Уявіть гучний рев тракторів на полях Кіровоградщини, де пил соняшникових ланів змішується з адреналіном футбольних баталій. Саме тут, серед золотих колосів і зелених газонів, ковав свою імперію Олександр Григорович Поворознюк. Народжений 6 березня 1971 року в селі Новомануйлівка Петрівського району Кіровоградської області, цей чоловік перетворив скромне село на осередок аграрної сили та спортивних перемог. Генеральний директор ТОВ «Агрофірма П’ятихатська», президент ФК «Інгулець», депутат райради – його шлях сповнений драйву, конфліктів і тієї сирої енергії, яка робить його легендою українського села.
Поворознюк не ховається за офісними паперами. Він – той самий “Папа” на номерах авто, з автоматом поруч і прямотою в словах, що ріже як коса по бур’янах. Від водія бензовоза в 90-х до власника земельного банку в 18-20 тисяч гектарів – його біографія немов епічна сага про виживання в хаосі перебудови, де кожен гектар зароблений потом і характером. А скандали? Вони лише додають перцю цій історії, роблячи її живою, як матчі його клубу.
Раннє дитинство Олександра пройшло в типовому селі, де земля – не абстракція, а хліб насущний. Мати працювала в колгоспі, батько – простим селянином. Ці корені глибоко вросли в нього, визначивши любов до поля, яка не згасла ні в тюрмі 90-х, ні в парламентських перегонах 2019-го. Ви не повірите, але саме з тих часів бере початок його фірмовий стиль: грубий, як земля після орання, але щирий, як визнання після поразки.
Освіта: фундамент для аграрного королівства
Поворознюк не з тих, хто ігнорує знання. Закінчивши Кіровоградський національний технічний університет імені Олексія Косач-Zоряна (раніше інститут сільськогосподарського машинобудування), він здобув дипломи інженера-механіка та магістра адміністративного менеджменту. Додатково опанував економіку в Дніпропетровському державному аграрному університеті. Ця комбінація – техніка плюс економіка – стала ключем до успіху.
Уявіть: молодий хлопець за кермом бензовоза мріє про власну техніку. Освіта дала інструменти, а вулична кмітливість – драйвер. Сьогодні його агрофірма переробляє зерно на борошно, олію, м’ясні напівфабрикати, експортуючи в Європу та Близький Схід. Без цих дипломів не було б ні П’ятихатської, ні стадіону в Володимирівці.
Від бензовоза 90-х до земельної імперії
90-ті – час вовків, де виживають найгнучкіші. Олександр починає водієм у «Сільгоспхімії», потім постачальником у колгоспі, який очолює. Торгівля дизелем приносить перші гроші, але й проблеми: борги конкурентів перетворюються на техніку в його руках. До 2000-го – ферма «АВІЛ» на 247 гектарах пайників з Новомануйлівки та сусідньої Олександрівки.
Розвиток прискорюється: 2000-2009 – кооператив «П’ятихатський», 2004 – ПП «Плаві + К», 2007 – ТОВ «Агрофірма П’ятихатська». Сьогодні земельний банк сягає 18-20 тисяч га, з фокусом на зернові (пшениця, кукурудза, ячмінь), олійні (соняшник, ріпак) та нішеві (гречка). Прибуток у пікові роки – 12-15 млн грн на 12 тис. га, з яких половина йде на футбол. Процесинг 30% продукції, решта – трейдерам.
Перед таблицею ключових етапів розвитку бізнесу: ось хронологія, що показує, як з малого насіння виросло дерево.
| Рік | Подія/Компанія | Земельний банк/Досягнення |
|---|---|---|
| 2000 | Ферма «АВІЛ», кооп. «П’ятихатський» | 247 га |
| 2004 | ПП «Плаві + К» | Розширення |
| 2007 | ТОВ «Агрофірма П’ятихатська» | Гендиректор |
| 2010 | ФГ «Яблуко-1», ГО «Асоціація с/г виробників», БФ «З людьми і для людей» | ~12 тис. га |
| 2013-2017 | ФК «Інгулець», ФГ «Агро-папа» | 18-20 тис. га (2023) |
Джерела даних: latifundist.com, kurkul.com. Ця таблиця ілюструє не просто зростання, а стратегію: від пайників до повного циклу – вирощування, переробка, експорт. У 2025-му, попри війну, бізнес тримається: нові дозволи на ПЗ, фокус на нішевих культурах як гречка для стабільності.
