетів у банках та заводах.
Ранні роки, освіта та перші кроки в юриспруденції
Київські вулиці стали першим учителем для Супруненка, де серед динаміки великого міста він вчився орієнтуватися в складних реаліях. Народжений у 1976 році, він виріс у типовій київській сім’ї, але швидко проявив інтерес до права – дисципліни, що вимагає не лише знань, а й уміння передбачати ходи опонентів.
У 2003 році Вячеслав Іванович закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, здобувши освіту за спеціальністю “Конституційне та фінансове право”. Цей вибір виявився пророчим: знання конституційних засад ідеально пасували до майбутньої політичної кар’єри, а фінансове право – до бізнес-імперії. За даними Національної бібліотеки України імені Вернадського, у 2006 році він захистив дисертацію на тему “Феномен держави: теоретико-правові засади формування та розвитку”, отримавши ступінь кандидата юридичних наук.
Дисертація не була сухим академічним трактатом – вона розкривала сутність держави як динамічного утворення, еволюціонуючого під тиском соціальних і правових факторів. Це мислення допомогло Супруненку в реальному житті: одразу після університету він заснував юридичну фірму “Правозахисник”, яка стала його першим бізнес-стартом. Фірма спеціалізувалася на захисті прав підприємців, швидко нарощуючи клієнтську базу в хаотичному бізнес-середовищі 2000-х.
Тут варто відзначити, як освіта стала фундаментом: конституційне право навчило його маневрувати в законодавчих лабіринтах, а фінансове – оптимізувати активи. Без зайвої скромності можна сказати, що цей етап заклав основу для всього подальшого.
Політичний підйом: депутат Київради в еру Черновецького
Політика кликала Супруненка не випадково – Київ 2000-х кипів інтригами, і його юридичний бекграунд робив ідеальним гравцем. У 2002 році він вперше став депутатом Київської міської ради IV скликання, а згодом продовжив службу у V (2006–2008) та VI (2008–2011) скликаннях від Блоку Леоніда Черновецького.
У ролі депутата Вячеслав Іванович увійшов до постійної комісії з питань промисловості, інноваційної та регуляторної політики. Тут його енергія розкрилася повною мірою: він просував ініціативи щодо спрощення регуляцій для бізнесу, що резонувало з його власними проектами. Засідання Київради ставали ареною гострих дебатів, де Супруненко відстоював позиції промисловості з пристрастю адвоката в суді.
Цей період не минув без скандалів – преса згадувала зв’язки з землею в центрі Києва, зокрема через ТОВ «Престижбудсервіс». Компанія нібито отримала ділянки біля Майдану, що викликало обурення. Однак Супруненко завжди акцентував на легітимності угод, спираючись на юридичну експертизу. Політика дала йому не лише досвід, а й мережу контактів, яка згодом перетворилася на бізнес-коаліції.
- IV скликання (2002–2006): Перший мандат, фокус на базових реформах.
- V скликання (2006–2008): Активна участь у бюджетних дискусіях.
- VI скликання (2008–2011): Ключові рішення з промисловості, що вплинули на київську економіку.
Після завершення депутатської кар’єри у 2011 році Супруненко не зник з радару – він переключився на бізнес, несучи з собою парламентський досвід. Цей перехід став логічним: політика навчила масштабного мислення, а бізнес дав свободу дій.
Бізнес-імперія: хліб, фінанси та промислові амбіції
Бізнес Супруненка – це не статичний портфель, а жива машина, що росте з кожним роком. Група компаній Alviva, яку він контролює, охоплює харчову промисловість: ПАТ «Київхліб», Київмлин, Київський булочно-кондитерський комбінат. Ці активи – спадщина радянських часів, яку Вячеслав Іванович оживив сучасними технологіями.
У фінансовому секторі його слід помітний яскраво. АСВІО Банк, де Супруненко є членом наглядової ради та ключовим акціонером разом із братом (частка близько 66%), пропонує повний спектр послуг – від кредитів до інвестицій. Станом на 2026 рік банк стабільно розвивається, фокусуючись на корпоративному сегменті.
