Зранку 14 лютого 2024 року, коли сірі хмари Луганщини нависали над полем бою, Роман Романович Кулик, позивний «Бомок», виконував чергове завдання. Водій-електрик у взводі безпілотників 81-ї окремої аеромобільної бригади вивозив побратимів на позиції для запуску дронів. Машина від’їхала, обстріл рвонув усе навколо — і він не повернувся. Цей чортків’янин, народжений 15 грудня 1972 року в серці Тернопільщини, став символом тих, хто віддає все за свободу. Історик за фахом, волонтер з 2014-го, реконструктор минулих битв, він перетворив хобі на щит для сучасної України.
Чортків, тихе місто з давньою історією, виростив чоловіка з козацькою бородою та смаглявою шкірою, що нагадувала про предків-землеробів. Рано втратив матір, але батько Роман навчив його триматися. Троє синів у родині — Роман, Володимир та Андрій — обрали шлях захисників. Найстарший, наш герой, ще в дитинстві виявляв допитливість: фотографії показують малюка з великими очима, що дивиться на світ з цікавістю. З роками борода стала його фірмовим знаком — батько жартував, що молодому не пасує, а син відповідав: «Мода така». На фронті ця борода завершилася козацьким образом, гідним легенд.
Освіта та перші кроки в професії
Роман обрав історію — фах, що ідеально пасував його душі. Закінчивши навчання, він занурився в минуле України, де кожна битва шепотіла уроки для сьогодення. Робота в охоронній структурі Чорткова додавала практичності: тут знадобилася пильність, сила та відповідальність. День за днем він патрулював вулиці рідного міста, а ввечері — копався в архівах чи шив форми для реконструкцій. Ця подвійність робила його унікальним: охоронець, що охороняв не лише майно, а й пам’ять нації.
У 2013–2014 роках бурхливі події Революції Гідності кликнули його на Майдан. Роман стояв серед сотень, де сніг змішувався з кров’ю, а гасла — з пострілами. Це не було абстрактним протестом: він відчував пульс змін, що били в серце. Повернувшись, не зупинився — почав волонтерити, збираючи дрони та амуніцію. Фотографія з мером Тернополя Сергієм Надалом, де вони передають безпілотники на фронт, стала одним із символів його самовідданості.
Волонтерство: від поїздок на Схід до фронту
З 2014 року Роман став частиною волонтерського ланцюга, що годував армію. Не раз мандрував на Донбас, де брат Володимир тримав оборону. Дрони, форми, їжа — усе, що могло врятувати життя. Тижнями він бував удома лише для перезавантаження: брав нові партії БПЛА, ремонтував техніку, яку привезли з-за кордону. Його машина, відреставрована власними руками, стала легендою серед побратимів.
Коли 24 лютого 2022-го рашисти вдерлися, Роман не вагавався. Доброволець, він вступив до лав ЗСУ. Спочатку — тероборона, потім 81-ша Окрема аеромобільна бригада десантно-штурмових військ. Посада водія-електрика у відділенні збору та обробки інформації взводу БПЛА вимагала точності: дрони мали бачити ворога першими. Він щойно повернувся на фронт після ротації, коли доля вирішила інакше.
- Ключові волонтерські акції: Збір і доставка дронів на передову, ремонт техніки, поїздки на Схід для підтримки братів-воїнів.
- Роль у 2022–2024: Перехід від цивільного волонтера до бійця, фокус на артилерійській розвідці.
- Вплив: Допомога десяткам підрозділів, фото з Надалом як доказ партнерства з місцевою владою.
Ці пункти не просто список — це ланцюг, де кожна ланка рятувала життя. Роман не хизувався: для нього це було природно, як дихати.
Реконструктор: оживив Чортківську офензиви та бої за Маківку
У Чорткові п’ятеро ентузіастів, серед них Роман, відроджували забуті битви. Чортківська офензива 1919-го — ключова подія Української революції — стала його улюбленою. Він шив форми австро-угорської армії: купив швейцарський мундир, перешив у Львові за старими лекалами з суконної тканини. Жарка влітку, але автентична. Амуніція — фляга, ранець, гвинтівка з «Пам’яті» — усе для ілюзії.
Реконструкція бою за гору Маківку на Львівщині у 2021-му вразила: 106-та річниця перемоги Січових стрільців над росіянами. Роман грав галичанина в австро-угорській формі проти «москалів» з Києва. Стріляли холостими, бігали сценарем — адреналін зашкалював. Мета? Показати молоді: історія — не пил на полиці, а жива сила. Захоплення тривало три роки, він організовував заходи з «Товариством пошуку жертв війни «Пам’ять»».
| Подія | Рік | Деталі |
|---|---|---|
| Чортківська офензива | 1919 (реконстр. 2020-і) | Відтворення боїв УГА |
| Гора Маківка | 2021 | Бій УСС vs росіяни |
Дані з chortkiv.city та pro.te.ua. Ця таблиця ілюструє, як минуле надихало Романа на сьогодення — від форми до дронів.
Цікаві факти про Романа Кулика
- Позивний «Бомок» — за веселий характер, що розряджав напругу на фронті.
- Пошив форму сам, використовуючи демілітаризовану зброю з аукціонів.
- Вижив після втрати дружини Лілії за два роки до смерті, але не зламався — донька Анастасія (20 років) стала опорою.
- Батько з братами — вся родина на фронті, Володимир контужений 2022-го, Андрій з 2015-го.
- «Спи спокійно, дитинко» — слова батька на могилі, що розривають серце.
Родина: козацький рід на фронті
Роман лишив по собі не лише подвиги, а й родину, де патріотизм — сімейна реліквія. Дружина Лілея пішла з життя у 2022-му, але донька Анастасія несла його вогонь. Батько Роман-старший щодня приходить на Алею Героїв Ягільницького цвинтаря: «Воювали, захищали, я радів, а тут горе… Він загинув, щоб ми жили вільно». Брати Володимир (звільнений після контузії) та Андрій (з 2015-го) продовжують службу. Грамота, фото, прапор — усе, що лишилося, але пам’ять жива.
Героїчна загибель і вічна пам’ять
Обстріл біля Білогорівки Сєвєродонецького району став фіналом. З 5-ї ранку ворог бив без пощади. Чортківщина прощалася з болем: тисячі прийшли на похорон 22 лютого. Посмертно — Орден «За мужність» III ступеня (17 червня 2024) за самовідданість, звання почесного громадянина Чорткова. Громада пам’ятає веселуна «Бомка», що шив форми й запускав дрони. Його історія — нагадування: звичайні люди творять дива.
Родина Куликів досі тримається купи, а Чортків чекає перемоги, щоб вшанувати всіх таких Романів. Боротьба триває, і його дух — з нами на передовій.