Руслан Кошулинський — це ім’я, що резонує в українській політиці як потужний грім над Карпатами. Народжений 9 вересня 1969 року у Львові, він виріс у робітничій сім’ї, пройшов шлях від солдата Радянської армії до заступника голови Верховної Ради, а згодом став головним сержантом Збройних Сил України. Як ключова фігура Всеукраїнського об’єднання “Свобода”, де очолює Секретаріат, Руслан Володимирович поєднує гострий націоналізм з реальними діями на фронті та в парламенті. Його кар’єра — це не просто посади, а жива історія боротьби за Україну.
У часи, коли країна стикається з повномасштабною війною, Кошулинський продовжує служити в ЗСУ, коментує ключові події та закликає до жорстких реформ. Від участі в Революції Гідності, де фактично керував Україною два критичні дні, до артилерійської служби на Донбасі — його життя сповнене драматичних поворотів. Активний депутат Львівської міської та обласної рад, голова фракції “Свободи” у ЛМР, він лишається голосом патріотів на заході країни.
Львівські вулиці, де виріс Руслан, наче викували в ньому характер: твердий, як карпатський граніт, і палкий, мов вогонь Майдану. Ця стаття зануриться в деталі його біографії, розкриє нюанси служби та політики, щоб показати не просто резюме, а портрет живої людини, яка не зупиняється перед викликами.
Раннє дитинство та юність у спортивному Львові
Львів 1960-х — місто, де панував дух опору, і саме тут, у скромній робітничій сім’ї, з’явився на світ маленький Руслан. Школа з поглибленим вивченням англійської мови стала першим випробуванням: дисципліна, знання, перші мрії про велике. Після восьмого класу хлопець обрав спортивний інтернат, де легка атлетика перетворилася на пристрасть. Уявіть: ранкові біги під дощем, стрибки в довжину, що вчать долати бар’єри не лише на доріжці, а й у житті. Закінчив інтернат у 1986-му, повний енергії та жаги до дій.
Ці роки сформували характер — наполегливий, командний гравець, готовий до армії. Легка атлетика не просто хобі: вона вчила перемагати себе, як згодом у політиці чи на фронті. Багато хто з львів’ян пам’ятає ті інтернати як ковальню характерів, де юнаки ставали чоловіками. Руслан не виняток — його спортивна молодість стала фундаментом для майбутніх битв.
Звідси й метафора: життя Кошулинського нагадує марафон — довгий забіг з перешкодами, де кожен кілометр наближає до фінішу. Цей етап заклав основу для всього подальшого.
Армійська служба в СРСР і перші кроки в цивільному житті
1987 рік: 18-річний Руслан отримує повістку і вирушає до Групи радянських військ у Німеччині. Солдат строкової служби, заступник командира взводу, старший сержант — звання, зароблене потом і відповідальністю. Два роки в казармах, де панувала радянська машина, загартували його. Повернувшись додому, він не сидів склавши руки: 1991-го закінчив технологічний факультет Кооперативного технікуму у Львові.
Перша робота — завідувач виробництва в ресторані-готелі “Беркут” на Яблунецькому перевалі. Гарячі кухні, туристичні потоки, організація — все це вчило керувати людьми. А потім пригодницький поворот: середина 90-х, тайга Красноярського краю, артілі золотошукачів. Кухар у далекій Сибіру, де холод пронизує до кісток, а золото манить як міраж. Цей досвід навчив Кошулинського виживати в екстремальних умовах, як на фронті пізніше. Повернувшись, 1999–2001 — завідувач виробництва ДП АТК “Турист” у Львові.
Підприємництво в 2006–2007, помічник-консультант Олега Тягнибока з 2001-го — ось шлях від бізнесу до політики. Ці роки були хаотичними для України: гіперінфляція, перебудова. Руслан маневрував, як досвідчений стрілець, накопичуючи сили для націоналістичного руху.
Політичний старт: від СНПУ до серця “Свободи”
1996 рік — вступ до Соціал-націоналістичної партії України, яка еволюціонувала у ВО “Свобода”. З 2008-го — заступник голови партії, голова Секретаріату: друга людина після Тягнибока. Балотувався до Верховної Ради 2006 та 2007-го — перші спроби, що загартували. 2010–2012 — голова фракції “Свободи” у Львівській міській раді, член бюджетної комісії. Хоч і були звинувачення в пропусках, його енергія запалювала соратників.
2012-й — голова центрального виборчого штабу “Свободи”, №12 у списку. Партія набирає 10,44%, входить до парламенту. Руслан стає народним депутатом VII скликання. Цей період — як ракета: від локальної політики до національного рівня. Він не просто депутат — символ відродження націоналізму.
Перехід плавний: від львівських дебатів до київських трибун. Тут почалася справжня гра на великому полі.
