Сніг хрустить під ногами в морозному Ростові-на-Дону, коли 2 січня 1963 року в родині акторів театру ДК «Ростсельмаш» Віктора та Галини Жигунових з’являється на світ їхній син Сергій. Малеча з перших кроків вбирає атмосферу сцени: батьки повертаються додому з репетицій, наповненими емоціями, а хлопчик малює, ліпить з глини й мріє про великі ролі. Шкільні роки минають бурхливо – Сергій не з тих, хто сидить тихо за партою, він сорвиголова, що організовує витівки з друзями, але театр манить його, ніби магніт.
У 1980-му юнак вступає до Театрального училища імені Бориса Щукіна в Москві, де освоює акторське ремесло під керівництвом майстрів. Закінчує курс у 1986-му, уже маючи перші епізоди в кіно за плечима. Дебют припадає на 1984 рік – роль Михайла Ільїна в екранізації повісті Толстого «Два гусари». Це не просто початок, а перша іскра, що запалює амбіції: Сергій грає гусара з вогнем у очах, ніби передчуваючи, як кіно стане його життям.
Прорив у «Гардемаринах»: народження зірки
1988 рік стає переломним. Фільм «Гардемарини, вперед!» Свєтлани Друзової кидає Сергія в епіцентр слави. Він – Олександр Бєлов, гардемарин з харизмою авантюриста, що закохується, б’ється на шпагах і мріє про імперію. Разом із Дмитром Харатьяном і Володимиром Шевельковим вони утворюють тріо, яке зачарувало мільйони. Касові збори перевищили очікування, а саундтрек із піснями Ірини Отієвої досі викликає мурашки.
Цей успіх не випадковий. Сергій вкладає душу: тренування з фехтування, верхове катання, історичні костюми, що тиснуть на плечі. Фільм не просто розвага – це гімн юності, честі й коханню в епосі романтики. Після прем’єри Жигунова запрошують на всі екрани, і він стає символом 90-х для покоління, що виросло на цих пригодах. «Гардемарини» не просто роль – це пропуск у велике кіно, де Сергій довів, що може нести на собі весь сюжет.
Ключові ролі: від пригод до драми
90-ті – час розквіту. У 1992-му Сергій не тільки грає Генрі Моргана в пригодницькому «Серця трьох» за Джеком Лондоном, але й дебютує як продюсер. Фільм стає хітом: пірати, скарби, романтика на Карибах – усе, що потрібно для літнього перегляду. Потім ідуть екранізації класики: «Королева Марго» (1996) і «Графиня де Монсоро» (1997), де Жигунов перевтілюється в графа де Жизора, інтригана з шаблею напоготові.
Тисячі епізодів у серіалах доповнюють палітру. У «Моя прекрасна няня» (2004–2009) він – Максим Шаталін, батько родини, закоханий у няню. Ця роль робить його улюбленцем домогосподарок: гумор, сентиментальність, сімейні перипетії. Сергій зізнається, що серіал став для нього родиною – зйомки тривали п’ять років, народилися жарти, дружби й навіть романи за кадром.
Ось таблиця з топ-ролями, що визначили кар’єру:
| Фільм/Серіал | Рік | Роль | Значення |
|---|---|---|---|
| Гардемарини, вперед! | 1988 | Олександр Бєлов | Прорив, культовий статус |
| Серця трьох | 1992 | Генрі Морган | Дебют продюсера, пригодницький хіт |
| Королева Марго | 1996 | Граф де Жизор | Історична драма, визнання |
| Моя прекрасна няня | 2004–2009 | Максим Шаталін | Комедійний феномен, масова популярність |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, kinopoisk.ru. Ці проекти зібрали мільйони глядачів, а ролі Жигунова стали еталоном харизми – від романтичного героя до батька-тирана з добрим серцем.
