У серці Одеси, де море шепоче історії стійкості, Поліна Колупайло, вісімдесятирічна швачка-пенсіонерка, сідає за швейну машинку щодня. Її пальці, загрубілі від років праці, вправно з’єднують тканину в подушки для бійців на фронті. Ця тендітна жінка стала символом того, як звичайні люди перетворюють нитки на щит для України. З початком повномасштабного вторгнення вона обрала не сидіти склавши руки, а плести маскувальні сітки й шити все, що потрібно захисникам.
Поліна Миколаївна Колупайло народилася й виросла в Одесі, місті, де кожна вуличка дихає боротьбою та творчістю. Як швачка з багаторічним стажем, вона завжди вміла творити з нічого щось корисне. Ще до війни її ім’я фігурувало в розпорядженнях міської ради – у 2014, 2016 роках вона отримувала матеріальну допомогу, типову для ветеранів праці чи пенсіонерів з обмеженими можливостями. Але війна розкрила в ній вогонь, який не згасав роками.
Її внесок скромний на вигляд, та потужний за суттю: подушки для солдатів у бліндажах, маскувальні сітки, що ховають техніку від ворожих очей. У волонтерському центрі Одеси, де за три місяці 2022 року сплели півтисячі сіток, Поліна була однією з найстарших. Вона приходила щодня, ніби на свято, ігноруючи вік та сирени.
Шлях Поліни до волонтерського фронту
Одеса завжди була осередком волонтерства, особливо після 2014 року. Коли 24 лютого 2022-го прогримів вибухи, Поліна не запанікувала. Навпаки, вона підтримувала дітей та онуків, кажучи: спокій – це сила. Її родина розкидана по місту, повному родичів, але бабуся обрала центр, де плели сітки й шили для фронту. Гончаренко центр у Дерев’янко став її другим домом – там десятки рук, від підлітків до дідусів, вузлили камуфляж для танків і бліндажів.
Уявіть атмосферу: запах свіжої тканини, гомін розмов, клацання гачків. Поліна сиділа за столом з двома іншими жінками, шиючи подушки, які рятують від холоду на передовій. За даними suspilne.media, центр передав 500 сіток на фронт у червні 2022-го, кожна – результат годин праці. Поліна не просто допомагала; вона надихала молодших, доводячи, що вік – не перепона.
Її історія переплітається з загальною хвилею самоорганізації. За статистикою 2024 року, 36% українців волонтерили, а реєстр налічує понад 11 тисяч осіб (ДПС України). Літні люди, як Поліна, становлять значну частку – вони плетуть, шиють, годують, бо знають ціну миру з досвіду.
Робота в центрі: від сіток до подушок
Гончаренко центр Одеса (Дерев’янко) – це жива фабрика допомоги. Волонтери плетуть сітки з оливкової, зеленої, коричневої тканини, роблячи 2-4 на день. Поліна долучилася одразу, пропонуючи все: від шиття до готування. За три місяці – 500 сіток для бригад на фронті. Навіть у 2026-му центр активний: пости в Instagram фіксують передачі 117-й бригаді, вузлики підтримки щодня.
Перед плетінням йде підготовка: розрізання тканини, вузли на металевих каркасах. Кожен пункт списку завдань – крок до безпеки воїна:
- Розрізка тканини: квадрати 50×50 см у камуфляжних тонах, щоб сітка зливалася з ландшафтом.
- Вузли на сітці: щільно, без прогалин, для танків чи окопів – годинами терпіння.
- Шиття подушок: наповнення синтепоном, міцні шви – комфорт у пеклі війни.
- Передача: з побажаннями на прапорах, прямо бійцям.
Після такої праці волонтери пишуть листи на сітках: “До Перемоги!” Це не просто ремісництво – терапія для душі, зв’язок з фронтом. Поліна казала, що відчула крила, бо стала частиною великого.
Цитати Поліни: слова, що зігрівають серце
Її голос – як одеський акцент, теплий і твердий. “Я хочу волонтерити, я хочу, я можу все робити, я можу і готувати, я можу і шити, я можу бути корисною. Я прийшла сюди, мені дуже сподобалося. Я ходжу тепер прямо як на свято. Ви знаєте, у мене крила виросли.” (suspilne.media)
Інше: “Я не в паніці. Я не плакала, я не хвилювалася. Почалася війна – я навпаки підтримувала дітей і онуків.” Вона хотіла внести вклад у перемогу, попри родину в Одесі, і ходила щодня (texty.org.ua).
Ці слова мотивують тисячі. У 2023-му британський лорд Ешкрафт відвідав центр, і Поліна подарувала йому подушку – символ солідарності світу.
Вплив Поліни та подібних героїв на війну
Літні волонтери – хребет тилу. За даними досліджень, 27% дорослих займалися волонтерством у 2024-му, багато – пенсіонери. Вони компенсують брак ресурсів: “Повернись живим” зібрав 26 млрд грн за 2025-й. Поліна уособлює це: від індивідуальної подушки до мережі, де “друзі друзів” рятують життя.
У таблиці – еволюція центру:
| Період | Досягнення | Роль Поліни |
|---|---|---|
| 2022, перші місяці | 500 маскувальних сіток | Шиття подушок, щоденна присутність |
| 2023 | Тисячі сіток, візит іноземців | Символ стійкості літніх |
| 2025-2026 | Передачі бригадам, активні пости | Натхнення для нових поколінь |
Джерела: suspilne.media, Instagram Гончаренко центру. Така структура показує, як локальні зусилля множаться.
Цікаві факти про Поліну Колупайло
- Отримує допомогу від міста з 2014-го – ветеранка швейної справи.
- Її подушка потрапила до британського лорда – місток до світу.
- У 80+ років “виросли крила” від волонтерства – ефект, відомий психологам як “мета-терапія”.
- Центр, де працювала, досі плетиме: у 2026-му – сітки для 117-ї бригади.
- Серед 77% українців, хто допомагав незнайомцям (CAF, 2024).
Ці деталі роблять її живою легендою, не іконою.
Поліна вчить: активність – ключ до довголіття. У 84-85 років (станом на 2026) вона, ймовірно, все ще тримає голку, бо Одеса не здається. Її приклад множиться тисячами бабусь, що варять борщ для евакуйованих чи пакують аптечки. Волонтерство еволюціонує: від сіток до дронів, але дух той самий – народна сила. А скільки ще подушок полетить на фронт, поки не затихнуть гармати?