Футбол – пристрасть, що коштує мільйонів
Футбол для Поворознюка – не хобі, а адреналін. 2009-2010 – президент «Десни» (Чернігів): вклав гроші, але пішов через борги клубу та байдужість влади. З 2013-го – творець ФК «Інгулець»: від аматорів до УПЛ (2021/22), фіналу Кубка України (2019). Стадіон на 1869 місць, база в Володимирівці з полями штучними/природними – все з нуля.
Скандали не минають: 2016 – конфлікт з «Авангардом» (автобус не дали), підозри в договірняках (футболісти в люки падали). У 2025/26 «Інгулець» у Першій лізі: гравці тікають від ТЦК, Поворознюк коментує жорстко – “панічно втекли в Кудрівку”. Тренер Кобін лишається, син Олександр-молодший у заявці. “Гравці сказали: президент Кудрівки все зробить” – типовий Поворознюк, гострий як гол на 90-й.
Інвестиції: 6-8 млн грн щороку. Це не просто клуб – символ села, де 2500 односельців скинулися на номери “Папа”.
Політика та громадська дія
Депутат Петрівської райради з 2010-го від Партії відродження села. 2019 – самовисуванець по мажоритарці №103. Підтримував Януковича в 2013-му, але війна 2022-го змінила: вірусне відео “Вова, їбаш їх!” стало гімном опору, ремікс Мюслі UA – мільйони переглядів. Звернення до Зеленського, підтримка ЗСУ – патріотизм без пафосу.
Благодійний фонд «З людьми і для людей» (2011): дискотеки, феєрверки на День молоді, допомога пайовикам. Нагороди: “Меценат року” 2013 (latifundist.com), Орден Св. Станіслава V ст., “Успішний керівник АПК-2010”.
Скандали: тінь за успіхом
Судимості – три-чотири: бійки, крадіжка держмайна (дизель, ст.86 КК). Сам хвалиться: “Крав тільки в держави, не в людей”. Замах 20 квітня 2021: граната в офісі, партнер Віталій Verteletskiy загинув. Рейдери 2018: три машини розстріляно, 25 арештовано. Миротворець 2023. Звинувачення в зґвалтуванні 1997 (спростовує). Конфлікти з журналістами, футболістами – але виживає, як бур’ян.
Сім’я: біль і гордість
Дружина Людмила – опора бізнесу, співвласниця. Син Віталій (34 роки) пішов 7 жовтня 2024: “Моє серце розривається” – пост у Instagram розбив серця. Причина невідома. Молодший син Олександр (18) – у ФК «Інгулець». Донька Ілона Гончаренко допомагає в справах. Сім’я – табу, але сила.
Цікаві факти про Олександра Поворознюка
- Їздить з охороною та автоматом: “Готовий стріляти в нелюдів”.
- Вірусний трек 2022: “Остановіть ви цю ху..ню” – мільйони стрімів.
- Експорт: від 2 тис. т у 2018 до регулярних поставок у Британію, ОАЕ.
- Стадіон імені себе в Володимирівці – домашня арена для «Інгульця-2».
- Коментар 2025: “Збірна не вийде на ЧС, хіба диво” – про плей-офф.
- Гумор: “Порошенко без клубу, бо жадібний”.
Ці факти роблять Поворознюка не просто бізнесменом, а феноменом: грубий зовні, чутливий усередині. У 2026-му, з Першою лігою та агро трендами (земельна реформа, нішеві культури), він тримається. Земля годує, футбол надихає, скандали загартовують. Хто знає, яким буде наступний гол його життя?