Страховий ринок: придбання СК “Країна”
У жовтні 2024 року Антимонопольний комітет дав дозвіл на придбання контролю над АТ “СК ‘Країна'” – понад 50% акцій. Супруненко став кінцевим бенефіціарним власником, інвестувавши в модернізацію. Компанія, з капіталом майже 125 млн грн, активно страхує авто, майно та життя, виграючи тендери НБУ на суми в сотні мільйонів.
Цей крок – стратегічний: страхування доповнює банківські послуги, створюючи синергію. За даними реєстрів, у 2025 році СК “Країна” розширила ліцензії, охопивши 23 види страхування.
Промислове відродження: завод “Росинка”
Справжній прорив – інвестиції в колишній Київський алюмінієвий завод у Броварах. На початку 2024 року Супруненко викупив активи за 138 млн грн, вклавши понад 2 млн у відновлення. Плани амбітні: оновлена “Росинка” випустить фольгу та посуд для АТБ і “Сільпо”, конкуруючи з імпортом.
Станом на 2026 рік модернізація триває: нові лінії, екологічні технології. Це не просто бізнес – це повернення київської промислової слави, з акцентом на локальне виробництво в часи викликів.
| Компанія | Роль Супруненка | Основна діяльність | Дата ключового входу |
|---|---|---|---|
| ПАТ «Київхліб» | Контролер | Виробництво хліба | 2000-і |
| АСВІО Банк | Член наглядової ради, акціонер | Банківські послуги | До 2026 |
| АТ “СК ‘Країна'” | Кінцевий бенефіціар | Страхування | 2024 |
| Завод “Росинка” | Власник | Виробництво фольги | 2024 |
Джерела даних: youcontrol.com.ua, opendatabot.ua.
Таблиця ілюструє диверсифікацію: від щоденних продуктів до фінансових послуг. Кожен актив – це історія успіху, де Супруненко інвестує не лише гроші, а й бачення майбутнього.
Родина та особисті зв’язки: брат, шлюб і спадкоємці
Сім’я завжди була опорою для Вячеслава Івановича. Його брат Олександр Супруненко – екс-народний депутат VIII скликання від групи “Воля народу”, екс-член Партії регіонів. Разом вони контролюють активи в АСВІО Банку та інших структурах, демонструючи сімейний синергетичний ефект.
Особисте життя привертало увагу: шлюб з Христіною, донькою мера Леоніда Черновецького, став мостиком у політику. Пара мала дочку та сина, але згодом розійшлися. Цей союз додав ваги бізнесу Супруненка в 2000-х, відкриваючи двері до ключових угод.
Сьогодні родинні зв’язки – це не лише підтримка, а й спільні проекти. Брати Супруненки – приклад, як сімейний тандем перетворює виклики на можливості.
Цікаві факти про Супруненка Вячеслава Івановича
- Дисертація-рекордсмен: Захист у 2006 році збігся з піку політичної кар’єри – феномен держави став його особистим маніфестом.
- Хліб для Києва: Під його контролем “Київхліб” годує тисячі, випускаючи продукцію, що поєднує традиції з інноваціями.
- Броварський ренесанс: Викуп “Росинки” за 138 млн грн – це не угода, а відродження, з планами на експорт фольги.
- Фінансова дует: З братом вони тримають 66% АСВІО Банку, роблячи його стійким у турбулентні часи.
- Політичний марафон: Три скликання в Київраді – рідкість, що дала унікальний досвід регуляторних баталій.
Ці факти підкреслюють многогранність: юрист, політик, інвестор – усе в одній особі.
Супруненко продовжує розширювати горизонти, інвестуючи в зелені технології та цифризацію бізнесу. Його стратегії адаптуються до реалій 2026 року, де локальне виробництво – ключ до стійкості. За даними far.chesno.org та liga.net, його активи ростуть, обіцяючи нові історії успіху.
У світі, де бізнес – це марафон, Вячеслав Іванович біжить попереду, надихаючи тих, хто мріє про власну імперію. А що принесе завтра – нові заводи чи банківські хіти? Час покаже, але динаміка вже заворожує.