Від актора до продюсера: будівництво імперії
З 1990-го Сергій очолює ТО «Студія Шанс» на «Мосфільмі». Він запускає серію «Снігова куля» (з 2000-го по 2015-й, понад 17 фільмів!), «Лабіринти кохання», «Принцеса на бобах». Як режисер ставить «З полум’я і світла» (2006) та епізоди серіалів. Це не просто бізнес – пристрасть: Жигунов ризикує власними коштами, шукає акторів, бореться з цензурою.
У 2000–2004 президент Гільдії акторів кіно Росії, де відстоює права колег. Його студія оживила жанр легких мелодрам, даючи роботу сотням. Ви не повірите, але «Снігова куля» стала франшизою, що тримається на харизмі головного героя, якого грає сам Сергій у багатьох частинах.
Досягнення та визнання
Заслужений артист РФ (1995) – за внесок у кіно. Орден Пошани (2005), Орден Дружби (2014) – за культурні заслуги. Понад 100 ролей, десятки продюсерських проектів. Сергій – член «Єдиної Росії» з 2003-го, але кіно лишається головним трофеєм. У 2024-му анонсує фільм «Порода» про «український націоналізм», знімаючи в Криму – контроверсійно, але в його стилі: не пасивний спостерігач.
Цікаві факти 🌟
- 🎭 Сорвиголова з дитинства: У школі Сергій з друзями переживав електромережу, граючи в «багаття» – типовий бешкетник, що став зіркою.
- 💍 Три шлюби з двома жінками: Двічі розлучався і зійшовся з Вірою Новіковою, перш ніж знайти спокій з Вікторією.
- ✈️ Армійський льотчик: Служив у ВПС, де знявся в епізодах – реальний досвід для ролей пілотів.
- 📽️ Франшиза-рекорд: «Снігова куля» – 17 частин, де він актор, продюсер і режисер.
- 🛡️ Під санкціями: З 2022-го в чорних списках України, ЄС, США за політичні заяви.
Ці епізоди показують Жигунова не як плаский образ, а як людину з характерами, помилками й перемогами. Вони додають глибини його портрету, ніби шари фарби на полотні.
Особисте життя: вихори пристрастей
Любов для Сергія – як кіно: драматична, з поворотами. У 1985-му одружується з акторкою Вірою Новіковою. Разом 22 роки, народжують сина Михайла (1988) і дочку Поліну (1995). Але 2007-го – розлучення: на зйомках «Няні» спалахує роман з Анастасією Заворотнюк. Скандал гримить – преса смакує деталі, фанати розділилися.
Та кохання минає: 2008-го Сергій повертається до Віри, вони зійшлися, але в 2020-му розходяться вдруге. Віра зізнається: «Кохання перейшло в іншу якість». Тоді з’являється Вікторія Ворожбит, журналістка молодша на 10 років. У 2021-му – таємний шлюб, фото з весілля в мережі. Станом на 2025-й пара разом: Вікторія ділиться сімейними секретами, вони підтримують одне одного в штормах шоу-бізу. Особисте життя Жигунова – урок: справжня любов витримує перевірки, як добрий сценарій.
- Перший шлюб з Вірою: пристрасть юності, діти, розлука.
- Роман з Заворотнюк: блискавка на зйомках, що згасла.
- Шлюб з Вікторією: спокій зрілості, спільні мрії.
Ці етапи формують характер: Сергій навчився прощати, відпускати й обирати серцем. Діти – гордість: Михайло обрав бізнес, Поліна – мистецтво.
Сучасний етап: політика, санкції та нові виклики
Політика увійшла в життя гостро. Підтримка анексії Криму (2014), вторгнення (2022) – Сергій відкрито агітує, працює в центрі «Миротворець». Результат: санкції від України (2022), ЄС, США, Канади (2023). Кар’єра триває: зйомки в Криму, плани на «Породу» – фільм про «націоналізм». Критики звинувачують у пропаганді, фанати розділилися.
Та Сергій стоїть на своєму: «Кіно – це правда мого серця». У 62 роки він активний – інстаграм, інтерв’ю, проекти. Життя як серіал: не закінчується, а продовжується новими серіями, повними емоцій і несподіванок.