Сергій Олегович Кислиця, народжений 15 серпня 1969 року в Києві, сьогодні стоїть на чолі ключових переговорних процесів як перший заступник керівника Офісу Президента України. З початку повномасштабного вторгнення Росії його гострі промови в Організації Об’єднаних Націй стали символом незламності, де кожне слово лунало як удар блискавки по фасаду брехні агресора. Від заступника міністра закордонних справ до постпреда в ООН, а нині – у серці влади, Кислиця поєднує дипломатичний хист з відвертою силою, яка змушує світ слухати Україну.
Його кар’єра сповнена битв на міжнародних аренах: понад 300 виступів у Раді Безпеки ООН, десятки резолюцій проти російської агресії, культурні проєкти, що оживили українську душу в серці Нью-Йорка. У січні 2026 року Президент Володимир Зеленський призначив його першим заступником Кирила Буданова в Офісі Президента – крок, що сигналізує про посилення дипломатичного крила в умовах критичних переговорів. Цей чоловік не просто говорить – він діє, перетворюючи слова на зброю правди.
Київське дитинство Кислиці припало на переломові 70-ті та 80-ті, коли місто пульсувало ритмом радянської рутини, але юний Сергій уже мріяв про ширший світ. Закінчивши Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 1991 році за фахом міжнародного права, він опанував англійську, іспанську, французьку – мови, що стали його пропуском у велику дипломатію. Ця освіта не просто диплом: вона викувала інструмент для захисту країни в бурхливому океані геополітики.
Перші кроки: від стажера МЗС до секретаріату міністра
У 1992 році, коли Україна тільки-но розправляла крила незалежності, Сергій Кислиця ступив на дипломатичну стежку як стажер відділу НБСЄ та європейського регіонального співробітництва МЗС. Наступного року – аташе, третій секретар, помічник заступника міністра. Ці ролі здавалися скромними, але саме тут формувалася його стійкість: щоденні бої з бюрократією, перші контакти з європейськими структурами.
З 1994 по 1996 рік він виконував обов’язки начальника відділу Ради Європи, а з 1996-го вирушив до Брюсселя – другий, потім перший секретар Посольства України в Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, Місії при НАТО. Як контактна особа з Західноєвропейським союзом, Кислиця прокладав мости в серці Європи. Повернувшись, очолив секретаріат міністра закордонних справ (1998–2000), радником якого став у 2000–2001. Кожен крок додавав ваги: від локальних перемог до стратегічного бачення.
Цей період нагадував сходження на Еверест – повільне, але невідворотне. Кислиця не просто виконував завдання; він вчився читати геополітичні вітри, передбачати шторми. До 2001 року його досвід уже дозволяв їхати до Вашингтона як радник з політичних питань Посольства України в США, де з 2003-го став радником-посланником.
Латинська Америка та повернення: директор департаменту ООН
Повернувшись 2006 року, Кислиця очолив ключовий Другий територіальний департамент (країни Америки та Західної Європи), а невдовзі – Департамент міжнародних організацій МЗС (2006–2014). Це був розквіт: член делегацій на 62–74 сесіях Генасамблеї ООН, куратор питань Ради Європи з гендерної рівності. З 2006 по 2011 – член Керівного комітету з рівності жінок і чоловіків, з 2014-го – голова Комісії.
Його внесок у гендерний аудит МЗС 2019 року став революцією: вперше в історії відомства системний аналіз, що змінив підходи до політики. У Латинській Америці, хоч і не як посол, він закладав фундаменти через американський напрямок. Ці роки – суміш тактики й стратегії, де Кислиця перетворював абстрактні резолюції на реальні інструменти впливу.
- Гендерна рівність: Голова Комісії Ради Європи (2014–2016), голова Виконавчої ради ООН-Жінки (2023).
- Права людини: Співголова робочої групи з Національної стратегії (2014–2015).
- НАТО та ОБСЄ: Член Спільної групи Україна-НАТО, голова делегацій на нарадах ОБСЄ.
