Юрій Васильович Столярчук, державний радник юстиції 3-го класу, довгий час визначав ритм розслідувань у вищих ешелонах Генеральної прокуратури України. Народжений у маленькому Тетієві на Київщині, він пройшов шлях від рядового слідчого до заступника генпрокурора, залишивши слід у найгучніших справах країни. Його кар’єра, сповнена драматичних поворотів, завершилася 26 лютого 2023 року, але спогади про внесок у боротьбу з корупцією та злочинами високого рівня досі живуть у професійних колах.
Уявіть провінційне містечко 1960-х, де хлопець з робітничої родини мріє про справедливість. Столярчук не просто служив закону – він його втілював у реальність, іноді ризикуючи всім. За роки служби він керував операціями, що вилучали тонни вибухівки, розкривав убивства журналістів і протистояв системним викривленням. Ця розповідь розкриє нюанси його життя, від перших кроків до спадщини, яку важко переоцінити.
Ранні роки: від Тетієва до Харкова
8 вересня 1962 року в Тетієві, тихому куточку Київської області, з’явився на світ Юрій Васильович Столярчук. Тетіїв тоді був типовим радянським селищем з фабриками та полями, де молодь шукала шлях у велике життя. Після закінчення місцевої середньої школи у 1979 році Юрій не пішов одразу до університету – спочатку життя кинуло його на Тетіївський побуткомбінат робітником, а потім інспектором у місцеву інспекцію Держстраху. Ці роки загартували характер, навчили відповідальності за дрібниці, які згодом стануть основою прокурорської кар’єри.
У 1981-му Столярчук вступив до Харківського юридичного інституту імені Ф. Е. Дзержинського – елітного закладу, де формувалися кадри для радянської прокуратури. Навчання тривало чотири роки, і у 1985-му він отримав диплом юриста. Ті часи були напруженими: перебудова тільки починалася, а система вимагала лояльності та гострого розуму. Юрій вирізнявся наполегливістю, що допомогло йому швидко адаптуватися до реалій Києва після випуску.
Цей етап життя Столярчука – класична історія успіху з провінції. Без зв’язків, але з жагою до справи, він заклав фундамент для майбутніх звершень. Перехід від побутових робіт до юриспруденції здавався неймовірним, та саме така траєкторія робила його одним з найнадійніших у системі.
Вступ до прокуратури: перші кроки в Києві
1987 рік став поворотним – Столярчук розпочав службу помічником прокурора Радянського району Києва. Місто кипіло: розпад Союзу наближався, злочинність росла, а прокуратура потребувала свіжих сил. Уже з листопада того ж року він став слідчим у тій же прокуратурі, де розслідував кримінальні справи, навчаючись на практиці тонкощам допитів і доказів.
До серпня 1992-го Юрій дослужився до старшого слідчого, а згодом обіймав посади, пов’язані з наглядом за оборонними підприємствами та спецпрокурорами. Київська прокуратура тих років була ареною жорсткої боротьби з оргзлочинністю. Столярчук швидко вирізнявся: його відділи курирували оперативно-розшукову діяльність, боротьбу з корупцією. У 1996-му він очолив слідчий відділ прокуратури Києва – позиція, де кожен день міг стати останнім через тиск мафіозних структур.
- Ключові ролі на старті: Слідчий у справах оргзлочинності, нагляд за МВС і податковою міліцією.
- Перехід до столиці: З 1996-го фокус на спецпідрозділах по боротьбі з організованою злочинністю.
- Лідерство: Заступник прокурора Києва з слідства у 1998-му, де керував великими командами.
Ці роки сформували Столярчука як профі. Він не просто виконував накази – аналізував, передбачав, ризикував. Перехід до Генпрокуратури у 2002-му став логічним: заступник начальника управління з особливо важливих справ, де розкривались убивства чиновників і топ-корупціонерів.
Справа Гонгадзе: розкриття злочину століття
Жовтень 2003-го увійшов в історію як тріумф Столярчука. Справа вбивства журналіста Георгія Гонгадзе – символ корупції Kuchmиної ери – висіла роками. Юрій Васильович очолив групу слідчих, і саме в його кабінеті генерал Олексій Пукач, виконавець злочину, здався. Пукач зізнався у вбивстві, розповів про знищення касет спостереження. Це затримання стало проривом, бо Пукач переховувався дев’ять років.
Столярчук координував обшуки, допити, співпрацю з СБУ. Справа розколола еліту: йшлося про замовників на найвищому рівні. Хоча повна правда не розкрита й досі, внесок Юрія Васильовича неоціненний – він витягнув ключові докази з тіні. Ця перемога піднесла його репутацію, але й зробила мішенню.