Верховна Рада: віцеспікер і ключова роль у Революції Гідності
13 грудня 2012-го — 305 голосів “за”, і Руслан Кошулинський обирається заступником голови ВРУ. Попередник — Микола Томенко, наступниця — Оксана Сироїд. Співголова міжпарламентської групи Польща-Україна. Але пік — Евромайдан. 20 лютого 2014-го збирає депутатів, ініціює усунення Януковича, повернення “Беркуту”. 20–21 лютого він фактично керував Україною одноосібно — рішення визнала світова спільнота. Очолює комісію з мовного законопроєкту.
Після 2014-го “Свобода” не проходить до Ради, але Руслан не здається: депутат ЛОР з 2015-го, голова фракції у ЛМР. Його стиль — прямий, як кулак: бійки в облраді 2015-го з опонентами, ініціативи проти російської культури.
Ці події перетворили його на легенду: від трибуни до вулиць Києва, де кулі свистіли повз.
На фронті: артилерист АТО і головний сержант ЗСУ
Лютий 2015-го: повістка, 26-денний курс на Яворівському полігоні. Артилерист у 44-й окремій артилерійській бригаді на Донбасі, старший сержант. З однопартійцями — Олексій Кайда, Маркіян Лопачак — у “Легіоні Свободи”. Служба до кінця 2015-го, комбатантське об’єднання. Станом на 2023-й — головний сержант ЗСУ (uk.wikipedia.org). У 2022-му приєднується під час повномасштабного вторгнення.
Деталі служби: навідник БМП, артилерійські дуелі на Луганщині. Нагороди — медаль “За жертовність і любов до України” (2015), “За мужність” св. Георгія (2016), “Волонтер. З Україною в серці” (2016). У 2025-му закликає спрямовувати гроші ухилянтів на ЗСУ, коментує фронт у YouTube та FB (chesno.org). Ви не повірите, але цей “віцеспікер” миє казанки на передовій!
Його служба — не піар, а поклик серця. Як сержант, він знає біль солдата краще за штабістів.
Цікаві факти про Руслана Кошулинського
- Працював кухарем у сибірській тайзі, добуваючи золото — справжній пригодник!
- У 2015-му перервав службу в АТО для виборів мера Львова, але повернувся на фронт.
- Забудовник ОСБ МЖК “Поступ” — від бюджету до фронту, універсал.
- У 2025-му на ефірах закликав “забирати гроші в ухилянтів” на зарплати бійцям — гострий язик націоналіста.
- Легка атлетика юності: стрибуни в довжину часто “стрибають” у велику політику.
Ці перлини роблять його не іконою, а живою людиною з історіями за пазухою.
Вибори: від президентських мрій до львівських турнірів
Щоб зрозуміти амбіції, погляньте на бюлетені. Ось ключові кампанії в таблиці:
| Вибори | Позиція | Результат | Партія/Блок |
|---|---|---|---|
| Мер Львова, 2015 | Другий тур | 36,86% (проти 61,1% Садового) | ВО “Свобода” |
| Президент України, 2019 | Єдиний від правих | 1,63% (9-е місце) | Націоналісти |
| Мер Львова, 2020 | Перший тур | 9,74% (22 123 голоси) | ВО “Свобода” |
| Довибори ВРУ 87 окр., 2021 | Третє місце | 28,86% (13 927 голосів) | ВО “Свобода” |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, chesno.org. Ці цифри показують стійкість: хоч не завжди перемога, але стабільна підтримка патріотів.
Президентська кампанія 2019-го — пік: підтримка “Правого сектору”, ОУН, Дмитра Яроша. Не пройшов, але згуртував правих. У Львові — вічний challenger Садовому.
Сім’я — опора націоналіста
Одружений з Марією Василівною (1967 р.н., працює в АТ “Галичфарм”). Доньки: Христина (1991), Іванна (1993); син Богдан (2002). Сім’я — тиха гавань: дружина підтримує, діти виросли патріотами. У постах FB Руслан ділиться фото з “квіточками” — ніжний бік бійця. Вони не в тіні: переїзди, фронт — все разом.
Ця родина — як коріння дуба: тримає в бурях політики та війни. Руслан часто згадує: сім’я дає сили для боротьби.
Погляди та діяльність у 2020-х: фронт, реформи, націоналізм
2020-ті — час випробувань. Депутат ЛМР та ЛОР 8 скликання, голова фракції “Свободи” у ЛМР. У 2025-му: ефіри про ухилянтів (“нехай обирають владу? Не давайте!”), фінансування ЗСУ з олігархів, перемогу капітуляцією ворога. Активний у “Легіоні Свободи”, FB з 96 тис. підписників, YouTube-інтерв’ю про спецслужби РФ, мобілізацію.
Позиції гострі: проти Стамбульської конвенції (2019), мораторій на російську культуру (2018), відкритість влади. У 2025-му радить тилу: “Допомагайте фронту, перемоги там вирішать усе”. Як головний сержант, знає реалії: брак зарплат, дрони, мотивація.
Його бачення — Україна сильна, без олігархів, з національним відродженням. У 2026-му, з війною, він лишається голосом: комбатантів, львів’ян, патріотів. Руслан Кошулинський не завершує біг — попереду нові кола, нові перемоги. А ви готові долучитися до цієї команди?