Після списків стає зрозуміло: Кислиця не обмежувався протоколами. Він будував мережі, де кожна нитка вела до захисту України. Перехід до заступника міністра в березні 2014-го став логічним – Революція Гідності вимагала саме таких лідерів.
Заступник міністра: від Криму до ЮНЕСКО
З 2014-го Кислиця – заступник міністра закордонних справ, куратор ООН-напрямку. Женевська зустріч квітня 2014-го, розробка резолюції A/RES/68/262 про територіальну цілісність України – його руки. З 2015-го голова Національної комісії у справах ЮНЕСКО, представник у Виконавчій раді (2015–2017). Він запустив моніторингові місії ОБСЄ та ООН з прав людини, протидіяв мілітаризації Криму.
Ці роки – як фронтова служба без зброї. Кислиця координував 20 резолюцій Генасамблеї проти агресії, від прав людини в Криму до ядерної безпеки Запорізької АЕС. Його стиль: точний, невблаганний, з нотками гумору, що роззброює опонентів.
Постійний представник в ООН: голос, що гримить як грім
Лютий 2020-го: Кислиця вручає вірчі Генсеку ООН Антоніу Гутеррішу. Початок ери постпреда. До грудня 2024-го – 300 виступів у Радбезі, де він розкривав брехню Небензі. Знаменита фраза 23 лютого 2022: «Для воєнних злочинців немає чистилища – вони потрапляють прямо до пекла». Ці слова стали мемом, символом.
Він домігся припинення прав РФ у Раді ООН з прав людини, ЮНІСЕФ, ООН-Жінки. Запустив Ukrainian Freedom Orchestra (2022), співпрацю з Метрополітен Опера, МоМА, Карнегі Холл. Сумісно – посол у Тринідаді й Тобаго (2021–2024), Багамах (2022–2024). Культурна дипломатія оживила Україну в серцях ньюйоркців.
| Резолюція | Дата | Значення |
|---|---|---|
| A/RES/68/262 | 2014 | Територіальна цілісність України (uk.wikipedia.org) |
| A/RES/ES-11/1–7 | 2022–2025 | Агресія РФ, гуманітарні коридори |
| Про Крим (права людини) | 2016–2024 | Щорічні, мілітаризація |
Таблиця ілюструє внесок: не цифри, а перемоги. Після ООН – лютий 2025: перший заступник міністра МЗС, участь у Стамбулі (2025), Вашингтоні. Джерело даних: uk.wikipedia.org.
Нова роль: перший заступник в Офісі Президента
5 січня 2026: указ Зеленського. Кислиця поруч з Будановим – дипломатія плюс розвідка для переговорів. Експерти, як Павло Клімкін, хвалять: “Один з найрозумніших”. У 2025-му – “Дипломатія пам’яті”, гендерні ініціативи. Тепер він у центрі: Стамбул, Женева, Абу-Дабі. Його досвід – ключ до миру на українських умовах.
Нагороди підкреслюють статус: Орден За заслуги III (2021), II (2025), Грамота ВРУ (2024), ранг посла (2016). Кислиця еволюціонує: від арени ООН до серця влади.
Особисте життя: за лаштунками дипломата
Розлучений з Оксантою, батько сина Яна. Трагедія 2024-го: племінник загинув від російського удару в Краматорську – той день Кислиця слухав Небензу в ООН. Ці втрати загартовують: дипломатія для нього – не гра, а місія.
Цікаві факти
Ви не уявите: Кислиця – лев за гороскопом, що пасує його харизмі. Премія “Посол, що надихає молодь” (2023). Запустив NFT-нагороди для молоді МЗС. Виступав у Карнегі Холл з оркестром. Протидіяв РФ у 300+ засіданнях – рекорд. Улюблений трюк: цитати з Біблії проти брехні Небензі.
Кислиця продовжує писати історію: його слова лунають, дії змінюють світ. А що буде далі в ОП – час покаже, але Україна в надійних руках.