Бронзові постаті Тараса Шевченка стоять мов невидимі вартові української душі по всьому світу. Станом на 2026 рік їх налічується 1384 — 1256 в Україні та 128 за кордоном у 35 країнах. Ця цифра вражає, бо перевершує кількість пам’ятників будь-якому іншому митцю, окрім, мабуть, Христа. Кобзар став символом незламності, і його монументи розкидані від арктичних просторів до тропічних узбережжів, нагадуючи про силу слова, що долає кордони.
Уявіть собі: у кожному третьому українському селі — Шевченко, а за океаном, у серці Аргентини чи Австралії, його погруддя дивиться на чужі обрії з тією ж тихою впевненістю. Ці 1384 монументи — не просто камінь чи бронза, а живі історії емігрантів, дипломатів і простих шанувальників, які несли Кобзаря крізь часи. А тепер розберемося, звідки взялася ця армія бронзових Тарасів і чому їх не спинити.
Цифри не статичні — війна, реставрації та нові відкриття змінюють ландшафт. За даними uk.wikipedia.org, це найсвіжіший підрахунок, що включає встановлення аж до 2023-го. Раніше, у 2021-му, МЗС фіксувало 1167, тож зростання продовжується, попри виклики.
Від першого кургану до глобальної мережі: еволюція монументів
Перший пам’ятник Шевченку з’явився не як пишна статуя, а як скромний курган у 1871 році в Єлисаветграді — нині Кропивницький. То був символічний насип, де земляки скинулися на вшанування поета, забороненого імперією. Через роки, у 1900-му, у Харкові відкрили перше погруддя — гіпсове, таємне, бо царат не дозволяв публічних почестей. Лише 1918-го в Ромнах постав повноцінний монумент, викуваний з граніту, — перший у радянській Україні.
Радянська доба підхопила хвилю: до 1964-го, столітньої річниці смерті, монументи зросли до сотень. Скульптори на кшталт Матвія Манизера чи Архипа Тенетти створювали канонічні образи — сидячий Тарас з пером, задуманий, пророчі. Кожен такий постамент ставав осередком: люди приходили читати “Кобзар”, шепотіти молитви за волю. Сьогодні ті монументи — як шрами історії, деякі відреставровані, інші чекають своєї черги.
Перехід до незалежності вибухнув творчістю: у 1990-х роках з’явилися десятки нових, часто від громади. А флешмоб МЗС #Шевченко_єднає з 2018-го додав ще з десяток за кордоном. Еволюція проста: від заборонених курганів до світового рекорду.
Україна — серце шевченківської імперії монументів
В Україні 1256 пам’ятників — це щедрість, що межує з одержимістю. У кожній області, від Закарпаття до Донбасу, Кобзар дивиться на рідну землю. Київ хизується кількома: центральний на Театральній від Киселя та Кавалерідзе, мігровий у Каневі, свіжий 2023-го на Хрещатику замість Пушкіна. Черкащина, батьківщина Тараса, пишається двома в Каневі та десятками по селах.
Найбільший монумент світу — у Дніпрі на Монастирському острові: чавунна фігура висотою 9,5 метра на 10,5-метровому гранітному п’єдесталі, вагою 55 тонн. Відкритий 1958-го, він панує над Дніпром, ніби Тарас охороняє води. У Харкові — шедевр Кавалерідзе з 1935-го, бронза 5,5 м на 11-метровому постаменті з 16 алегоріями. А у Ковелі стоїть найвищий за висотою фігури — 7 метрів чистої сили.
Та не все гладко: війна зруйнувала монументи в Бородянці чи Херсоні, але волонтери відбудовують. У 2025-му оголошено тендери на реставрацію за 900 тисяч гривень — від Києва до Полтави. Кожен такий проект оживає громадою, нагадуючи: Шевченко — це не камінь, а пульс нації.
Шевченко за океаном і горами: географія світового поширення
128 монументів у 35 країнах — це дипломатія бронзи. Найбільше в колишньому Союзі: Росія (близько 30, хоч багато демонтовані), Казахстан (16), Білорусь (6). Діаспора домінує в Америці: США та Канада по 9, з легендарним у Вашингтоні (1964, подарунок від України) та Вінніпезі. Латинська Америка: Аргентина (Буенос-Айрес, 1971), Бразилія (Прудентополіс). Навіть у Пекіні стоїть гранітний Тарас з 1989-го — подарунок від Харкова.