Деталі операції вражають: Пукача вистежили в Житомирщині, доставили до Києва під посиленою охороною. Столярчук особисто вів перші розмови, фіксуючи зізнання. Без його наполегливості справа могла б заглохнути, як багато інших.
Повернення до Генпрокуратури: заступник генпрокурора
Після виходу на пенсію у 2004-му за вислугою років Столярчук не зник – повернувся у липні 2014-го заступником начальника управління нагляду. У лютому 2015-го – перший заступник головного слідчого управління. А 1 квітня 2015-го Віктор Шокін призначив його заступником генпрокурора – наказ №525. До листопада 2019-го Юрій Васильович курирував кримінальні провадження, державну службу, власність.
Гучні операції під його егідою:
- 25 лютого 2016: Спецоперація в АТО – вилучено 65 кг тротилу, міни, ПТУРи. Зброя йшла на чорний ринок.
- 1 березня 2016: Контрафактні сигарети з “ДНР” на 4 млн грн – перша велика партія, затримана ГПУ.
- Червень 2015: Арешт голови Апеляційного суду Києва Антона Чернушенка за втручання в судові системи. Вилучено сервери, гроші; ВР дала згоду на арешт (276 голосів).
Ці акції не просто статистика – вони демонстрували силу прокуратури в часи війни. Столярчук координував між відомствами, забезпечуючи докази. Його стиль: точний, без зайвого шуму, але з результатом.
Нагороди підтверджували статус: Заслужений юрист України (указ Президента №18/2016), Почесний працівник прокуратури, численні заохочення від генпрокурорів.
Скандали та виклики: тінь на кар’єрі
Не все було гладко. У 2017-му Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів винесла догану за перевищення повноважень: протиправне закриття провадження, втручання в роботу підлеглих (рішення №286дп-17). Критики звинувачували у розвалі справ Майдану – десятки закриттів під його наглядом. У 2019-му Руслан Рябошапка звільнив Столярчука, мотивуючи неефективністю. Юрій Васильович оскаржив це в суді, вимагаючи поновлення.
Компромат з’являвся регулярно: декларації перевіряли НАЗК, ЗМІ писали про “непублічність” і зв’язки з Луценком. Та попри тиск, Столярчук тримався – його стиль не допускав публічних скандалів. Це робило його загадковим: профі, якого боялися і поважали.
| Рік | Доходи родини (грн) | Майно |
|---|---|---|
| 2017 | 1 409 398 | Квартира 78,8 м², 2 авто |
| 2018 | 2 042 538 | Те саме |
| 2019 | 1 562 905 | Квартира, авто |
Дані з декларацій НАЗК (opendatabot.ua). Майно скромне для топ-посади, що контрастує з чутками.
Особисте життя: сім’я та поза службою
Одружений, двоє дітей – Столярчук тримав родину подалі від софітів. Декларації показують стабільні доходи від зарплати, без зайвих активів. Після 2019-го – пенсіонер, можливо, радник. Жив тихо, уникаючи медіа. Ви не повірите, але заступник генпрокурора, який ловив Пукача, волів рибалку чи бесіди з колегами за чаєм.
Його філософія: закон понад усе, але з людським обличчям. Коллеги згадують його як mentora – суворого, але справедливого.
Цікаві факти
- Затримання Пукача відбулося прямо в кабінеті Столярчука – генерал здався добровільно після дев’яти років у розшуку.
- У 2015-му під його керівництвом затримали партію сигарет з окупованих територій – перша така операція ГПУ.
- Догана 2017-го не завадила нагороді “Заслужений юрист” від Президента Порошенка.
- Повернувся на службу після 10-річної “пенсії” – рідкісний кейс у прокуратурі.
- Керував вилученням 65 кг тротилу в АТО, що могло б підірвати фронт.
Ці епізоди малюють портрет не героєм з фільмів, а реальним борцем з тінню. Столярчук уособлював прокуратуру часів трансформацій: від радянської спадщини до реформ.
Спадщина: уроки для сучасної юстиції
Звільнення 2019-го не стерло внеску. Справи Гонгадзе, зброя, корупція суддів – це його доробок. Критика за Майдан нагадує: система складна, де кожен крок – компроміс. Смерть 26 лютого 2023-го обірвала активне життя, лишивши вакуум у професійних колах. uk.wikipedia.org, gp.gov.ua.
Юрій Васильович навчив: наполегливість перемагає інтриги. Його історія – дзеркало української прокуратури, де героїзм переплітається з реаліями. Сьогодні, у 2026-му, коли Офіс генпрокурора реформується, приклади Столярчука надихають молодих слідчих. Розмова про нього триває – бо справедливість не вмирає з людиною.