Чому скрізь? Емігранти будували: у Канберрі — кобза з думами, у Парижі — сидячий поет з “Заповітом”. У 2025-му в Києві відкрили інсталяцію “Світ очима Шевченка”, де через VR бачиш 37 країн. Це не випадковість — Шевченко резонує з боротьбою поневолених, від поляків до китайців.
Ось таблиця топ-країн за кордоном для наочності. Дані зібрані з uk.wikipedia.org та доповнені звітами МЗС.
| Країна | Кількість пам’ятників | Приклади | |
|---|---|---|---|
| Росія | ~30 | Москва, Санкт-Петербург | |
| Казахстан | 16 | Алмати, Астана | |
| США | 9 | Вашингтон, Клівленд | |
| Канада | 9 | Вінніпег, Оттава | |
| Білорусь | 6 | Мінськ, Гомель | |
| Польща | 5 | Варшава | |
| Аргентина | 4-5 | Буенос-Айрес | |
| Бразилія | 3 | Куритиба | |
| Польща | Молдова | 4 | Кишинів |
| Грузія | 3+ | Тбілісі, Батумі |
Таблиця ілюструє домінування пострадянського простору та діаспори. Після неї цифри оживають: уявіть Тараса в Аров-парку (США), де українці святкують Сорочку, чи в Прудентополісі (Бразилія), серед нащадків галичан. Кожна країна додає свій акцент — від римського патриція в Італії до думи в Австралії.
Унікальні монументи, що запам’ятовуються назавжди
Не всі пам’ятники стандартні. У Канберрі — гігантська кобза з вигравіюваними думами, ніби Тарас співає Австралії. У Римі поет схожий на античного філософа, у Вашингтоні — на президента з пером. Найвіддаленіший — у Пекіні, де китайці шанують його як борця з імперіалізмом. А в Лівані (Баабда, 2021) — свіжий гранітний, відкритий арабами-українцями.
Є й дрібні перлини: дерев’яне погруддя в хорватських Липовлянах чи ягня біля ніг у Шевченковому. Вандалізм трапляється — у Москві демонтували, але дух лишається. Реставрація 2025-го в Полтаві коштувала сотні тисяч, та результат вартий: бронза сяє, як нова.
Шевченкові монументи — це не статистика, а мережа єдності, де кожна бронзова посмішка шепоче: “Борітеся — поборете”.
Цікаві факти про пам’ятники Шевченку
- Тільки Ісусу Христа приписують більше монументів — Шевченко другий у світі серед культурних діячів.
- Найвище розташування: у Ковелі (Волинь), 7 м фігури на пагорбі.
- Перший за кордоном: у Кракові (Польща), 1912-го — ще за Австрії.
- У 2025-му VR-інсталяція в Києві дозволяє “подорожувати” до 37 країн віртуально.
- Більшість — подарунки від України: Вашингтон отримав від Києва, Пекін — від Харкова.
- Деякі зруйновані війною, але відбудовуються: у Бородянці планують новий 2026-го.
- Найдорожча реставрація: 900 тис. грн у 2025-му на кількох об’єктах.
Ці перлини роблять тему живою — не сухі цифри, а історії, що чіпляють душу. Хто знає, скільки ще постане до 200-річчя Кобзаря?
Тренди сьогодення: нові монументи, реставрації та виклики
У 2026-му тенденція ясна: попри війну, Шевченко множиться. Нові відкриття — у Флоренції (2021), Лісабоні (2019), Новому Саді (2020). В Україні тендери на ремонт: у Києві, Харкові, Одесі — бюджети ростуть, бо Кобзар символ опору. За кордоном діаспора тисне: у 37 країнах планують ювілейні.
Виклики реальні: окупація зруйнувала десятки, вандали малюють на бронзі. Та ентузіасти перемагають — волонтери чистять, скульптори модернізують. Порада мандрівникам: шукайте менш відомі, як у Слуцьку (Білорусь) чи Обері (Аргентина), — там Тарас найщиріший.
Кожен монумент — місток поколінь. Стоячи біля нього, відчуваєш, як слова “І мертвим, і живим, і ненарожденним” оживають у бронзі. А скільки їх буде завтра? Тільки час покаже, але Кобзар точно не здасться.